9. Проблеми сучасного земельного права України.

Проблеми поняття землі як інтегрованого та диференційованого об'єкта правового регулювання.

Проблеми класифікації земельних правовідносин.

Проблеми методів правового регулювання земельних правовідносин.

Проблеми реалізації принципів земельного права

Пробл джерел ЗП (колізійність, несистематичність, відсутність процедур реалізації окремих положень);

Проблеми реалізації прав на землю

Проблеми управління, охорони та використання земельних ділянок

Проблеми окремих категорій земель

При подальшому реформуванні земельних відносин на наш погляд на особливу увагу заслуговує врегулювання відносин між державою, власниками, користувачами, орендарями земельних ділянок, народом України щодо використання і охорони земель, збереження і відтворення їх корисних властивостей для сучасного і прийдешніх поколінь.

Для вирішення цих питань необхідно підготувати і прийняти Закон України “Про врегулювання відносин між державою, власниками, користувачами і орендарями земельних ділянок, народом України щодо використання і охорони земель, збереження і відтворення їх корисних властивостей для сучасного і прийдешніх поколінь”.

На сьогодення земельні відносини регулюються в основному Конституцією України, Земельним кодексом України, Цивільним кодексам України. Проте термін слова “земля” в цих законодавчих актах визначений по різному.

В конституції України в статтях 13,14 – “земля” визначається як природний ресурс, основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави.

В ЗК термін слова “земля” в статті 1 визначений, як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави. Що стосується землі, як природного ресурсу, то це упущено.

В статті 181 Цивільного кодексу України “Земельна ділянка” віднесена до нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості).

Якщо земельну ділянку розглядати як природній ресурс, у відповідності до Конституції України, то термін “земля” необхідно визначити в такій редакції: “земля – природній ресурс, складова частина біосфери насичена живою речовиною рослинного і тваринного світу та мікроорганізмами, яка постійно взаємодіє з водою і повітрям, забезпечує життя і є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави”.

При такому визначенні терміну “земля”, потребується прийняття Закону України “Про особливі цивільні права і правила поводження із землею, як природним ресурсом, насиченим живою речовиною рослинного і тваринного світу та мікроорганізмами, основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави”.

Говорячи про охорону земель с/г призначення, то тут необхідно вести мову про грунти, основний засіб с/г виробництва. Цінність ґрунту в основному полягає в кількості органічних речовин і живих організмів в них. Без органічних речовин і живих організмів грунти не є родючими.

Якщо звернути увагу на те, що за останні 15 років сільське господарство України ведеться при від’ємному балансі гумусу в ґрунтах, то це вже вказує на дію процесу опустелювання родючих земель України. Тому необхідно невідкладно розглядати питання щодо охорони земель, в обов’язковому порядку враховуючи, що маємо передбачати, як забезпечити збереження і відтворення органічної речовини (гумусу) в ґрунтах та живих організмів в них, як для сучасного так і прийдешніх поколінь.

Якщо беручи це до уваги, розглянути ЗУ “Про охорону земель” прийнятий ВРУ в 2003 році, то він збереження і відтворення живих організмів в ґрунтах не передбачає. А по-друге, він уже майже не діє, через ті обставини з використанням і охороною земель, які виникли в процесі та по наслідкам проведення земельної реформи.

Враховуючи ці обставини ЗУ “Про охорону земель” слід переглядати, а новий закон, доцільно розробити під назвою “Про охорону земель, збереження і відтворення їх корисних властивостей для сучасного і прийдешніх поколінь”, а також необхідно прийняти ЗУ “Про правовий статус польових земель”.

Основні сучасні проблем з використанням і охороною земель, збереженням і відтворенням їх корисних властивостей для сучасного і прийдешніх поколінь сформовані в процесі та по наслідкам проведення земельної реформи.

Земельна реформа розпочалася і до цього часу проводиться:

без законодавчого визначення основних її положень;

без фахового науково-обґрунтованого визначення етапів і термінів їх проведення;

без еколого-економічного і соціального обґрунтування по кожному етапу;

без визначення суб’єктів проведення земельної реформи та їх обов’язків;

без супроводження комплексом робіт із землеустрою, як основного інструменту держ управління і регулювання щодо прогнозованого планового розвитку території Укр, як держави, забезпечення раціонального використання і охорони земель, збереження і відтворення їх корисних властивостей для сучасного і прийдешніх поколінь;

без встановлення державного і громадянського контролю за станом якості і наслідків її проведення;

без встановлення відп-ті суб’єктів проведення зем реф за негативні наслідки та нанесені збитки державі, суспільству, народу Укр.