33. Право землекористування: проблеми поняття та видів.

Відсутність визначення поняття права землекористування на законодавчому рівні. Відсутність виключного переліку видів землекористування у ЗК.

Ст. 18 Ліс кодексу передбачає тимчасове (короткострокове та довгострокове) користування лісами.

Ч.1 ст. 796 ЦК – право на користування зем діл наймача будівель та споруд.

П.7 Перехідних положень ЗК – право тимчасового користування земельною ділянкою, які набувались до введення в дію чинного ЗК.

Відсутність закріплення в ЗК правового режиму земель заг землекористування. (Костяшкін І.О. Право заг землекористування грмадян)

Проблема – відсутність реальної реалізації положень ч.1 ст. 94 ЗК щодо можливості щодо надання зем діл у концесію у зв’язку з відсутністю спеціального закону, який би визначав перелік зем діл, які можуть передаватись на праві користування на умовах концесії.

Право землекористування в обєктивному значенні та як правовідношення:

- в об’єктивному значенні розглядається як сукупність правових норм, які регулюють суспільні правовідносини, визначаються суб’єктно-об’єктний склад, особливості використання різних ЗД на юридичному титулі права землекористування, закріплюють права та обов’язки землекористувачів, а також підставою виникнення зміни та припинення земельної правосуб’єктності осіб щодо користування ЗД.

- у суб’єктивному значенні розглядається як встановлена об’єктивним правом можливість фізичних та юридичних осіб здійснювати реалізацію земельної правосуб’єктності щодо користування відособленою земельною ділянкою.

-як правовідношення розглядається через характеристику структурних елементів.

Класифікація здійснюється за різними критеріями: в залежності від підстав виникнення (загальне, спеціальне), за строками (постійне, тимчасове), за ступенем реалізації та захисту (речові та зобов’язальні).

Чинний ЗК виділяє наступні види землекористування: право загального користування, право на оренду ЗД, право на постійне користування ЗД, право земельного сервітуту, емфітевзису, суперфіцію, право на проведення геологорозвідувальні роботи, право на концесію.

ч. 2 ст. 192 ЗК – була лише одна група суб’єктів. Згодом була доповнена.

Об’єктом є виключно земельні ділянки державної та комунальної власності. Суб’єктами можуть бути громадяни (які одержали ЗД до 01 січня 2001 року) та юридичні особи. Зміст становлять права та обов’язки землекористувачів.

34. Проблеми закон-го регулювання викор-ня земель на праві постійного землекористування.

За своєю юр природою, має ознаки – об’єктами є зем діл держ та комун власності; - суб можуть бути як фіз, так і юр особи; - зміст становлять права та обов’язки землекористувачів щодо володіння та користування; - право набувається в порядку надання або вилучення і наступного надання зем діл на невизначений термін для конкретно встановленого цільового використання.

Законом встан обмеження щодо набуття такого права окр. суб’єктами (напр., фіз. особами); обов’язковість сплати зем податку; неможлив вільного розпорядження без рішень ОМС або ОВВ; на зем діл, які занах на праві пост користування не можуть бути стягнення на вимогу кредиторів.

Право постійного землекористування набувається шляхом вилучення або вилучення (викупу) і наступного надання земельних ділянок на невизначений термін для конкретного цільового використання (напр. Розпорядження КМУ від 25 лютого 2009 року № 214-р).

Обєкт – зем ділянки держ і комунал власності.

Субєкт - лише юр особи, засновані на Д чи ком власності, та громадські організації інвалідів, а також суб’єкти у яких це право виникло до набрання чинності ЗК України – 25.10.2001.

Особливості:

• право постійного землекористування можуть мати лише три групи суб’єктів; (ст. 92 ЗК, ч.2 - підпр, уст та орг, що належать до держ та комун власності; - гром орг інвалідів Укр, їх підпр (об'єднання), уст та орг; - реліг орг Укр,

• обов’язковість сплати земельного податку (крім пільг);

• неможливість розпорядження ЗД;

• може бути припинено з підстав, визначених законом і оформляється державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Момент виникнення – видача та реєстрація відповідного держакту.

Проблеми. існування права постійного користування з обмеженим суб’єктивним складом суперечить забовязанням Укр щодо адаптації вітчизняного законодавства до зак. ЄС. Зокрема з точки зору зак. ЄС про конкуренцію, надання права пост користування може розглядатися як державна допомога, що допускається лише обмежано, і тільки для певної виправданої мети.

Проблеми – від-ть закріплення на закон рівні переліку всіх суб’єктів права пост землекористування, у т.ч. тих, які набули це право до 1.01. 2002 року та продовжують їх використовувати за певним цільовим призначенням.

Проблема - відсутність закріплення на законодавчому рівні переліку всіх суб’єктів права постійного землекористування, в т.ч., тих, які набули це право до 1.01.2002р. та продовжують використовувати земельні ділянки за певним цільовим призначенням. Це право не можуть набувати ФО, а ті ЮО визначені ч. 2 ст. 92 + зберігають це право ті суб’єкти, які мали таку правову можливість відповідно до ст.7 ЗК в редакції 13.03. 1992року. – 9 груп суб’єктів,

Проблема - відсутність правопосвідчуючих документів в окремих суб’єктів ( в основному ЮО), яким надавались земельні ділянки на цьому праві до 1.01.2002р. Держкомзем України: Повідомлення – у зв1язку із скороченням ЗСУ та передачею майна і земельних ділянок, що використовувалисть військовими частинами, у відання ОМС (Пост КМУ 29.08.2002 «Про порядок вилучення та передачі військового майна ЗСУ» - виявлено відсутність правопосвідчуючих документів на земельні ділянки у більшості військових часин, установ, П, О ЗСУ),