Питання для самоконтролю

1. Які операції є документарними?

2. Якими бувають способи платежів?

3. Охарактеризуйте основні форми міжнародних розрахунків.

4. Що являє собою документарний акредитив?

5. Які ви знаєте форми та види документарних акредитивів?

6. Що являє собою акредитив з негоціацією тратт?

7. За яких форм постачання продукції застосовується трансферабельний акредитив?

8. Чим відрізняється акредитив з розстрочкою платежу від револьверного акредитива?

9. З якою метою розроблені Уніфіковані правила для документарних акредитивів?

10. Що необхідно для відкриття акредитива?

11. В чому полягає угода про відкриття акредитива?

12. Які документи використовують при угоді з акредитивом?

13. Який банк називають емітентом?

14. Чи можна змінювати умови акредитива українським експортерам?

15. Хто несе витрати за акредитивними операціями?

16. З якою метою в міжнародних розрахунках використовують документарне інкасо?

17. Якими нормативними документами в міжнародній практиці регулюється документарне інкасо?

18. Які сторони найчастіше беруть участь у інкасо?

19. Обґрунтуйте зручність використання інкасової форми розрахунків з позиції експортера та імпортера.

20. Охарактеризуйте зміст інкасового доручення.

21. Охарактеризуйте фази документарного інкасо.

22. Яким чином виконується перевірка прийнятих по інкасо документів у банку-ремітенті?

23. Яким чином банк-ремітент контролює надходження платіжних коштів по інкасо?

24. Чим відрізняється документарне інкасо від чистого інкасо?

25. Назвіть типи інкасо. Чим вони відрізняються?

26. В чому полягає перевага чека як засобу платежу?

27. Яка особливість складання ордерного чека?

28. Чим чеки відрізняються від акредитивів?

29. Що таке тратта?

30. Що таке вексель?

31. Чим відрізняється соло-вексель від тратти?

32. Що таке аваль векселя?

33. Назвіть види індосаментів.

34. Охарактеризуйте основні методи фінансування міжнародної торгівлі?

35. Наведіть схему роботи за трансферабельним акредитивом.

Модуль 1. Міжнародні валютно-кредитні відносини

Змістовий модуль 2. Організація та механізми міжнародних розрахунків. Міжнародний кредит

Тема 5. Платіжний баланс

Мета: закріплення, поглиблення, розширення і систематизація знань, отриманих під час аудиторних занять, щодо аналізу платіжного балансу, класифікації його статей за методикою МВФ.

План вивчення теми

1. Класифікація статей платіжного балансу за методикою міжнародного валютного фонду.

2. Виміряння сальдо платіжного балансу: концепція балансу поточних операцій, концепція базисного балансу, концепція ліквідності концепція балансу офіційних розрахунків.

3. Методи відображення операцій у платіжному балансі: метод обліку нарахувань, облік на касовій основі.

4. Фактори, що впливають на стан платіжного балансу.

5. Наслідки незбалансованості платіжного балансу.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Студенти повинні звернути увагу на те, що формування світового господарства з часом ставило все більш жорсткі вимоги до методик складання платіжних балансів окремих країн та вимагало зіставлення показників їх міжнародних розрахунків. Принципи складання платіжного балансу закономірно піддавалися все більшій уніфікації. Сьогодні МВФ продовжує розробку методики уніфікації, результати якої набувають відображення в періодичних випусках „Керівництва з платіжного балансу”.

Сучасна класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ

А. Поточні операції

Товари

Послуги

Доходи від інвестицій

Інші послуги і доходи

Приватні односторонні перекази

Офіційні односторонні перекази

Підсумок: А. Баланс поточних операцій

В. Прямі інвестиції та інший довгостроковий капітал

Прямі інвестиції

Портфельні інвестиції

Інший довгостроковий капітал

Підсумок: А + В (відповідає концепції базисного балансу США)

С. Короткостроковий капітал

D. Помилки і пропуски

Підсумок: А + В + С + D (відповідає концепції ліквідності в США)

Е. Компенсуючи статті

Переоцінка золотовалютних резервів, розподіл і використання СПЗ.

F. Надзвичайне фінансування

G. Зобов'язання, що становлять валютні резерви іноземних офіційних органів

Підсумок: А+В+С+D+Е+F+G (відповідає концепції офіційних розрахунків у США)

Н. Підсумкова зміна резервів

СПЗ

Резервна позиція в МВФ

Інші вимоги

Кредити МВФ

Студенти повинні усвідомлювати, що відповідно до принципів побудови платіжного балансу від завжди є збалансованим. Поняття негативного і позитивного сальдо застосовується до окремих його частин. Тобто поняття сальдо платіжного балансу відноситься до балансового підсумку визначеного набору операцій.

