62. Особливості правового режиму земель лісогосподарського призначення.

1. Нерозривний зв'язок використання земель ЛГП є нерозривний зв'язок їх використання із лісокористуванням. В деяких випадках дозвіл на лісокористування є дозволом і на землекористування, і навпаки.

2. Багатофункціональне призначення лісів. Тобто, можливість одночасного використання лісів різними особами для різних потреб (тимчасове користування лісами для заготівлі другорядних лісових матеріалів) побічних лісових користувань та інших потреб здійснюється без вилучення ЗД у власника лісів.

3. Управління у відносинах, що характеризують використання, охорону, та відтворення земель ЛГП. Деякі функції існують паралельно або поглинаються аналогічними функціями, що стосуються лісів. Так, планування використання земель ЛГП здійснюється головним чином у формі лісовпорядкування, яке передбачає складання проектів організації і розвитку лісового господарства та здійснення авторського нагляду за їх використанням.

4. Паралельно із земельним кадастром здійснюється облік лісів та ведеться державний лісовий кадастр. Він ведеться на основі державного земельного кадастру.

5. Існують певні особливості правового режиму лісових земель, зокрема, особливий прядок переведення лісових земель у нелісові. ЛК України встановлює при зміні цільового призначення земельних лісових ділянок необхідність додаткового погодження з ОВВ з питань лісового господарства та з питань охорони НПС АРК Крим, територ органами центр ОВВ з питань лісового госп та охорони НПС.

6. Існують певні особливості правового режиму ЗД ЛГП, що зазнали радіоактивного забруднення. Законодавством передбачено існування 4 зон з особливим правовим режимом (відчуження, безумовного відселення, гарантованого добровільного відселення , посиленого радіоекологічного контролю). В зонах відчуження та безумовного відселення ведення лісового господарства без спеціального дозволу МНС заборонено.

63. Проблеми правового режиму земель водного фонду.

На сьогодні у правозастосовній практиці трапляються випадки неоднозначного тлумачення ч. 3 ст. 60 ЗК «Прибережні захисні смуги» «…Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації». Проблема виникає через нечіткість формулювання закону: чи стосується правило про визначення прибережних захисних смуг не «автоматично», а за проектами землеустрою земель населених пунктів. При автоматичному встановленні прибережних захисних смуг врахування містобудівної документації, яке вимагається щодо земель населених пунктів, є неможливим, тож прибережні захисні смуги у населених пунктах мають встановлюватись за проектами землеустрою.

Проблемним є питання щодо того, чи дозволено в межах смуг відведення будівництво виробничих приміщень. Ч.3 ст. 91 ВК перебачає таку можливість, а відповідна норма ЗК – ні. Варто вважати , що будівництво виробничих споруд у смузі відведення можливе, проте лише у випадку, коли воно потрібне «для забезпечення експлуатації та захисту від забруднення , пошкодження і руйнування каналів зрошувальних і осушувальних систем» (ч.1 ст. 91 ВК).