Основні елементи національної і світової валютних систем

Національна валютна система	Національна валютна система
Національна валюта	Резервні валюти, міжнародні рахункові валютні одиниці
Умови конвертованості національної валюти	Умови взаємної конвертованості валют
Паритет національної валюти	Уніфікований режим валютних паритетів
Режим курсу національної валюти	Регламентація режимів валютних курсів
Наявність або відсутність валютних обмежень, валютний контроль	Міждержавне регулювання валютних обмежень
національне регулювання міжнародної валютної ліквідності країни	Міждержавне регулювання міжнародної валютної ліквідності
Регламентація використання міжнародних кредитних засобів обертання	Уніфікація правил використання міжнародних кредитних засобів обертання
Регламентація міжнародних розрахунків країни	Уніфікація основних форм міжнародних розрахунків
Режим національного валютного ринку і ринку золота	Режим світових валютних ринків і ринків золота
Національні органи, що керують і регулюють валютні відносини країни	Міжнародні організації, що здійснюють міждержавне валютне регулювання

При підготовці до обговорення другого питання буде корисним використання узагальненої таблиці щодо змін світової валютної системи в процесі її еволюції

Еволюція світової валютної системи

Критерії	Паризька валютна система з 1867 р.	Генуезька валютна система з 1922 р.	Бреттон-Вудська валютна система з 1944 р.	Ямайська валютна система 1976-1978 рр.	Європейська валютна система з 1979 р. (регіональна)
1. База	Золотомонетний стандарт	Золотодевізний стандарт	Золотодевізний стандарт	Стандарт СДР	стандарт ЭКЮ (1979 – 1988 рр.); евро (з 1999р.)
2.Вико-ристання золота як світових грошей	Золоті паритети Золото як резервно - платіжний засіб. Конвертованість валют у золото			Офіційна демонетизація золота	Об'єднання 20% офіційних золото-доларових резервів. Використання золота для часткового забезпечення емісії ЕКЮ, переоцінка золотих резервів за ринковою ціною
			Конвертованість долара США в золото за офіційною ціною
3. Режим валютного курсу	Вільно коливні курси в межах золотих крапок	Вільно коливні курси без золотих крапок (з 30-х років)	Фіксовані паритети і курси (+/-0,75; +/-1%)	Вільний вибір режиму валютного курсу	Спільно плаваючий валютний курс у межах +/- 2,25, +/-15% із серпня 1993 р. («європейська валютна змія»), з 1999 р. тільки для 4 країн, що не приєдналися до зони євро
4. Інституціональна структура	Конференція	Конференція, наради	МВФ – орган між державного валютного регулювання	МВФ; наради «у верхах»	Європейський фонд валютного співробітництва (1979 – 1993 р.); Європейський валютний інститут (1994 – 1998 р.); Європейський центральний банк (з 1 липня 1998 р.)

Студенти повинні проаналізувати основні етапи розвитку світової валютної системи, структурні принципи Європейської валютної системи, а також проблеми створення Європейського економічного та валютного союзу з єдиною валютою ЄВРО.

Характеристика Європейської валютної системи

Студентам необхідно чітко усвідомлювати поняття, завдання та форми організації валютного регулювання, вміти зіставити ринкове та державне регулювання валютних відносин, аналізувати валютну політику, ії форми.

Валютне регулювання — одна з форм державного регулювання міжнародних економічних відносин, спрямована на регулювання міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютою та валютними цінностями з метою урівноваження платіжних балансів, зміни структури імпорту або його обмеження, скорочення платежів за кордон, концентрації валютних ресурсів у руках держави.

Валютне законодавство розвинутих країн визначає коло валютних операцій, які можуть бути підпорядковані валютному регулюванню.

Валютне регулювання забезпечується спеціальною системою правових норм і засобів. Цю систему деякі спеціалісти-правники розглядають як самостійний інститут права ("валютне право").

У системі державного регулювання економічного життя кожної країни виділяють сукупність заходів, які проводяться центральними банками у сфері грошового обігу і валютних відносин з метою впливу на купівельну спроможність грошей, валютні курси та на економіку загалом, що становить сутність певної валютної політики держави.

Валютна політика – сукупність заходів у сфері міжнародних валютних і інших економічних відносин у відповідності з поточними та стратегічними цілями держави. Вона спрямована на досягнення основних цілей економічної політики - забезпечення стійкого економічного росту, стримування безробіття, інфляції, підтримки рівноваги платіжного балансу.

Форми реалізації валютної політики: дисконтна (облікова) політика, девізна політика, диверсифікованість валютних резервів, режим валютних паритетів і валютних курсів, подвійний валютний ринок, девальвація, ревальвація.

Інструменти валютного регулювання і валютної політики є, головним чином, засобами економічного впливу держави на динаміку курсових співвідношень власної валюти. Поряд з цим у практиці грошово-валютних відносин набувають застосування методи прямого втручання держави у механізм формування валютних курсів. Йдеться про валютні обмеження як систему нормативних правил, встановлених у законодавчому та адміністративному порядку, спрямованих на обмеження операцій із золотом, валютними цінностями та іноземною валютою.

Студенти повинні чітко усвідомлювати зміст поняття „платіжний баланс”.

Платіжний баланс — балансовий рахунок міжнародних операцій як вартісне вираження всього комплексу світогосподарських зв'язків країни у формі співвідношення надходжень та платежів. За підсумками його основних розділів може мати місце або актив­не сальдо — якщо надходження перевищують платежі, або пасивне — коли платежі перевищують надходження.

Форми валютних обмежень по фінансових операціях залежать від напрямку регулювання руху капіталів

При пасивному платіжному балансі використовуються наступні заходи, спрямовані на обмеження вивозу капіталів, стимулюванні притоку капіталів з метою зміцнення курсу валюти: лімітування вивозу національної та іноземної валюти, золота, ЦП, надання кредитів.

Контроль за діяльністю фінансового і кредитного ринків:

• операції здійснюються тільки з дозволу міністерства фінансів та при наданні інформації щодо обсягів кредитів та прямих інвестицій за кордон;

• залучення іноземних кредитів тільки при наявності попереднього дозволу органів валютного контролю, для того щоб вони не впливали на національний валютний ринок, ринок судних капіталів та збільшення грошової маси в обігу;

• обмеження участі національних банків щодо надання міжнародних позик у іноземній валюті;

• примусове вилучення іноземних цінних паперів у резидентів і їх продаж за валюту;

• повне чи часткове припинення погашення зовнішньої заборгованості або дозвіл на її оплату у національній валюті без права переказу за кордон.

За активного платіжного балансу з метою обмеження потоків капіталів в країну та підвищення курсу національної валюти застосовуються наступні форми валютних та кредитних обмежень:

• депонування на безвідсотковому рахунку в центральному банку нових закордонних зобов’язань;

• заборона щодо інвестицій нерезидентів;

• обмеження ввозу валюти в країну.