Мухомор червонючий, мухомор рум’яний Мухомор серо-розовий

Amanita rubescens (Pers. Fr.)

Систематичне положення. Мухомор червонючий – A. rubescens (Pers. Fr.) S. F. Gray

Ареал і поширення. Селиться в хвойних та листяних лісах.

Морфологічні особливості. Шляпка 3-20 см у діаметрі, напівшароподібна, пізніше випукло- або плоско-розпростерта, з гладким краєм, блідо-краснувата, сіро-рожева, краснувато-бура, з численними брудно-сірими бородавками. Ніжка 3х10 – 1,5х3,5 см, обернено-булавовидна, біла, пізніше з краснуватим відтінком, з білим м’яким кільцем і блідо-сіруватою вольвою. М’якоть біла, під шкіркою з рожевим відтінком, на розломі рожевіюча, солодкувата, без особливого запаху. Пластинки вільні, часті, широкі, білі, з віком рожевого відтінку.

Умовно їстівний гриб. Використовується лише після 10-15 хвилинного відварювання, відвар обов’язково злити! Має схожість з їстівним Мухомором товстим та смертельно отруйним Мухомором пантерним.

Мухомор пантерний Мухомор пантерный

Amanita pantherina (Fr.) Seer

Систематичне положення. Мухомор пантерний - A. pantherina (Fr.) Seer. Родина Аманітові (Мухоморові) — Amanitaceae.

Ареал і поширення. Широко поширений у помірному кліматі Північної півкулі. Позбавлений смаку гриб з неприємним запахом. Селиться в лісах різного типа, утворюючи мікоризу з багатьма хвойними і листяними породами.

Морфологічні особливості. Нагадує на вигляд мухомор червоний, маючи, проте, дрібніші розміри (7-10 см) і зеленувате (буре, жовто-буре) забарвлення капелюшка. Молоді плодові тіла слизові оболонки з поверхні; 4-12 см, форма капелюшка спочатку півсферична, потім опукла і повністю розпростерта з тонким рубчастим краєм і (інколи) невеликими звисаючими пластівцями, що залишилися від загального покривала. Шкірка бурого кольору, гладка і блискуча, покрита безліччю дрібних білих пластівців, легко відокремлюваних від неї.

М'якоть біла, не змінююча кольору на повітрі, водяниста, крихка, з неприємним запахом і солодкувата на смак. Пластинки часті, білі, не приростаючі до ніжки, інколи з бурими плямами в старих грибів.

Ніжка біла, циліндрова, злегка звужена догори, внизу бульбоподібно-розширена, порожниста, з білою вольвой, що приросла, у вигляді кільцеподібного обідка, інколи багатошарова. Поверхня ніжки злегка ворсиста. Кільце, розташоване дуже низько, висяче, гладке, крихке, інколи може бути відсутнім.

Токсини. Сильно отруйний гриб. Основні токсичні речовини діляться на дві групи. Перші аналогічні тим, що міститься у червоного мухомора (мускарін, серотонін, буфотенін, іботенова кислота і ін.); другі аналогічні таким, що міститься в блекоті чорній (тропанові алкалоїди скополамін і гіосциамін). Поєднання дії токсинів червоного мухомора з токсинами блекоти (тобто комплексу мускаріну, тропанових алкалоїдів і галюциногенів) дають особливу картину інтоксикації.

Дія на організм людини. Основні симптоми отруєння виявляються через 1-2 години: пронос, нудота, блювота, сухість слизистих оболонок, тахікардія, скрута ковтання, підвищення температури, розширення зіниць (як при вживанні атропіну). При важких формах починається збудження, ейфорія, галюцинації.

Перша допомога. Промивання шлунку розчином куховарської солі (1 столова ложка на 5-10 л води), призначення активованого вугілля з подальшим (через 15-20 хв) промиванням шлунку розчином перманганату калія. Описані випадки інтоксикації м'ясом зайців, що харчувалися блекотою й іншими пасльоновими, а також медом з квіток блекоти.