Практична робота №2 Небезпечні мікроорганізми та тварини

мета: ознайомитись з чинниками біотичних небезпек – мікроорганізмами, що викликають тяжкі захворювання людини та з небезпечними тваринами регіону, навчитись запобігати небезпечні ситуації, які пов’язані з біологічними агентами та своєчасно надавати першу допомогу.

Матеріали й обладнання: фотоілюстрації небезпечних ссавців (вовка, кабана, лисиці, лося), отруйних та неотруйних змій регіону (гадюк звичайної та степової, вужака звичайного та водяного, полоза-жовтобрюха), небезпечних павукоподібних (каракурт, тарантул, кліщ іксодовий), таблиці класифікації форм життя, муляж сибірки.

Завдання.

1. Небезпечні тварини (гадюки, павуки, ссавці)

1) Ознайомитись з особливостями морфологічної будови небезпечних павукоподібних, записати назви і характерні риси

2) За допомогою ілюстрацій навчитись розрізняти смертельно отруйного павука каракурта

3) Вивчити та записати зовнішні ознаки отруйних видів змій

4) Вивчити й уміти надавати першу допомогу при укусах отруйних та небезпечних видів павукоподібних та змій

5) Вивчити і записати морфологічні та біологічні особливості небезпечних ссавців регіону, у першу чергу – вовка. Звернути увагу на рудо-паливий (а не сірий!) окрас місцевого подвиду вовка.

2. Небезпечні мікроорганізми (віруси, бактерії)

1) Ознайомитися с класифікацією форм життя за допомою таблиці і вивчити представників різних царств. Таблицю накреслити у зошитах для практичних занять.

2) Запам’ятати і записати захворювання інфекційного походження

3) Вивчити особливості дії вірусного агента

4) Ознайомитися з симптомами враження людини найнебезпечнішими збудниками хвороб людини

1. Небезпечні тварини (гадюки, павуки, ссавці)

До отруйних тварин відносяться такі тварини, в тілі яких постійно або тимчасово знаходиться отрута, здатна при введенні навіть в малих дозах в організм людини чи іншої тварини викликати хвороботворні розладнання, а іноді привести до смерті.

Отруйними тваринами вважають тільки таких тварин, отруйність яких є видовою ознакою, а не індивідуальною властивістю даної особи. Всіх отруйних тварин можна розподілити на дві групи: активно-отруйних і пасивно-отруйних тварин. Активно-отруйні тварини мають особливі органи, що виробляють отруту, і мають апарат, що може колоти або наносити рани. У безхребетних отруйних тварин (гідра, актинії, медузи) є особливі клітини, в протоплазмі яких знаходиться капсула, наповнена отруйною рідиною. Шкіряні одноклітинні залози з тендітними колючими волосками мають "пекучі" гусениці (наприклад: гусениця злато-гузка). Багатоклітинні шкіряні залози мають членистоногі (скорпіони, бджоли, оси, джмелі) і хребетні тварини (деякі риби). У членистоногих отруйні залози пов'язані з жалом, а у риб — із шипами на плавниках і жаберних крильцях.

Отруйні залози скорпіонів складаються з двох мішечків, що лежать у кінці "хвоста", який загинається вперед, коли скорпіон використовує свою отруйну зброю. Із хребетних тварин отруйні органи мають різні види риб у вигляді шипів. Якщо схопити таку рибу, то вона з силою вдаряє отруйним шипом і спричиняє дуже сильне токсичне поранення.

У багатьох тварин отруйні залози пов'язані з ротовими частинами - павуки, кліщі, змії і ін. Укус або укол ротовими органами таких тварин є отруйним. Укус більшості павуків, що зустрічаються на території України, отруйний лише для різних комах, і тільки укус самки каракурта небезпечний для людини і деяких хатніх тварин, в тяжких випадках можлива смерть. Тарантул менш небезпечний. З інших комах отруйний апарат мають деякі зовнішні паразити (воші, блохи, комари, мошки, оводи і інші).

Із хребетних тварин отруйний ротовий апарат мають змії. Отрута змії виробляється слинними залозами, що розташовані позаду очей і під ними. Вивідний проток відкривається у основи отруйних зубів, що мають канавку для стікання отрути. Позаду отруйних зубів лежать зачатки зубів-замінників, що замінюють зламаний зуб. З отруйних змій, розповсюджених на території України, особливо небезпечні різні види гадюк.

Неозброєні отруйні тварини характеризуються відсутністю апарату для нанесення ран. До них відносяться деякі комахи (жужелиці), багатоніжки, саламандри, тритони, жаби. Отрута, що виділяється їх залозами, потрапляє на покрови тіла людини або тих тварин, що на них нападають.

У пасивно-отруйних тварин отруйні органи відсутні, їх отруйність залежить від особливих властивостей тих чи інших тканин тіла. Така отруйність проявляється після поїдання тварин. Так, сиворотка крові багатьох риб отруйна внаслідок наявності в ній і токсинів (наприклад, вугри, мурени, скати). Деякі риби отруйні при вживанні в їжу. В одних випадках ця отруйність постійна, в інших вона проявляється в період статевої зрілості, коли визріває ікра.

Значення отрути для їх власників різноманітне. Отрута тварин, що мають озброєні отруйні апарати, служить для самозахисту і для нападу. Різні тварини не однаково чутливі до отрути однієї і тієї ж отруйної тварини. Наприклад, одна і таж кількість отрути гримучої змії вбиває 24 собаки, 60 коней, 600 кроликів, 800 пацюків, 2000 морських свинок, 300000 голубів.

