Тема 1.2. Управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві

1. Органи державного управління охороною праці.

2. Система управління охороною праці.

3. Служба охорони праці на підприємстві.

4. Комісія з охорони праці на підприємстві.

1. Ст. 31. Державне управління охороною праці здійснюють:

• Кабінет Міністрів України;

• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (Держгірпромнагляд);

• міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади;

• Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.

Кабінет Міністрів України:

• забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

визначає функції міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці;

• визначає порядок створення і використання державного, галузевих і регіональних фондів охорони праці.

Держгірпромнагляд:

• здійснює комплексне управління охороною праці;

• здійснює державний нагляд за охороною праці;

• координує роботи з профілактики травматизму невиробничого характеру;

• проводить експертизи проектної документації та видає дозволи на введення в експлуатацію нових і реконструйованих підприємств, об’єктів і засобів виробництва;

• координує науково-дослідні роботи з питань охорони праці та підвищення ефективності державного нагляду за охороною праці, контроль за їх виконанням, державне замовлення наукових досліджень з цих питань;

• встановлює та розвиває міжнародні зв’язки з питань нагляду за охороною праці.

Рішення Держгірпромнагляду , прийняті в межах його повноважень, є обов’язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадян.

Повноваження міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади в галузі охорони праці:

• проведення єдиної науково-технічної політики в галузі охорони праці;

• розробка і реалізація комплексних заходів щодо покращення безпеки, гігієни праці і виробничої санітарії в галузі;

• здійснення методичного керівництва діяльністю підприємств в галузі охорони праці;

• укладання з відповідними галузевими профспілками угоди з питань покращення умов і безпеки праці;

• фінансування опрацювання і перегляд нормативних актів про охорону праці;

• організація в установленому порядку навчання і перевірки знань та норм охорони праці керівними працівниками і спеціалістами галузі;

• створення при необхідності професійних воєнізованих аварійно-рятувальних формувань, що діють відповідно до типового положення, затвердженого Держгірпромнаглядом;

• здійснення внутрівідомчого контролю за станом охорони праці.

Для координації, вдосконалення роботи з охорони праці і контролю за цією роботою в центральному апараті міністерств та інших центральних органах державної виконавчої влади створюються служби охорони праці.

Повноваження місцевих державних адміністрацій та Рад народних депутатів у галузі охорони праці:

• забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці;

• формують за участю профспілок заходи з питань безпеки, гігієни праці і виробничого середовища, що мають міжгалузеве значення;

• організовують при необхідності регіональні аварійно-рятувальні формування;

• здійснюють контроль за виконанням нормативних актів з охорони

праці;

• створюють при необхідності фонди охорони праці.

Для виконання названих функцій місцеві органи влади створюють відповідні структурні підрозділи.

2. Управління охороною праці – процес систематичного цілеспрямованого впливу на колектив людей і окремих осіб на основі переробки інформації про стан охорони праці в підрозділах і на підприємстві керівними рішеннями і їх реалізацією.

Суб’єктом управління в СУОП на підприємстві в цілому є керівник, а в підрозділах – керівники цих підрозділів.

Організаційно-методичну роботу з управління охороною праці здійснює служба охорони праці, підпорядкована керівнику. Суб’єкт управління аналізує інформацію про стан охорони праці і приймає відповідні рішення.

Об’єктом управління в СУОП є діяльність структурних підрозділів та служб із забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці.

Основні функції управління охороною праці:

• організація та координація робіт;

• облік показників стану умов і безпеки праці;

• аналіз та оцінка стану умов і безпеки праці;

• планування та фінансування робіт;

Планування поділяється на перспективне, поточне і оперативне.

Перспективне планування вміщує найбільш трудомісткі і довгострокові заходи. Основна форма – комплексний план підприємства щодо покращення стану охорони праці.

Поточне планування здійснюється в межах поточного року і передбачає заходи, вміщені в колективному договорі.

Оперативне планування здійснюється за результатами контролю охорони праці на підприємстві.

• контроль за функціонуванням системи управління охороною праці;

Основні види контролю за охороною праці на підприємстві:

• оперативний контроль;

• контроль з боку служби охорони праці;

• громадський контроль;

• адміністративно-громадський триступеневий контроль;

• відомчий контроль.

Оперативний контроль здійснюють посадові особи в межах своїх посадових обов’язків.

Служба охорони праці здійснює постійний контроль у відповідності з функціональними обов’язками.

Громадський контроль здійснюється комісією з охорони праці та громадськими інспекторами з охорони праці профспілки.

Адміністративно-громадський трьохступеневий контроль проводиться на трьох рівнях:

1.Керівник дільниці (майстер) спільно з громадським інспектором профспілки – щоденно.

2.Начальник цеху спільно з громадським інспектором та спеціалістами служб цеху – 2 рази на місяць.

3.Комісія під головуванням керівника підприємства 1 раз на місяць. До складу комісії входять керівник служби охорони праці, голова комісії з охорони праці, представник профкому, керівник медичної служби, працівник пожежної охорони, головні спеціалісти. За результатами роботи комісії видається наказ.

Відомчий контроль здійснюється відповідними службами вищестоящої організації.

Основні завдання управління охороною праці:

• навчання працівників безпечним методам праці та пропаганда питань охорони праці;

• забезпечення безпечності технологічних процесів, виробничого устаткування, будівель і споруд;

• нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;

• забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;

• забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку працівників;

• організація лікувально-профілактичного обслуговування працівників;

• професійний добір працівників окремих професій;

• удосконалення нормативної бази з питань охорони праці.

3. Ст. 15. На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше осіб роботодавець створює службу охорони праці відповідно до типового положення. При кількості працюючих менше 50 осіб функції служби охорони праці можуть виконувати за сумісництвом особи, які мають відповідну підготовку. Якщо кількість працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби охорони праці можуть залучатись сторонні спеціалісти на договірних засадах.

Служба охорони праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб.

Спеціалісти служби охорони праці мають право:

• видавати керівникам структурних підрозділів обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці;

• вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли передбачених законодавством медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують нормативно-правових актів з охорони праці;

• зупиняти роботу виробництва, дільниці, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров’ю працюючих;

• надсилати роботодавцю подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець.

4. Ст. 16. На підприємстві з кількістю працюючих 50 і більше чоловік може створюватись комісія з питань охорони праці згідно з типовим положенням. Рішення про доцільність, склад і строк повноваження комісії приймається трудовим колективом. Комісія формується на засадах рівного представництва осіб від роботодавця та від трудового колективу.

До складу комісії від власника включаються спеціалісти з безпеки праці, виробничої та інших служб підприємства.

Від трудового колективу рекомендуються працівники основних професій, уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, представники профспілок.

Основними завданнями комісії є захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці.

Комісія має право звертатися до роботодавця або уповноваженого ним органу, органу самоврядування трудового колективу, профкому з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері охорони праці, здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці безпосередньо на робочих місцях, забезпечення працюючих засобами колективного та індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням та ін.