16. Класифікація юридичних фактів та їх значення

ЮРИДИЧНИЙ ФАКТ обставина реальної дійсності, з яким норми права зв'язують виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин. У ст. 11 ЦК зазначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової та моральної шкоди. Цивільні права можуть також виникати із актів цивільного законодавства (право на чужі речі), з рішення суду. У випадках, встановлених законом, цивільні права та обов'язки виникають з певної події. Цивільні права можуть виникати і з інших підстав. 

Залежно від впливу людей на перебіг юридичних фактів вони поділяються на дії та події. ЮРИДИЧНІ ПОДІЇ - ю.ф, що протікає незалежно від волі людини, ЮРИДИЧНІ ДІЇ – ю.ф., що відбувається з волі людини.

ЮРИДИЧНІ ПОДІЇ

Абсолютні. Як у своєму виникненні, так і у розвитку не залежать від волі людини, викликані міццю природи, стихії

Відносні. Виникають в наслідок дій людини, але розвиваються незалежно від волі людини

ЮРИДИЧНІ ДІЇ

Правомірні – відповідають вимогам цивільного законодавства

Юридичні вчинки – правомірні дії, що породжують юридичні наслідки незалежно від намір особи, що їх зробила

Юридичні акти – правомірні дії, що породжують юридичні наслідки тільки тоді, коли вони зроблені особою зі спеціальним наміром викликати такі наслідки

Адміністративні акти – видані відповідно до законодавства та наданих повноважень розпорядження компетентних органів, спрямовані на встановлення або припинення конкретних правовідносин.

Правочини – правомірні дії особи, що засновані на його вільному волевиявленні й спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Неправомірні (правопорушення) – суперечать вимогам законодавства

18. Здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов’язків

ЗДІЙСНЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПРАВ це реалізація його змісту через учинення уповноваженою особою дій, що визначають можливість певної поведінки (приміром, суб'єктивне право особи на будь-яке майно надає їй можливість володіти, користуватись і розпоряджатися цим майном). Здійснення суб'єктивного цивільного права базується на принципі "дозволено все, що не заборонено законом". Водночас, це має відповідати моральним принципам і правилам етики і не порушувати прав та інтересів інших осіб. Суб'єктивне цивільне право може бути реалізовано як особисто, так і через інших осіб-представників. Представництво, себто такі відносини, за яких угоду укладено представником від імені іншої особи, яку він представляє, створює для останньої відповідні права та обов'язки. Воно виникає, наприклад, з огляду на відсутність юридичної здатності або фізичної можливості в особи, яку представляють, вчиняти юридичні дії. Представництво буває обов'язковим і добровільним (договірним). Обов'язкове представництво встановлюється законом (скажімо, представниками неповнолітніх можуть бути батьки, всиновлювачі або опікуни). Добровільне (договірне) представництво залежить від бажання конкретної особи, яку представляють, і визначає повноваження представника видачею довіреності чи у формі договору. При цьому представник повинен діяти тільки в межах наданих йому повноважень. Письмовим документом, що його видає одна особа іншій для представництва перед третіми особами, є довіреність, яка залежно від межі та змісту повноважень може бути разовою, спеціальною чи генеральною. Довіреність укладається лише в письмовій формі. Строк дії зазначеного документа не може перевищувати трьох років, а якщо його не зазначено, то довіреність е дійсною тільки протягом року. Будь-яка угода укладається з метою досягнення певного бажаного результату, що його поставила перед собою фізична чи юридична особа. Предмет виконання юридичного обов'язку - це певні матеріальні або нематеріальні блага (наприклад, речі, послуги, результати інтелектуальної творчості тощо). Суб'єктом виконання юридичного обов'язку є боржник, на якому лежить зобов'язання щодо вчинення певних дій і від якого кредитор має право вимагати їх учинення. До зазначених суб'єктів слід також віднести осіб, до яких звернуто вимогу закону щодо заборони певної поведінки, а також осіб, які взяли на себе це зобов'язання добровільно.

межі

• цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства

• при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині

• не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах

• при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства

• не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція

• у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом

ВИКОНАННЯ ЦИВІЛЬНИХ ОБОВ'ЯЗКІВ реалізація закладених у цивільному обов'язку вимог, що проявляється в здійсненні зобов'язаною особою певних дій або в необхідності утриматися від певних дій

• цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства, належним чином

• особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї

• виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства

• особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства

Місце виконання цивільно-правових обов'язків визначається законом, договором або іншим нормативним актом. У випадку його невизначеності виконання здійснюється згідно з вимогами Цивільного кодексу України: - зобов'язання, стосовні до передачі будівель та іншого нерухомого майна, виконуються за місцем їх знаходження; - в разі грошових зобов'язань (окрім грошових зобов'язань юридичних осіб) виконання останніх здійснюється за місцем проживання кредитора на момент виникнення зобов'язання; - за решти зобов'язань виконання здійснюється за місцем проживання боржника або за місцезнаходженням юридичної особи - боржника. Строки виконання цивільно-правових обов'язків - це відтинок часу або конкретна дата, протягом якого чи до якої зобов'язання має бути виконане. Строк може бути встановлений у законі, в договорі, в рішенні суду чи арбітражного суду. У безстрокових зобов'язаннях строк визначається з моменту витребування. Невиконання боржником обов'язку в установлений строк, тобто прострочення, призводить до негативних наслідків для суб'єктів виконання. Приміром, кредитор має право вимагати відшкодування збитків, спричинених простроченням. Якщо виконання цивільно-правового обов'язку внаслідок прострочення втратило для кредитора інтерес, він має право відмовитися від прийняття простроченого виконання. Ризик випадкового настання неможливості виконання певного обов'язку переходить на винну у простроченні сторону. Для належного і своєчасного виконання юридичного обов'язку цивільне право передбачає такі засоби його забезпечення: неустойку, заставу, поруку, завдаток і гарантію.