Отрута, що надходить в організм, перш за все проявляє місцеву дію; після всмоктування починається загальний вплив отрути на організм. В одних випадках місцева дія дуже сильна, а загальна незначна (бджоли), в інших — навпаки (кобра). Місцева дія отрути, залежно від дії, її характеру, може проявитися у вигляді набряку тканин в місцях надходження отрути, приливу крові, сильної місцевої болі, утворення пухирів, руйнування тканин (некроз) і ін. Об'єктами загальної дії отрут є нервова система, серцево-судинна система, нирки і інші органи. Смерть від отрут багатьох отруйних тварин відбувається внаслідок паралічу серця, дихального центру, запалення нирок, звертання крові і інших причин.

Допомога при укусах отруйними тваринами залежить від того, якою твариною був зроблений укус. Укус отруйних змій має вигляд двох великих поряд розташованих ранок, біля яких знаходяться більш дрібні, розташовані дугою — слід від неотруйних зубів. При укусах будь-якою змії потрібно негайно вжити заходи проти потрапляння отрути в кров.

На території України розповсюджені гадюкові (Vірегіdае) - гадюка звичайна (Vірегіdае berus) та гадюка степова (Vірегіdае ursini). Зміїна отрута в організмі людини розповсюджується через лімфотичну систему, однак при потраплянні отрути в судину розповсюджується кровотоком. У таких випадках місцеві симптоми не встигають розвинутися й виникає дуже важкий стан. Зміїна отрута з організму людини видаляється через шлунково-кишковий тракт, залози зовнішньої секреції та нирки. Клінічна картина токсичної дії зміїної отрути залежить від багатьох обставин. Найнебезпечними є укуси змії в шию, обличчя та волосисту частину голови. Крім того, чим вища температура повітря, тим інтенсивніше розвиваються симптоми. Менш безпечні укуси в кінцівки, в той же час вони найбільш ймовірніші. Після укусу змії відзначаються гіперемія, крововиливи, набряк і відносно слабкий біль у місці укусу. При важких формах отруєння відзначаються множинні крововиливи та пухирі, що подовжуються на тулуб (лімфангоїт), збільшення лімфатичних регіонарних вузлів та їх болючість (лімфаденіт), тромбоз відводячих вен. При цьому виникає геморагічне просякання тканин. Кінцівка набуває синюшного чи аспідно-сірого кольору. За короткий час з'являються млявість, блідість шкіряних покривів, потовиділення, спрага, блювання, біль у животі, тахікардія, гіпотензія. Поступовий розвиток колаптоїдного стану призводить до серцевої недостатності, послаблення дихання, й нарешті до смерті. Можливі бронхоспазм, екзантема, коагулопатія, гемоліз, судоми. Відзначається неспіввідношеність температури тіла та пульсу при невисокій лихоманці (37,2-37,8° С) пульс сягає до 120 і більше. Рана на місці укусу кровоточить, на її місці можуть з'являтись виразки та некрози. В перші 30-90 хвилин відзначається гіперкоагуляція, множинні мікротромбози в капілярах. Після цього з'являються фаза гіпокоагуляції й кровотеч (носові, шлунково-кишкові, гематурія). Смертність від отрути гадюк становить, за даними різних авторів, від 2 до 12%. Максимальний рівень отрути в крові відзначається в перші дві години після укусу, період його напіввиведення становить 6-12 годин. З ускладнень найнебезпечнішими є гангрена та сепсис. У подальшому можуть спостерігатись, тупий ниючий біль, атрофія м'язів, порушення нервової провідності.

Первинна допомога (стосується всіх змій): 1) якнайшвидше транспортувати постраждалого до лікарні; 2) запобігти розвиткові небезпечних для життя станів; 3) полегшити ранні прояви інтоксикації; 4) категорично заборонено вживання алкоголю, який посилює всмоктування отрути.

Загальні рекомендації з надання невідкладної допомоги:

1) заспокоїти постраждалого; 2) не торкатись місця укусу, тільки протерти його вологою тканиною для видалення отрути з поверхні; 3) обмежити рух кінцівки, зафіксувати її в підвищеному положенні; 4) транспортувати постраждалого до лікарні; 5) ні в якому випадку не накладати джгут; 6) запобігати потенційно небезпечних традиційних заходів: надрізання, припікання, вирізання, відсмоктування отрути ротом чи іншими методами.

Загроза використання джгутів, давлячих пов'язок та інших оклюзійних методів: ішемія, гангрена, ушкодження поверхневих нервів, особливо латерального підколінного, посилення фібринолітичної активності в перетягнутій кінцівці, застій крові, набряк, посилення кровотечі з перетягнутої кінцівки, шок при знятті тугого джгута, посилення місцевої дії отрути.

Надавши першу допомогу, потерпілого необхідно відправити у лікарняний заклад, де йому введуть спеціальну сиворотку - як надійний засіб проти зміїної отрути. Потерпілий повинен знаходитись під наглядом лікаря; його потрібно тепло вкрити: для розбавлення і швидкого виведення отрути з організму давати міцний чай, каву.

При укусі комахами (бджоли, оси) виникає біль і набряк. Перша допомога полягає у видаленні жала і накладанні пов'язки з нашатирним спиртом, борною водою. При укусах у губи, віко або при порушенні загального стану (підвищенні температури і ін.) слід звернутися до лікаря.