Тема 2.7. Іонізуючі випромінювання

1. Застосування радіоактивних речовин і рентгенівського випромінювання на виробництві.

2. Види іонізуючих випромінювань і їх дія на людину.

3. Захист від дії іонізуючих випромінювань.

1. Іонізуючі випромінювання у виробничих умовах можуть застосовуватись

для контролю за якістю деталей і зварних з'єднань, за технологічним процесом, при дослідженні причин зношення деталей машин та ін. У цехах і лабораторіях рентгенівські промені застосовуються для "просвічування" матеріалів, ренттеноструктурного і рентгеноспектрального аналізів, широко застосовуються в медицині.

При вирішенні нафтопромислових задач виникає необхідність введення в

свердловину рідких або порошкових ізотопів. В процесі свердловинних досліджень можуть використовуватись як розчини радіоактивних речовин, так і ізотопні джерела, що розміщуються в зондах глибинних геофізичних приладів.

2. У виробничих умовах працівники можуть піддаватися дії різних видів променистої енергії, яка має як хвильову, так і корпускулярну природу розповсюдження. До іонізуючого випромінювання відносяться рентгенівські, а також промені, що виникають в результаті радіоактивного розпаду атомних ядер. Іонізуючі випромінювання, що проникають в організм людини, проходять через біологічну тканину, викликають в ній появу заряджених частинок - вільних електронів. В свою чергу вільні електрони, взаємодіючи з сусідніми атомами, іонізують їх, що супроводжується зміною структури молекул, руйнуванням міжмолекулярних зв'язків і загибеллю клітин. Порушується нормальне протікання біохімічних процесів і обмін речовин в зв’язку з виникненням сполук високої хімічної активності НО₂ і Н₂0₂. Зміна біохімічного складу клітин і порушення обмінних процесів порушують функції ЦНС, що в свою чергу викликає порушення функцій кровотворення, функцій залоз внутрішньої секреції, зміну судинної проникності.

Дія іонізуючих випромінювань на організм не виявляється до тих пір, поки не проявиться те чи інше ураження.

Променева хвороба, що розвивається в результаті дії ІВ, може бути гострою і хронічною, у виді загальних і місцевих уражень. Загальна дія викликає лейкемію. місцева - захворювання шкіри і злоякісні пухлини. Можуть виникнути і генетичні наслідки. Характер ушкоджень і їх тяжкість залежать, перш за все, від величини поглинутої дози. Суттєве значення мають також потужність поглинутої дози, вид випромінювання і енергія частинок, а також біологічні особливості опромінюваної частини тіла та індивідуальна чутливість до опромінювання.

3. Основними методами захисту від шкідливої дії іонізуючих випромінювань є:

• зменшення потужності джерела випромінювання;

• екранування;

• захист відстанню;

• захист часом.

При роботі, з джерелами ІВ необхідно, по можливості, зменшувати їх потужність, якщо це не буде впливати на технологічний процес.

Для захисту персоналу від шкідливої дії ІВ можна застосовувати захисні екрани, наприклад, із свинцю. Товщина екранів розраховується в залежності від конкретних умов.

В усіх місцях, де працюють з джерелами ІВ встановлюється знак радіаційної небезпеки.

Всі особи, які працюють з радіоактивними речовинами і джерелами ІВ, при виконанні роботи повинні бути захищені засобами індивідуального захисту.

Підприємства, де проводяться роботи з радіоактивними речовинами у відкритому виді, повинні забезпечити дозиметричний контроль, що передбачає періодичну перевірку вмісту радіоактивних речовин у повітрі робочих приміщень, постійну перевірку забруднення робочих поверхонь і обладнання, забруднення рук і одягу при виході з приміщення, постійний контроль індивідуальних доз опромінення, систематичний контроль радіоактивних рідких викидів. Весь обслуговуючий персонал, що має контакт з радіоактивними речовинами, повинен мати індивідуальні дозиметричні прилади для контролю дози гама-випромінювання.

Радіаційна обстановка на місцях контролюється спеціальними приладами.