- •Поняття і предмет цп
- •Метод цивільного права, його особливості.
- •Функції та принципи цивільного права.
- •Система цивільного права України та Цивільного кодексу України.
- •Цивільне право та цивільне законодавство. Загальні засади цивільного законодавства.
- •Акти цивільного законодавства, їх система.
- •Дія цивільного законодавства
- •Співвідношення актів цивільного законодавства і договору. Звичай.
- •Співвідношення загального і спеціального законодавства. Аналогія закону і аналогія права.
- •Правове значення судової практики, роз’яснень вищих судових інстанцій та норм моралі.
- •Поняття та особливості цивільних правовідносин.
- •Класифікація цивільних правовідносин та її правове значення
- •Структура цивільних правовідносин та її характеристика
- •Об’єкти та суб’єкти цивільних правовідносин.
- •Поняття та значення виникнення підстав (юридичних фактів), зміни та припинення цивільних правовідносин. Юридичний склад.
- •Класифікація юридичних фактів та їх значення
- •18. Здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов’язків
- •19. Межі здійснення цивільних прав і умови виконання цивільних обов’язків
- •20. Поняття і порядок захисту цивільних прав та інтересів
- •21. Форми і способи захисту цивільних прав та інтересів
- •22. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права: поняття, види, зміст і значення.
- •Цивільна правоздатність фізичної особи: поняття, види, зміст.
- •Цивільна дієздатність фізичної особи: поняття, види, зміст.
- •28. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою
- •Правове значення визначення місця проживання фізичної особи
- •31. Акти цивільного стану
- •32. Фізична особа-підприємець.
- •33. Поняття та значення опіки та піклування.
- •34. Суб’єкти опіки та піклування, їх права та обов’язки. Органи опіки та піклування.
- •35. Встановлення опіки та піклування.
- •36. Юридичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин: поняття, ознаки та значення.
- •37. Сутність юридичних осіб. Вчення про юридичні особи.
- •38.Види юридичних осіб за законодавством України.
- •39. Порядок створення юридичних осіб. Установчі документи юридичної особи, їх реквізити.
- •41Філії та представництва юридичної особи
- •42 Способи індивідуалізації юридичних осіб (найменування, місцезнаходженя, право на товарні знаки та знаки обслуговування)
- •45 Господарські товариства як юридичні особи (загальна характеристика)
- •47. Акціонерні товариства як юридичні особи
- •48 Повне товариство як юридична особа
- •49 Командитне товариство як юридична особа
- •Товариство з обмеженою та з додатковою відповідальністю
- •Номінальна вартість
- •Суб‘єкт придбання
- •Призначення
- •74. Поняття честі, гідності та ділової репутації
- •77. Поняття та види правочинів
- •78. Чинність правочину
- •79. Тлумачення змісту правочину
- •80.Поняття та види недійсних правочинів. Недійсність частини правочину.
- •88. Поняття, підстави та види представництва
- •90. Доручення. Форма довіреності та її види.
- •111. Теоретичні конструкції власності та права власності.
- •112. Види права власності: поняття, зміст і правове значення.
- •113. Підстави набуття права власності.
- •114. Момент виникнення права власності.
- •115. Здійснення права власності.
- •116. Право власності на землю (земельну ділянку).
- •117. Поняття та правові наслідки самочинного будівництва.
- •118. Право власності на житло. Об’єднання власників житлових будинків, квартир.
- •119. Підстави та порядок припинення права власності.
- •120. Поняття та види права спільної власності. Права та обов’язки співвласників.
- •121. Спільна сумісна власність: поняття, ознаки, підстави виникнення.
- •122. Спільна часткова власність: поняття, підстави виникнення, правила визначення і види часток.
- •123. Здійснення права спільної власності.
- •124. Припинення права спільної власності
- •125. Поняття та види захисту права власності.
- •126. Речово-правові способи захисту права власності та їх види.
