Тема 1.1. Законодавча та нормативна база України з охорони праці

1. Законодавчі та нормативні акти з охорони праці.

1.Основні законодавчі акти України з охорони праці.

2.Основні принципи державної політики України в галузі охорони праці.

3.Нормативна база охорони праці.

4.Відповідальність за порушення законодавчих і нормативних актів з охорони праці.

1. Законодавча база охорони праці включає в себе такі основні документи:

Конституція України (ст.. 43,45,46,49);

Закон України „Про охорону праці” Зі змінами, прийнятими Верховною Радою України 21 листопада 2002 р;

Закон України „Про використання ядерної енергії та радіаційний захист”;

Закон України „ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”;

Закон України „Про охорону здоров’я”;

Закон України „Про пожежну безпеку”;

Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”;

Кодекс законів про працю.

2. Державна політика України в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

• пріоритету життя і здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних безпечних і здорових умов праці;

• підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництва;

• комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих та регіональних програм з цього питання;

• соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

• встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

• адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров’я та психологічного стану;

• використання економічних методів управління охороною праці;

• інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

• забезпечення координації всіх органів і організацій, що розв’язують проблеми охорони праці;

• використання світового досвіду в цій галузі.

3. Нормативна база охорони праці складається з державних нормативних актів і нормативних актів, що діють в межах підприємства.

Державні нормативно-правові акти (НПАОП) поділяються в свою чергу на міжгалузеві і галузеві.

Міжгалузеві НПАОП є актами загальнодержавного користування, дія яких поширюється на всі підприємства, установи і організації народного господарства. Прикладом таких актів можуть бути Правила будови і безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском, Типове положення про службу охорони праці та ін.

Галузеві НПАОП поширюються на підприємства і організації певної галузі.

Прикладом таких актів можуть бути Правила безпеки при геологорозвідувальних роботах та ін.

Міжгалузеві НПАОП позначаються таким чином:

НПАОП Х.ХХ – Х.ХХ - ХХ

Скорочена назва докум. Група Вид Пор. № Рік затв.

Галузеві НПАОП позначаються таким чином:

НПАОП Х.Х.ХХ – Х.ХХ – ХХ

Скорочена назва докум. Група відповідно Вид Пор. № Рік затв.

до класифікатора

галузей нар. госп.

Вимоги щодо охорони праці регламентуються також державними стандартами України з питань безпеки праці, будівельними та санітарними нормами і правилами, правилами улаштування електроустановок (ПУЕ), нормами технічного проектування та іншими нормативними актами, виходячи із сфери їх дії.

На основі НПАОП роботодавці розробляють і затверджують власні положення, інструкції або інші нормативні акти про охорону праці, що діють в межах підприємства. Існує рекомендований перелік таких документів. В залежності від специфіки підприємства та вимог чинного законодавства власник затверджує нормативні документи із згаданого списку.

4. За порушення законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно з законодавством.

Підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників є порушення законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці та їх дії, спрямовані на створення перешкод для виконання посадовими особами органів державного нагляду за охороною праці їх повноважень.

Створення працівником перешкод для діяльності представників професійних спілок, спрямованої на виконання своїх повноважень, що передбачені КЗпП України (ст.. 244) та Законом України “Про охорону праці”), є підставою для притягнення винних працівників до дисциплінарної відповідальності.

КЗпП України (ст.. 147) встановлені такі дисциплінарні стягнення: догана, звільнення з роботи.

Право накладати дисциплінарні стягнення на працівників має орган, який користується правом прийняття на роботу цього працівника.

Дисциплінарне стягнення на працівника може бути накладене за ініціативою органів, що здійснюють державний і громадський контроль за охороною праці (органи державного нагляду за охороною праці, уповноважені трудових колективів, комісії з питань охорони праці підприємств), а також за поданням органів прокуратури.

Дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше 1 місяця з дня його виявлення (без врахування часу перебування на лікарняному листку або у відпустці). Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше 6 місяців з дня вчинення проступку.

До того, як накласти дисциплінарне стягнення, роботодавець повинен зажадати від винного працівника письмове пояснення.

У разі неодержання від працівника пояснень у визначений йому строк, дисциплінарне стягнення може бути накладене на підставі тих матеріалів, що є на підприємстві, в установі, організації.

В тому випадку, коли працівник відмовляється дати пояснення, про це повинен бути складений акт за підписом посадової особи і працівників підприємства, що були свідками цієї відмови.

За кожне порушення може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення.

Адміністративна відповідальність настає при порушенні законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, а також створенні перешкод для діяльності посадових осіб органів державного нагляду і представників професійних спілок, коли порушення не викликало і не могло викликати тяжкі наслідки.

До адміністративної відповідальності можуть бути притягнені особи, які досягли на момент скоєння порушення 16-річного віку.

Адміністративна відповідальність полягає у накладенні штрафу на працівників, зокрема посадових осіб, а також громадян – власників підприємств чи уповноважених ними осіб.

Адміністративне стягнення накладається посадовими особами органів державного нагляду постановами у справах про адміністративне стягнення на підставі складених ними протоколів про адміністративне порушення.

Штраф за адміністративне порушення повинен бути внесений до каси підприємства за місцем роботи протягом 15 днів з дня вручення йому постанови.

Протягом 10-денного терміну постанова може бути оскаржена у вищестоящому органі по нагляду за охороною праці.

Матеріальна відповідальність регламентується ст.. 130-138 КЗпП та іншими нормативними актами.

Загальними підставами накладення матеріальної відповідальності є наявність прямої дійсної шкоди, вина працівника (у формі умислу або необережності), протиправні дії (бездіяльність) працівника, а також наявність причинного зв’язку між винними і протиправними діями (бездіяльністю) працівника та завданою шкодою. На працівника може бути накладена матеріальна відповідальність при наявності всіх перерахованих умов.

Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди. Відповідальність може бути накладена незалежно від притягнення до інших видів відповідальності.

Кримінальна відповідальність за порушення законодавчих та нормативних актів з охорони праці на стає в тих випадках, коли порушення призвело або могло призвести до тяжких наслідків.

Кримінальна відповідальність настає згідно зі ст.. 271, 272, 273, 274 і 275 Кримінального кодексу України.

Ст.. 271. Порушення вимог законодавства про охорону праці.

Стаття передбачає:

а) штраф до 50 неоподатковуваних мінімумів заробітної плати, або виправні роботи до 2-х років, або обмеження волі до 2-х років;

б) виправні роботи до 2-х років, або обмеження волі до 5 років, або позбавлення волі до 7 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до 2-х років або без такого.

Ст.. 272. Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою.

Стаття передбачає:

а) штраф до 50 неоподатковуваних мінімумів заробітної плати, або виправні роботи до 3-х років, або обмеження волі до 3-х років;

б) обмеження волі до 5 років, або позбавлення волі до 8 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до 2-х років або без такого.

Ст.. 273. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах.

Стаття передбачає:

а) виправні роботи до 2-х років обмеження волі до 3-х років;

б) обмеження волі до 5 років або позбавлення волі від 2 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до 2-х років або без такого.

Ст.. 274. Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки.

Стаття передбачає:

а) обмеження волі до 4-х років або позбавлення волі до 4-х років;

б) позбавлення волі від 3 до 12 років.

Ст.. 275. Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд.

Стаття передбачає:

а) штраф до 50 неоподатковуваних мінімумів заробітної плати, або виправні роботи до 2-х років, або обмеження волі до 3-х років;

б) виправні роботи до 2-х років, або обмеження волі до 5 років, або позбавлення волі від 2 до 5 років.