Завдання для самостійної роботи

1. Опрацювання рекомендованої літератури.

2. Прослуховування фонозаписів (зразків одноголосся) з транскрибуванням поетичного тексту пісні і записом його по формі (рядок, строфа). Визначити особливості складочислової будови рядків пісні.

Запитання для самоперевірки

1. Які особливості емпіричного методу транскрипції пісенного зразка?

2. Які особливості аналітичної нотації?

3. Які особливості модельованої нотаці?

4. Які особлиіості комплексної нотації?

5. В чому полягають переваги слухової нотації ?

6. Які питання відображані у розширеному паспорті розшифрованого зразка?

Тема 4. Використання технічних засобів у транскрипції народної музики.

З появою звукозаписуючої техніки (фонографа) у кінці ХІХ ст. значно розширюються можливості збирання, збереження і розшифровки пісенного фольклору. Вперше фонограф був використаний Є.Ліньовою. Поява сучасної звукозаписуючої техніки (магнітофонів, диктофонів, музичних центрів, техніки цифрового запису) сприяє вдосконаленню техніки нотації, архівування записів і видання пісенних збірок. Техніка використання аудио касет і компакт-дисків в процесі транскрипції записів. Набуття навичок роботи з комп’ютером в оболочках (операційних системах) Windous. Пошук програм- музичних редакторів для набирання нотного матеріалу (Sibejius 2). Використання комп’ютерних носіїв для архівування записів.

Лытература: 14, 16.

Завдання для самостійної роботи

1. Освоїти техніку використання звукозаписуючої і звуковідтворюючої техніки (магнітофонів, диктофонів, музичних центрів, тощо).

2. Освоїти техніку користування аудіо касетами і компакт дисками.

3. Набуття навичок набирання нотного матеріалу на комп’ютері.

4. Виконання вправ з транскрипції словесного тексту.

Запитання для самоперевірки

1. Як користуватися оригіналами аудио записів, які умови їх зберігання?

2. Які існують сучасні методи архівування записів народних пісень?

3. Якими програмами музичних редакторів у системі Widous Ви володієте?

Тема 5 Транскрибування словесного тексту пісень

Пісня по спражньому пізнається лише в органічному зв’язку слова і наспіву. В процесі прослуховування запису поетичний текст виписується в окремий зошит (для порівняння можливих варіантів), а також під нотоносцем (по складах). В процесі запису слів фіксуються діакритичні літери, що вказують на редукцію основної літери, а також огласовок окремих складів (вставних додаткових складів), які при читанні є нескладотворчими, а при співі складотворчими. Огласовка розглядається як формотворчий елемент. Якщо кінцевий склад в останньому слові пісенного рядка недоспівується, то він береться в квадратні дужки (бо [їтьсь]). В народно-пісенному виконавстві поширений прийом розспіву з допомогою надлишкових вставних складів (при (ги) –чинна- (га) ді-ва - (га) із Та-ма-ні-(гі)). Словесний текст пісні записується з розбивкою на склади під нотоносцем. Транскрипція мовного діалекту записується під нотним станом згідно існуючої методики. Після фіксації мелодії першої строфи, необхідно звірити, чи кладуться на неї інші строфи: всі варіатні зміни необхідно внести у текст, або винести окремо з вказівкою до якої строфи тексту вони відносяться. Слова, значення яких транскриптору незрозуміле, виписуються окремо і терміново з’ясовуються. Фіксація глибоких цезур – словообривів з диханням посеред слова (го Y ри (ги). В запису текстів зустрічаються випадіння голосного (замість „із за – зза; оддала – ддала тощо.”)

Література: 2, 7, 15, 18.