- •127. Зобов’язально-правові та інші способи захисту права власності.
- •128. Віндикаційний позов.
- •129. Негаторний позов.
- •130. Позов про визнання права власності.
- •131 Позов про виключення майна з опису або звільнення з-під арешту
- •132 Речові права на чуже майно: поняття та види.
- •133 Право володіння чужим майном як речове право. Підстави виникнення володіння та припинення.
- •134 Сервітут як речове право на чуже майно
- •135 Емфітевзис як речове право на чуже майно.
- •136 Суперфіцій як речове право на чуже майно
- •137 Захист речових прав на чуже майно
- •138 Поняття права інтелектуальної власності. Відмінності права інтелектуальної власності від права власності
- •140 Система права інтелектуальної власності
- •141 Об’єкти права інтелектуальної власності, їх ознаки та види
- •142 Суб’єкти права інтелектуальної власності
- •143 Зміст права інтелектуальної власності.
- •144 Здійснення права інтелектуальної власності, яке належить кільком особам Стаття 428. Здійснення права інтелектуальної власності, яке належить кільком особам
- •145 Захист права інтелектуальної власності.
- •146 Поняття авторського права в об’єктивному та суб’єктивному сенсі
- •147 Види об’єктів авторського права та їх ознаки
- •148 Твори, на які не розповсюджується авторське право
- •149 Службові твори, їх правовий режим
- •150 Суб’єкти авторського права. Співавторство і його види
- •151.Зміст суб’єктивного авторського права.
- •153. Строк дії суб’єктивного авторського права. Строк дії суміжних прав.
- •154. Обмеження авторського права
- •155. Право слідування і право доступу до творів образотворчого мистецтва.
- •156. Поняття та сутність суміжних прав. Джерела правового регулювання суміжних прав.
- •157. Об’єкти суміжних прав, їх ознаки і види.
- •158. Суб’єкти суміжних прав.
- •159. Зміст суб’єктивних суміжних прав.
- •160. Виникнення та припинення суб’єктивних суміжних прав.
- •161. Обмеження суміжних прав.
- •162. Захист суб’єктивного авторського права та суміжних прав.
- •163. Поняття права промислової власності. Джерела правового регулювання права промислової власності.
- •165. Винахід: поняття, види та умови патентоздатності. Об’єкти винаходу.
- •166. Корисна модель: поняття та умови патентоздатності.
- •167. Промисловий зразок: поняття, види та умови патентоздатності.
- •168. Момент виникнення прав з патенту. Строк чинності прав з патенту.
- •169. Обсяг правової охорони винаходу, корисної моделі, промислового зразка.
- •170. Суб’єкти права промислової власності
- •171. Зміст суб’єктивного права промислової власності
- •172.Службові об’єкти права промислової власності, їх правовий режим
- •174.Процедура одержання патенту на корисну модель
- •175.Порядок отримання патенту на промисловий зразок
- •Процедура патентування корисної моделі
77. Поняття та види правочинів
Під правочином розуміють дії громадян та юридичних осіб, спрямовані на встановлення, зміну, припинення цивільних прав або обов´язків. Правочин має такі характерні ознаки:
1. Правочином визнається дія, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав чи обов´язків. Якщо буде встановлено, що дія була спрямована на будь-який інший результат, то вона не буде визнаватися правочином. Так, якщо громадянин порушує права інших суб´єктів, його дії, хоча й змінюють права та обов´язки, не можуть вважатися правочином, оскільки фактично спрямовані на досягнення іншого результату - порушити право іншого суб´єкта. Або наприклад: особа гасить пожежу, рятує потопаючого, віддає знахідку її власникові - це правомірні дії, але й вони не є правочинами, бо виникли не з метою встановлення, зміни, припинення прав або обов´язків. Такі дії називаються юридичними вчинками.
