48. Проблеми здійснення контролю за використанням та охороною земель як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.

Контроль за використанням та охороною земель, за законодавчим визначенням, "полягає в забезпеченні додержання ОДВ, ОМС, підпр, уст, орг і громадянами земельного законодавства України " (ст. 187 ЗК України).

На наш погляд, контроль за використанням та охороною земель більш доцільно визначити - як діяльність уповноважених суб'єктів із перевірки дотримання норм земельного законодавства, із вжиття заходів щодо припинення його порушень та притягнення порушників до юридичної відповідальності.

Функція контролю пов'язана із функцією моніторингу, проте, на відміну від моніторингу, для контролю характерний владний вплив на порушників.

За суб'єктом здійснення виділяють такі форми контролю: (1) держ, (2) самоврядний, (3) громадський.

Загальні положення про здійснення державного контролю у даній сфері визначені ст. ст. 187-190 ЗК, ЗУ "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Наказом Держкомзему України" Про затвердження Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення держ контролю за використанням та охороною земель" від 12.12.2003 № 312, засади притягнення до адміністративної відповідальності за земельні правопорушення - КпАП України.

Відносини із здійснення контролю також регулюються законодавством, що визначає статус контролюючих суб'єктів.

- Державний контроль здійснюється органами: Держкомзему, у складі якого діє Держ інспекція з контролю за використанням і охороною земель. Мін екол та прир рес, згідно Ук ПУ від 9.12.10 Державна екологічна інспекція є самост органос і не діє у складі мін-ва; Мінагрополітики та продовольства – Державний технологічний центр охорони родючості ґрунтів; МОЗ України; Мінрегіонбуду та жкх України, місцеві державні адміністрації.

- Самоврядний контроль у галузі земельних відносин передб ст. 189 ЗК України, п. "ї" ст. ЗУ "Про охорону НПС". Порядок здійснення контрольних повноважень органами місцевого самоврядування визначається насамперед Законом України "Про місцеве самоврядування". Зокрема, п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону надає виконавчим органам рад повноваження із здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; ст. 48 передбачає засади діяльності тимчасових контрольних комісій ради. Оскільки на законодавчому рівні засади здійснення самоврядного контролю визначаються лише в загальному вигляді, існує практика деталізації положень Законів у актах самих органів місцевого самоврядування: див., наприклад, рішення Київської міської*ради № 16/890 від 25.09.2003 "Про Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві".

Проблема - перешкодою на шляху здійснення контрольних повноважень ОМС є те, що передбачене законодавством право ОМС вимагати у землевласників та землекористувачів певні відомості щодо стану використання з/д не підкріплене санкціями за невидання інформації.

- Громадський контроль за використанням та охороною земель передб ст. 190 ЗК України, згідно із якою такий контроль "здійснюється громадськими інспекторами, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування і діють на підставі положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади по земельних ресурсах. " На сьогодні відповідне положення поки що не затверджене.

Громадський контроль за використанням та охороною земель на даний час може здійснюватися в рамках громадського контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища. Законодавчою основою для здійснення такого контролю є ЗУ «Про охорону НПС» наказ Міністерства екології та природних ресурсів України «Про затвердження положення про громадських інспекторів з охорони довкілля»