- •Поняття та ознаки науково-правничої школи в Україні
- •2. Науково-правничі школи в Україні, які досліджують питання земельного права та земельного законодавства ( м. Київ)
- •3. Науково-правничі школи в Україні, які досліджують питання земельного права та земельного законодавства ( м. Харків, Львів, Одеса)
- •4. Проблеми поняття землі як інтегрованого та диференційованого об'єкта правового регулювання.
- •5. Проблеми класифікації земельних правовідносин.
- •6. Проблеми методів правового регулювання земельних правовідносин
- •7. Проблеми реалізації принципів земельного права.
- •8. Місце зем права як галузі права в пр системі Укр..
- •9. Проблеми сучасного земельного права України.
- •10. Проблеми реалізації норм Земельного кодексу України.
- •11. Проблеми законодавчого врегулювання земельних відносин в умовах сьогодення.
- •12. Проблеми 1 законодавчого врегулювання земельних відносин в контексті необхідності розмежування правового регулювання відносин, об'єктами яких виступають земельні ділянки та нерухоме майно.
- •13. Проблеми співвідношення законів та підзаконних актів у сфері регулювання земельних відносин.
- •14. Рішення Конституційного суду.
- •15. Стандарти та інші науково-технічні документи.
- •16. Право власності на землю:проблеми поняття, ознаки, функції.
- •Глава 17 – обмеження, які регулюють відносини добросусідства;
- •Глава 18 – обмеження прав на землю;
- •17. Проблеми форм права власності на землю
- •18. Право власності на землю Українського народу.
- •19. Проблеми суб’єктно-об’єктного складу та проблеми реалізації приватної форми права власності на земельну ділянку.
- •20. Проблеми суб'єктно-об'єктного складу та реалізації державної форми права власності на землю.
- •21. Проблеми суб'єктно-об'єктного складу та реалізації комунальної форми права власності на землю.
- •22. Проблеми змісту права власності на землю.
- •23. Проблеми набуття права власності на земельні ділянки за різними правовими формами
- •24. Проблеми приватизації земельних ділянок.
- •25. Проблеми приватизації земельних ділянок із земель державної та комунальної власності (повна модель приватизації).
- •26. Особливості придбання земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод.
- •27. Особливості продажу земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.
- •28. Проблеми набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.
- •29. Перехід права власності на земельну ділянку при переході права власності на будівлю і споруду.
- •30. Проблеми розмежування земель державної та комунальної власності.
- •31. Проблеми припинення права власності на земельну ділянку.
- •32. Проблеми механізму гарантування права власності на землю.
- •33. Право землекористування: проблеми поняття та видів.
- •34. Проблеми закон-го регулювання викор-ня земель на праві постійного землекористування.
- •35. Особливості та проблеми земельних орендних відносин.
- •36. Проблеми набуття та реалізації права оренди земельної ділянки.
- •37. Проблеми земельних сервітутних відносин.
- •38. Особливості права на користування чужою зем. Ділянкою для сільськогосп потреб (емфітевзис)
- •39. Особливості права на користування чужою зем. Ділянкою для забудови ( суперфіцій).
- •40. Проблеми управлінських відносин у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •41. Проблеми організаційно-правового забезпечення управління в галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •42. Проблеми функціонально-правового забезпечення використання, відтворення та охорони земель.
- •43. Проблеми розподілу і перерозподілу земель як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •44. Проблеми планування використання земель як функції управління у галузі икористання відтворення та охорони земель.
- •45. Проблеми здійснення землеустрою як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •46. Проблеми здійснення моніторингу земель та моніторингу грунтів' як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •47. Проблема ведення держ зем кадастру як ф-ії управл у галузі викор, відтвор та охор земель.
- •48. Проблеми здійснення контролю за використанням та охороною земель як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •49. Проблема розгляду земельних спорів як функції управління у галузі використання, відтворення та охорони земель.
- •Глава 25 зк. Органи, що вирішують земельні спори
- •50. Проблеми відповідальності як засобу реалізації земельного права: поняття і форми.
- •51. Проблеми видів юридичної відповідальності за земельні правопорушення.
- •52. Особливості застосування різних видів відповідальності за земельні правопорушення.
- •54. Науково-методологічні підходи до поняття земель с/г призначення.
- •55. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення.
- •56. Проблеми поняття та особливості правового режиму земель населених пунктів (житлової та громадської забудови).
- •57. Особливості правового режиму земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.
- •58. Проблеми поняття та склад земель іншого природоохоронного призначення.
- •59. Особливості правового режиму земель оздоровчого призначення.
- •60. Особливості правового режиму земель рекреаційного призначення.
- •61. Проблеми поняття та особливості правового режиму земель історико-культурного призначення.