2. Правочином визнається така дія, яка не лише була спрямована на результат, а й призвела до встановлення, зміни чи припинення цивільних прав або обов´язків. Укладаючи заповіт, спадкодавець вчиняє дію, спрямовану на встановлення для спадкоємців прав та обов´язків. Домовленість між наймодавцем і наймачем про підвищення плати за користування переданим у найм майном встановлює зміну прав та обов´язків сторін у договорі найму. Розірвання договору, укладеного на невизначений строк з ініціативи наймача чи наймодавця, призводить до припинення існуючих цивільних прав та обов´язків між цими суб´єктами.
3. Правочином визнається дія юридично незалежних, рівноправних осіб. Якщо працівник міліції вилучає у громадянина автомобіль з метою переслідування правопорушника, то така дія не буде вважатися правочином, тому що працівник міліції реалізував свої владні повноваження. Не будуть правочином також адміністративні акти органів державного управління, які хоча й породжують цивільні правовідносини (зобов´язання про передачу будівель і споруд між державними юридичними особами), але вчиняються як владні акти суб´єктів адміністративного права. Ті особи, яким ці акти адресовані, повинні їх виконати незалежно від свого бажання.
Правочин може призвести до встановлення цивільно-правових наслідків як безпосередньо, так і в поєднанні з іншими юридичними фактами. Прикладом безпосереднього породження правочином цивільних прав і обов´язків може бути договір купівлі-продажу. Так, момент укладання названого договору породжує обов´язок продавця передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов´язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. У деяких випадках укладання пра-вочину є недостатнім для породження прав і обов´язків. Наприклад, для виникнення права на перехід спадщини недостатньо лише заповіту, потрібно ще й відкриття спадщини, що виникає в день смерті спадкодавця. Встановлення прав і обов´язків відбувається на підставі поєднання правочину (заповіту) і події (факту смерті).
Правочини, які вчиняють громадяни і юридичні особи, є досить різноманітними, а тому вимагають певної класифікації за такими критеріями: за кількістю сторін, волевиявлення яких необхідно для виникнення правочину; за співвідношеннями прав та обов´язків сторін правочину; за моментом його виникнення; за значенням підстав правочину для його дійсності та ін.
Залежно від кількості сторін, волевиявлення яких потрібне для виникнення правочину, правочини поділяють на одно-, дво- та багатосторонні.Одностороннім визнається правочин, для виникнення якого досить дії однієї сторони. Наприклад, заповіт, акт прийняття спадщини, оголошення конкурсу тощо.
Слід зауважити, що хоча правочин й породжується волею однієї особи, але його правові наслідки тією чи іншою мірою зачіпають інтереси інших осіб. Так, заповіт може складатися для того, щоб позбавити спадщини тих,, хто її отримав би за відсутності заповіту. Крім того, в односторонньому правочині може бути об´єднана воля кількох осіб (оголошення конкурсу).
Якщо для виникнення правочину потрібні погоджені зустрічні дії двох сторін - це двосторонній правочин (наприклад, для укладання договору купівлі-продажу потрібно погодити зустрічну волю покупця і продавця). У двосторонньому правочині на боці кожної сторони може виступати як одна особа, так і кілька, але воля всіх учасників, які виступають на одній стороні правочину, має бути єдиною.
Для виникнення багатостороннього правочину потрібне волевиявлення трьох і більше сторін. Воно може бути як зустрічним (трьох- або чотирьохсторонній обмін житлом), так і спрямованим на досягнення однієї мети (сумісна діяльність). Багатосторонній правочин - це теж договір, кожний учасник якого є самостійною стороною і виражає індивідуальну волю.
