Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
конспект лекцій політологія в вордовському форм...doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
04.09.2019
Размер:
5.55 Mб
Скачать

Політична наука (згідно Дж.Сарторі) виокремлює такі типи партійних систем,

кожна з яких відображає конкретні особливості певного суспільства:

1. Однопартійна, в країні є одна правляча партія, а діяльність інших не допускається; партійний апарат зрощується з державним. Така система сьогодні – на Кубі, в Північній Кореї, та деяких країнах Африки: Кенії, Малі, Лівії та ін.;

2. Гегемоністська система характеризується панівним становищем однієї партії при відсутності партійної конкуренції, а також — наявністю декількох партій, які мають

організаційну автономію, але визнають керівну роль правлячої партії. Така система в

Китаї;

3. Система домінування передбачає наявність декількох політичних партій, одна з яких упродовж тривалого часу перемагає на виборах і одноосібне формує уряд. Ця партійна система мала місце у Швеції – Соціал-демократична робітнича партія, і в Японії, де Ліберально-демократична партія від 1955 р. незмінно формує уряд;

4. Двопартійна система відзначається домінуванням двох потужних політичних партій, одна з яких перебуває при владі, а інша — в опозиції. Класичними країнами з двопартійною системою є Великобританія і США.

5. Система обмеженого (поміркованого) плюралізму характеризується наявністю багатьох партій, проте у парламенті й уряді представлені лише деякі з них, позасистемна опозиція відсутня. Наприклад, ФРН.

6. Партійна система крайнього (поляризованого) плюралізму. Ознаками є багато партій, серед них потужними є крайні праві і крайні ліві. Характерне гостре ідеологічне розмежування між центром і право-лівою опозицією. Наприклад, Італія, Латвія.

7. Атомізована партійна система характеризується наявністю величезної більшості партій, або їх зовсім нема, кількість партій значення не має – всі вони невпливові. Через це уряд формується або на позапартійній основі, або на засадах широкої коаліції; авторитарний або перехідний політичний режим.

4. Партії і партійна система в Україні

З проголошенням у колишньому СРСР, у тому числі в Україні, політики перебудови, почали створюватися політичні структури, які спершу обстоювали послідовну соціалістичну демократію, а відтак — просто демократію, зосереджуючись на культурно-просвітницькій діяльності (Український культурологічний клуб у Києві 1987 p.), товариство Лева та молодіжний дискусійний політклуб у Львові, 1987 p.). Згодом почали формуватися організації політичного спрямування.

У становленні української багатопартійності виділяють три етапи.

1. Допартійний етап (з весни 1988 р. До весни 1990 p.).

Перший розпочався наприкінці 1980-х рр. з перебудови, демократії і гласності в

масштабі всього Радянського Союзу. На цьому етапі в Україні активно розгорнула роботу Українська Гельсінкська Спілка, виникла Українська демократична спілка. У 1989 р. була створена численна суспільно-політична організація «Народний рух України» (Рух). Наприкінці

1991 р. уже налічувалося 12 партій, з яких 11 (за винятком КПУ) виступали за суверенітет, ринкові відносини, плюралізм, проти комуністичної ідеології.