- •62. Особливості правового режиму земель лісогосподарського призначення.
- •63. Проблеми правового режиму земель водного фонду.
- •64. Проблеми та особливості правового режиму земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого несільськогосподарського призначення.
- •65. Проблеми та особливості правового режиму земель транспорту.
- •66. Проблеми та особливості правового режиму земель енергетики.
- •67. Проблеми та особливості правового режиму земель оборони.
32. Проблеми механізму гарантування права власності на землю.
Гарантії права власності на землю розглядають як систему правових норм, які регулюють відносини щодо суб’єктно-об’єктного складу права власності, правовідносини щодо захисту земельних прав власників в адміністративно-судовому порядку.
Позитивне правове регулювання відносин власності на землю:
нормативно-регулятивні гарантії - позитивне правове регулювання відносин власності на землю: яким чином врегульовані відносини власності,
управлінські гарантії- передбачений законодавством порядок набуття та припинення права власності на землю,
адміністративно-судові гарантії. передбачений законодавством порядок захисту прав власників земельних ділянок ОДВ, ОМС, судовими органами (питання розмежування розгляду земельних спорів в порядку цивільного, господарського та адміністративного судочинства, подив. КАС, ГПК, Рішення КСУ 1.04.2010, ППВСУ 19.03.2010 №2).
Гарантування права власності на землю за новим ЗК – відтворення аналогічної конституційної правової ідеї (ч. ІІ ст. 14), що свідчить про закононаступність та деталізацію її в науковому, спеціальному законі, який виступає важливим принципом земельно-правового регулювання.
Механізм гарантування права власності на землю включає систему земельно-правового регулювання правовідносин щодо володіння, користування і розпорядження з/д, включаючи різні форми набуття прав власності на вказані об'єкти, реалізацію (здійснення) та захист повноважень власників у юрисдикційних органах.
В спец юр літ-рі право власності на землю і з/д розглядається через призму об'єктивного та суб'єктивного права.
Право власності на землю з об'єктивної точки зору варто розглядати в якості системи легалізованих спец-правових норм, які регулюють відносини власності на землю, встановлюють форми та процедури набуття та оформлення прав на земельні ділянки, а також порядок здійснення уповноваженими особами наданої (набутої) правосуб'єктності щодо належних їм з/д, відновлення та захист їхніх прав і законних інтересів в установлених процедурах та організаційно-правових формах.
Сутність суб'єктивного права власності на землю громадян, Укр народу, держави, територ громад, юр осіб та іноземних держав відповідно до норм і принципів міжнародних договорів складає - реалізація відповідними власниками земель і земельних ділянок у формах дотримання, застосування, здійснення наданих законодавством можливостей щодо набуття права власності на землю та земельні ділянки у формі володіння, користування, розпорядження ними та захист наданих чи набутих за законом або договором прав на ці об'єкти
Отже, з об'єктивної точки зору право власності на землю гарантується і гарантом такого регулювання виступає держава, яку репрезентують відповідні державні органи та інституції.
Відтак гарантування права власності на землю означає також юридично визначену можливість вимагати від держави створення системи позитивного правового регулювання відносин власності на землю, усунення колізій, заповнення прогалин в регулятивному і забезпечувальному механізмі, своєчасне внесення відповідних змін, доповнень, систематизації, кодифікації, оптимізації, гармонізації на рівні сучасних вимог права Європейського союзу, а також принципів міжнародного права .
Порядок безоплатного офрмлення та видачі громадянам України державних актів на право власності на зем діл.
Цей Порядок визначає спрощену процедуру безоплатних оформлення та видачі громадянам України у 2009 та наступних роках державних актів на право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, ведення особистого селянського господарства в межах населених пунктів та ведення садівництва у розмірах, визначених статтею 121 Земельного кодексу України, після прийняття рішення про передачу громадянам безоплатно у приватну власність земельних ділянок
1) ОМС до 1 січня 2002 р. - відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 р. N 15-92 "Про приватизацію земельних ділянок" та ЗК ;
2) ОМС та ОВВ з 1 січня 2002 р. - відповідно до статті 118 ЗК
Для одержання державного акта на право власності на з/д громадянин або уповноважена ним особа подає сільському, селищному, міському голові або уповноваженій ним особі адресовану територіальному органові Держкомзему заяву про видачу такого акта. Сільські, селищні та міські голови забезпечують організацію прийому таких заяв у кожному населеному пункті.
Заява про видачу держ акта на право вл-ті на з/д подається за місцем розташування з/д.