Правочини поділяються на платні й безоплатні. У платному правочині дії однієї сторони відповідають обов´язку іншої вчинити зустрічну дію, пов´язану з наданням будь-якого майна. Договором купівлі-продажу продавець передає майно (річ) у власність покупця, а останній зобов´язаний прийняти це майно і сплатити за нього певну грошову суму. У деяких правочинах гроші можуть слугувати не лише оплатою вартості речей, а й виконаних робіт, наданих послуг тощо. Також речі можуть передаватися іншій стороні не за гроші, а в обмін на іншу річ або надану послугу. У безоплатному правочині обов´язок здійснити те чи інше майнове надання покладається на одну сторону. Наприклад, передача майна за договором дарування, договір позики грошей без стягнення процентів, договір позички, доручення без зобов´язання виплати повіреному винагороди. Безоплатними є односторонні правочини. Платний чи безоплатний характер правочину обумовлюється законом, погодженням сторін, або є наслідком правовідносин, породжених правочином. Так, договір купівлі-продажу завжди платний; договір дарування не сумісний з оплатою; договори схову, доручення можуть бути як платними, так і безоплатними - це залежить від домовленості сторін.
Залежно від моменту виникнення правочини поділяються на консенсуальні й реальні. Для укладання консенсуального правочину достатньо погодження волі учасників правочину. З моменту узгодження волі стосовно всіх істотних умов (а в передбачених законом випадках ще й належним чином оформлене) правочин вважається укладеним. Одночасно з цим у сторін виникають відповідні права й обов´язки. Так, за договором купівлі-продажу покупець зобов´язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Виникнення прав і обов´язків сторін за цим договором може як співпадати, так і не співпадати з переданням майна. Більшість правочинів є консенсуальними. Для укладання реального правочину одного волевиявлення (узгодження волі) сторін недостатньо. Потрібно також вчинити фактичні дії (наприклад, передачу майна), після чого правочин буде вважатися укладеним. Якщо консенсуальні правочини виконуються, то реальні - здійснюються. Наприклад, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає іншій (позичальникові) у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов´язується повернути таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості. Права й обов´язки сторін договору позики виникають не з моменту його укладання, а з моменту передачі майна.
За значенням підстав для дійсності правочину останні поділяються на- каузальні і абстрактні. Під підставою правочину розуміють його юридичну мету. Наприклад, договір майнового найму дає можливість наймачеві одержати чужу річ у тимчасове користування за плату, а за договором дарування дарівник передає безоплатно іншій стороні майно у власність.
Ці правочини, а також багато інших є каузальними, оскільки мають за мету досягнення певного правового результату. Правочин, в якому відсутня мета, тобто підстава укладання, може бути визнаний недійсним. Якщо, наприклад, у борговій розписці не визначено мету, тобто пояснення, чому А. видав розписку В., то така розписка не має юридичної сили. В абстрактному правочині допускається замовчування його мети. Прикладом може бути вексель, який оформлений належним чином і зберігає юридичну силу незалежно від того, чи виконані зобов´язання, з приводу яких він був виданий.
У період становлення ринкових відносин все більшого значення набувають біржові правочини. Біржовими називаються правочини, укладені членами біржі безпосередньо між собою або через своїх представників на біржових торгах, про взаємну передачу прав і обов´язків стосовно майна, яке допущене до обігу на біржі в строки і порядку, встановлені статутом біржі і правилами біржової торгівлі.
До біржових правочинів застосовуються загальні правила укладання відповідних договорів (купівлі-продажу, комісії тощо). Але біржовими статутами можуть бути передбачені й інші умови біржових правочинів, які становлять комерційну таємницю і не підлягають розголошенню без згоди сторін.
Правочин вважається укладеним з моменту його реєстрації на біржі.
Біржові правочини поділяються на такі:
правочини з реальним товаром, які укладаються з метою купівлі-продажу конкретного товару (наприклад, бартерні правочини);
ф´ючерсні правочини - це правочини, що передбачають передачу акцій або товару та виплату грошової суми через визначений строк після його укладання за ціною, встановленою право-чином. Ф´ючерсні правочини, як правило, укладаються з метою страхування правочину з реальним товаром;
правочини з цінними паперами.
Спори, пов´язані з укладанням біржових правочинів, розглядаються у біржовому арбітражу, рішення якого може бути оскаржене в суді або господарському суді.