Найважливішою проблемою, що виникає при вимірі сальдо платіжного балансу є класифікація його статей на основні або балансуючі. Користуючись класифікацією статей платіжного балансу за методикою МВФ, досить провести рису під визначеною групою операцій і тоді підсумковий показник усіх статей розташованих вище риси, буде відповідати сальдо платіжного балансу по одній із загальноприйнятих концепцій. Цей показник буде врівноважуватися підсумком сум усіх статей нижче риси, узятих зі зворотним знаком.

Класифікація статей платіжного балансу за методикою МВФ дозволяє проілюструвати еволюцію методів визначення його сальдо.

Виникнення концепцій платіжного балансу зв'язано з історичним розвитком міжнародних економічних операцій.

З зростанням вивозу капіталу формується концепція балансу поточних операцій, відповідно до якої сальдо поточних операцій повинне врівноважувати баланс руху довгострокового капіталу. Згідно класифікації МВФ це означає, що сальдо операцій по групі А (поточних операцій) повинне дорівнювати сальдо операцій по групі В (довгостроковий капітал), зі зворотним знаком. Відповідно до цієї концепції за рахунок активу балансу поточних операцій повинне було здійснюватися фінансування вивозу довгострокового капіталу.

Сальдо поточних операцій платіжного балансу часто вживається для характеристики зовнішньоекономічного положення країни. Вважається, що баланс поточних операцій відбиває величину реальних цінностей, що країна передає закордон або одержує з-за кордону в доповненні до валового внутрішнього продукту.

Згідно концепції базисного балансу сальдо платіжного балансу визначається як сальдо операцій по групах А и В. Воно повинне врівноважуватися балансом операцій, що розташовані нижче групи В. Актив поточних операцій не стільки врівноважує рух капіталу, скільки забезпечує для цієї мети приплив валюти. Остаточне балансування повинен був забезпечувати рух короткострокового капіталу, яким можна було маніпулювати шляхом зміни валютних курсів, ставок відсотків і інших засобів економічної політики

Концепція ліквідності було розроблено в період кризи долара США (1958р.), виходячи з того, що долар США був резервною валютою і широко застосовувався як міжнародний платіжний і резервний засіб. Відповідно до даної концепції (з деякими застереженнями щодо групи С) сальдо відповідає сумі сальдо операцій по основних групах A+B+C+D і балансується сумарною величиною сальдо по групах E+F+G+H, узятої зі зворотним знаком. Основна ідея – сальдо платіжного балансу повинне показувати величину приросту суми ліквідних доларових активів у нерезидентів.

Концепція балансу офіційних розрахунків або підсумкового балансу базується на постулаті - офіційні валютні органи держав здійснюють валютну інтервенцію з метою підтримки курсу своїх валют. Сальдо платіжного балансу виступає як підсумок по групах A+B+C+D+E +F+G, що класифікуються як основні статті і врівноважується підсумковою сумою операцій по групі H - тобто сугубо офіційними валютними операціями.

Студенти повинні знати, що існує два підходи до відображення операцій у платіжному балансі.

Метод обліку на підставі нарахувань	Метод обліку на касовій основі
Операції в платіжному балансі відбивають у момент, коли відбувається передача прав власності на товари й активи або завершується надання послуг.	Операція відбиває в рахунках тоді, коли відбувається оплата.

Студенти повинні запам’ятати, що платіжний баланс прямо й обернено пов'язаний з процесом відтворення. З одного боку, він формується під безпосереднім впливом процесу відтворення, з іншого, — впливає на останній через курсові співвідношення валют, золотовалютні резерви, валютний стан, зовнішню заборгованість.

На стан платіжного балансу впливають такі фактори:

Нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція;

Циклічні коливання економіки. Світові економічні та фінансові кризи призводять до великих дефіцитів платіжних балансів то в одних, то в інших країнах;

Зростання закордонних державних витрат, пов'язаних з мілітаризацією економіки і військовими витратами (понад 50 %) державних витрат США за кордоном, становлять саме витрати військового характеру (утримання та оснащення військових баз, воєнна допомога);

Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності

Зміни в міжнародній торгівлі Різке зростання світових цін на нафту (у 18 разів у 1980 р. проти 1971р.) призвели до дефіциту поточних операцій платіжних балансів країн — імпортерів нафти та активізації платіжних балансів нафтодобувних країн — членів ОПЕК;

Валютно-фінансові фактори Із уведенням плаваючих валютних курсів значно зросли ризики валютних втрат. В очікуванні зниження курсу національної валюти відбувається зсув за строками платежів з експорту й імпорту;

Інфляція;

Торговельно-політична дискримінація окремих країн;

Надзвичайні обставини: неврожай, стихійні лиха, катастрофи.

З урахуванням множинності факторів, які впливають на платіжний баланс є закономірним висновок - досягти щорічної збалансованості надходжень до країни чи її виплат іншим країнам — завдання надзвичайно складне та не потребує беззаперечного вирішення, Але необхідно уникати негативних наслідків тривалої незбалансованості платіжного балансу.