- •Тема 1: Теоретичні основи планування та організації.
- •Організація виробництва.
- •Планування як наука та мистецтво.
- •Тема 2: Організація планової роботи на підприємстві.
- •Основні форми організації планування.
- •Основні причини невдач планування.
- •Планування на підприємстві.
- •Тема 3:Структура планових органів.
- •Типи організації виробництва.
- •Тема 4: Загальна концепція планування створення нової продукції.
- •1. Суть та основні завдання розроблення планів створення нової продукції.
- •2. Принципи планування продуктових інновацій.
- •Тема 5: Система планування створення нової продукції (продуктових нововведень)
- •1. Види внутріфірмового планування продуктових нововведень.
- •2. Процес планування створення нової продукції
- •3. Організація планування створення нової продукції на підприємстві.
- •Тема 6: Методи внутріфірмового планування створення й освоєння випуску нової продукції
- •1. Об'ємне планування створення нової продукції
- •2. Календарне планування
- •3. Оперативне планування
- •Тема 7: Організація діяльності виробничої інфраструктури підприємства.
- •Загальна характеристика інфраструктура підприємства і системи технічного обслуговування виробництва.
- •Забезпечення виробництва технологічним оснащенням та інструментом.
- •1. Загальнозаводські:
- •2. Цехові ремонтні бази, дільниці, майстерні.
- •Тема 8: Методика планування потреби в матеріально-технічних ресурсах.
- •1. Метод прямого рахунку.
- •2. Індексний метод.
- •3. Метод екстраполяції
- •Тема 9: Планування закупівлі матеріально – технічних ресурсів.
- •Тема 10: Планування товарного забезпечення товарообороту.
- •Тема 4а : Принципи раціональної організації виробничих процесів.
1. Об'ємне планування створення нової продукції
Об'ємне планування здійснюється на основі завдань тематичного плану. Його суть полягає в розподілі завдань тематичного плану між підрозділами, забезпеченні максимального використання їх можливостей, перерозподілі ресурсів та виконавців. Ці плани повинні містити:
* перелік тем, етапів та окремих завдань (робіт);
* терміни початку і завершення робіт;
* обсяги, трудомісткість та вартість кожної роботи з розподілом їх за підрозділами.
Деталізація розрахунків залежить від рівня деталізації технічної документації, стадії чи стану робіт, особливостей технології їх виконання і наявності нормативів.
При здійсненні об'ємних розрахунків необхідно враховувати:
- спеціалізацію підрозділів;
- кадрове забезпечення;
- склад наукового та виробничого обладнання;
- взаємозв'язки між роботами;
- міру невизначеності робіт і под.
При плануванні робіт важливо забезпечити їх рівномірний розподіл за окремими плановими періодами. Кожний підрозділ одночасно веде роботи за декількома темами на різних стадіях завершеності. Тому загальний обсяг робіт підрозділу (Q ) на плановий період визначається за формулою
Qпл = Q1 + Q2 + Q3
де Q1, — роботи, що переходять із попереднього періоду; Q2 — роботи, що починаються і завершуються у плановому періоді; Q3 — роботи, які починаються у плановому періоді.
Загальний обсяг науково-технічної продукції, що планується окремому підрозділу, не повинен перевищувати його можливостей.
2. Календарне планування
Для визначення взаємопов'язаних термінів початку і закінчення робіт по кожній темі та забезпечення їх виконання ресурсами розробляються календарні плани. В процесі розроблення календарного плану вирішуються такі основні задачі:
а) визначаються склад і технологічна послідовність виконання робіт кожної теми;
б) складаються календарні плани-графіки робіт до кожної теми;
в) формуються зведені календарні плани підрозділів та підприємства в цілому;
г) розробляються календарні графіки робіт окремих виконавців.
Таким чином, календарне планування полягає в розподілі запланованих робіт у часі (за календарними відрізками) й у просторі (за виконавцями). В процесі календарного планування забезпечується неперервність виконання робіт по темах, повне та рівномірне завантаження виконавців, дотримання договірних строків завершення робіт, ритмічна передача їх замовнику й рівномірне надходження фінансів.
При розробленні календарних планів реалізації складних проектів створення нової продукції використовують сітьові моделі.
Сітьова модель — це формальний опис комплексу робіт у логічній послідовності їх виконання і з формалізованим фіксуванням усіх взаємозв'язків за допомогою методів теорії графів.
3. Оперативне планування
На стадії оперативного планування розв'язуються наступні задачі створення нової техніки:
а) уточнюються оперативні завдання робочим групам та окремим виконавцям;
б) здійснюється цільова орієнтація та проводиться мобілізація ресурсів на виконання завдань тематичного плану;
в) здійснюється моніторинг виконання календарних графіків і зіставляється фактичний стан виконання робіт із запланованим;
г) приймаються рішення щодо ліквідації відхилень від плану. Оперативне планування зручно проводити на основі сітьових графіків.
4.* Виробниче планування інновацій здійснюється на завершальній стадії створення нової продукції. Воно охоплює виготовлення дослідних зразків виробу, проведення випробувань зразків техніки та технології її виготовлення, відпрацювання технічної документації для виробництва нової продукції. Цей комплекс робіт здебіль шого здійснюється на дослідно-експериментальних виробництвах власного чи спеціалізованого підприємства.
Дослідно-експериментальне планування виконується в три етапи.
На першому етапі розраховується виробнича програма підприємства і його підрозділів.
На другому етапі формується календарний план-графік виконання дослідницьких робіт.
Третій етап — оперативне планування, яке полягає у доведенні виробничих завдань до робочих місць, а також в організації обліку, контролю й регулювання виробничого процесу.
Об'ємне планування дослідного виробництва починається з формування виробничої програми підприємства на основі специфікації, що надходить у дослідне виробництво для виготовлення та випробування дослідних зразків. При цьому із загального обсягу дослідного виробництва виділяють дослідно-експериментальні роботи, що пов'язані з виконанням тематичного плану, і роботи з виготовлення серійної продукції.
Календарне планування дослідно-експериментального виробництва забезпечує узгодження його строків за всією номенклатурою робіт цехів, дільниць та окремих робочих місць.
Розрахунок строків виконання дослідницьких робіт і календарних завдань виконавцям ведеться шляхом побудови графіків тривалості виробничого циклу, які розробляються окремо для кожного дослідного зразка. На основі цих графіків складається річний зведений графік випуску дослідних зразків.
Для календарного планування виготовлення й випробування дослідних зразків широко використовують сітьові графіки з детермінованими чи стохастичними оцінками тривалості робіт.
Оперативне планування дослідного виробництва виконується шляхом підготовки змінно-добових завдань для окремих цехів та дільниць дослідного виробництва. Змінно-добове завдання є основою для оперативної підготовки виробництва й обслуговування робочих місць.