2.Класифікація вибухо- та пожежонебезпечних приміщень (зон) відповідно до пуе.

Згідно з Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ), усі виробничі об’єкти, в яких розміщується електрообладнання, за рівнем вибухо- і пожежонебезпеки поділяються на вибухонебезпечні зони класів В-1, В-1а, В-1б, В-1г, В-II, B-IIа і пожежонебезпечні зони П-1, П-II, П-IIа, і П-III.

Вибухонебезпечною зоною називається приміщення або обмежений простір у приміщенні або зовнішній установці, у якій присутні або можуть утворюватись вибухонебезпечні суміші.

Зони класу В-I – це зони приміщень, у яких вибухонебезпечні суміші можуть утворюватись при нормальних режимах роботи, наприклад при завантаженні або розвантаженні технологічних апаратів, зберіганні або переливанні ЛЗР, що знаходяться у відкритих ємностях і т. ін.:

Зони класу В-Iа – зони приміщень, у яких при нормальній експлуатації вибухонебезпечні суміші не утворюються, а можливі тільки у результаті аварій або несправностей;

Зони класу В-Iб – це зони приміщень, у яких при нормальній експлуатації вибухонебезпечні суміші не утворюються, а можливі тільки в результаті аварій або несправностей, і які відрізняються однією з таких особливостей.

1. Горючі гази мають високу нижню концентраційну межу вибуховості (15% і вище) і різким запахом, який відчутний в межах ГДК.

2. Утворення в аварійних випадках вибухонебезпечної концентрації в приміщенні за умовами технологічного процесу виключається, хоча локальне (місцеве) утворення небезпечної горючої суміші можливе.

3. Легкозаймисті горючі гази і ЛЗР є в приміщенні в невеликій кількості; робота з ними виконується у витяжній шафі чи під вентиляційним зонтом

Зони класу В-Iг – це зовнішні установки, що містять горючі гази або ЛЗР.

Зони класу В-II – це зони, де виділяється пил чи волокна, здатні у зваженому стані утворювати з повітрям вибухонебезпечні за концентрацією горючі суміші при нормальному довгочасному режимі роботи.

Зони класу В –IIа – це зони, в яких утворення вибухонебезпечних сумішей горючим пилом або волокнами можливе тільки у результаті аварій або несправностей.

Пожежонебезпечною зоною називається простір всередині і зовні приміщення, в межах якого постійно або періодично мають справу з горючими речовинами.

Зони класу П-I – це зони приміщень, в яких виконуються роботи з горючими рідинами з температурою спалаху більше 61^оС.

Зони класу П-II – це зони приміщень, в яких виділяється горючий пил або волокна з нижньою концентраційною межею спалахування більше 65 г/см^з.

Зони класу П –IIа – це зони приміщень, в яких утворюються тверді горючі речовини.

Зони класу П –III – це зони зовні приміщень, в яких виконуються роботи з горючими рідинами з температурою спалаху вище 61^оС або тверді горючі речовини.

Приведена класифікація дозволяє проводити вибір електричних машин і апаратів відповідного виконання і рівня пожежовибухозахисту. Так, для пожежовибухонебезпечних приміщень класу П-I і П-II ПУЕ рекомендують застосовувати машини в закритому чи продувочному виконанні; в приміщеннях класу П-IIа – відповідно у вибухозахищеному виконанні; в зовнішніх установках класу П-III – в закритому чи закритому обдуваємому виконанні. В приміщеннях класу П-I електродвигуни можна застосовувати тільки в маслонаповненому пилонепроникному виконанні; в приміщеннях класу П-II – в пилонепроникному; в приміщеннях класу П-IIа – в закритому і маслонаповненому; в зовнішніх установках класу П-III – в закритому виконанні.

Аналогічні рекомендації ПУЕ даються для вибору світильників: приміщення класу П-I – в пилонепроникному виконанні; для зовнішніх установок класу П-III – світильники в закритому вологозахищеному виконанні і т. ін.