До заяви додається:
- копія документа, що посвідчує особу; засвідчена в установленому порядку - копія довіреності - для уповноваженої особи; - копія документа про присвоєння ідентифікаційного номера згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; - копія рішення про передачу земельної ділянки у власність, прийнятого ОМС чи районною держадміністрацією, а також у разі наявності - технічна документація із землеустрою щодо складення документів, що посвідчують право на земельну ділянку (технічна документація), або проект відведення земельної ділянки, виготовлений та затверджений до 15 серпня 2009 року.
Територіальним органам Держкомзему, районним держадміністраціям, органам місцевого самоврядування забороняється вимагати від громадян надання будь-яких інших документів, крім передбачених цим Порядком.
3. У разі відсутності рішення про передачу земельної ділянки у власність громадянина, який отримав її у користування до дня набрання чинності Земельним кодексом України, громадянин звертається із заявою про передачу йому у власність такої земельної ділянки до відповідного органу місцевого самоврядування, а стосовно такої земельної ділянки, отриманої у користування для ведення садівництва за межами населених пунктів, - до відповідної районної держадміністрації
Відповідний орган місцевого самоврядування чи районна держадміністрація невідкладно приймає рішення щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації (для громадян безоплатно, за рахунок держ бюджету) з наступним затвердженням зазначеної документації та наданням з/д у власність відповідно до вимог частини другої статті 118 та в межах норм, визначених статтею 121 ЗК.
4. Територіальні органи Держкомзему згідно з актом (актами) приймання-передачі отримують від органів місцевого самоврядування заяви громадян про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку разом з поданими громадянами документами.
Рішення, прийняті відповідно до пункту 3 цього Порядку районними держадміністраціями стосовно земельних ділянок, отриманих у користування для ведення садівництва за межами населених пунктів, подаються громадянами до територіальних органів Держкомзему самостійно.
5. На підставі заяви про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку протягом трьох робочих днів з дати її надходження територіальні органи Держкомзему укладають договору про розроблення технічної документації замовник додає такі документи:
заяву про видачу державного акта на право власності на земельну ділянку;
довідку про обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки або її частини;
довідку про присвоєння кадастрового номера земельної ділянки;
рішення відповідного органу місцевого самоврядування чи районної держадміністрації про надання дозволу на виготовлення технічної документації ;
наявні актуалізовані ортофотоплани, індексні кадастрові карти та інші планово-картографічні матеріали, а також наявну інформацію про земельну ділянку, яка може бути використана для виготовлення технічної документації.
До договору про проведення державної реєстрації замовник додає технічну документацію чи проект відведення земельної ділянки, виготовлений та затверджений до 15 серпня 2009 року.
5-1. Забезпечення замовника ортофотопланами, індексними кадастровими картами та іншими планово-картографічними матеріалами здійснюється Укргеодезкартографією
6. Виконавець протягом 10 робочих днів з дня укладення договору про розроблення технічної документації: проводить аналіз документів, що надійшли від замовника; отримує в регіональній філії Центру кадастру матеріали чергового кадастрового плану в електронному вигляді; виконує необхідні обстежувальні, польові та камеральні роботи; виготовляє технічну документацію у двох примірниках і подає їх на паперовому та електронному носіях до регіональної філії Центру кадастру і замовникові для погодження.
Технічна документація, що виготовляється відповідно до цього Порядку, не підлягає погодженню з природоохоронними і санітарно-епідеміологічними органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини.
7. Замовник погоджує технічну документацію протягом трьох робочих днів з дати її надходження та подає для заповнення до районного (міського) підрозділу регіональної філії Центру кадастру бланк державного акта на право власності на земельну ділянку або повертає органу місцевого самоврядування (чи громадянину у випадках, передбачених абзацом третім пункту 4 цього Порядку) за актом приймання-передачі подані ним заяву та документи з обґрунтуванням причини повернення.
8. Регіональна філія Центру кадастру протягом одного робочого дня з дня надходження технічної документації на електронному носії перевіряє її зміст, вносить відповідні відомості до бази даних державного земельного кадастру і передає до районного (міського) підрозділу регіональної філії Центру кадастру для заповнення бланка державного акта на право власності на земельну ділянку.
10. Державний акт на право власності на земельну ділянку, підписаний замовником та органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, який прийняв рішення про безоплатну передачу громадянинові земельної ділянки у власність, передається для державної реєстрації відповідному районному (міському) підрозділові Центру кадастру.
11. Видача державного акта на право власності на земельну ділянку здійснюється представником районного (міського) підрозділу Центру кадастру у строк, що становить не більш як 30 робочих днів після надходження заяви про його видачу до замовника, за місцем розташування земельної ділянки.
12. Замовник разом з органом місцевого самоврядування організовує видачу державних актів на право власності на земельну ділянку в кожному населеному пункті.
13. З метою створення Державного фонду документації із землеустрою технічна документація на паперовому носії передається виконавцем замовнику протягом 10 робочих днів з дня її погодження замовником.