- •Угоди і зобов’язання в підприємницькій діяльності
- •6.1. Загальні положення про угоди
- •6.1.1. Поняття та види угод
- •6.1.2. Форма угод
- •6.1.3. Наслідки недотримання форми угод
- •6.1.4. Умови дійсності угод
- •6.1.5. Недійсні угоди
- •6.1.6. Наслідки визнання угоди недійсною
- •6.1.7. Недійсні угоди, що не відповідають вимогам закону
- •6.1.8. Недійсні угоди, укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства
- •6.1.9. Недійсні угоди, укладені юридичною особою всупереч цілям її діяльності
- •6.1.10. Угоди, недійсні у зв’язку з недієздатністю їх учасників
- •6.1.11. Недійсні угоди, укладені внаслідок помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною або збігу тяжких обставин
- •6.1.12. Мнимі і удавані угоди
- •6.2. Представництво і довіреність
- •6.2.1. Поняття і види представництва
- •6.2.2. Поняття і види довіреності
- •6.3. Загальні положення про зобов’язання
- •6.3.1. Поняття зобов’язання і підстави його виникнення
- •6.3.2. Види зобов’язань
- •6.3.3. Договір
- •6.3.4. Форма договору
- •6.3.5. Порядок укладення договорів
- •6.3.6. Виконання зобов’язань
- •6.3.7. Забезпечення виконання зобов’язань
- •6.3.8. Порука
- •6.3.9. Завдаток
- •6.3.10. Гарантія
- •6.3.11. Уступка вимоги і переведення боргу
- •6.3.12. Припинення зобов’язань
6.3.4. Форма договору
Договори можуть укладатися в усній і письмовій формі (простій чи нотаріальній). Форма залежить від виду договору, предмета, учасників договору. Треба зауважити, що недодержання письмової форми договору тягне за собою його недійсність як угоди лише у разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі. (Показовий приклад наводиться в листі Вищого арбітражного суду України № 01-8 від 20 квітня 2001 р.:
Державна податкова інспекція звернулася до арбітражного суду з позовом про визнання недійсними укладених товариством та приватним підприємством угоди в усній формі, а також податкових накладних. Рішенням арбітражного суду, залишеним без зміни наглядовою інстанцією, у позові відмовлено з посиланням на те, що переданий за угодою товар було оплачено, податкові накладні надійшли від продавця, і з цього моменту в товариства виникло право на податковий кредит незалежно від правильності складання податкових накладних продавцем та здійснення ним розрахунків з бюджетом.
Не погоджуючись з рішенням та постановою арбітражного суду, державна податкова інспекція звернулася до Вищого арбітражного суду України із заявою про їх перевірку та скасування, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія Вищого арбітражного суду України з перегляду рішень, ухвал, постанов установила таке.
Товариством та приватним підприємством в усній формі укладено угоду купівлі-продажу літератури. На виконання умов зазначеної угоди приватне підприємство передало товариству за податковими накладними книжкову продукцію, а товариство повністю за неї розрахувалося, що підтверджується відповідними платіжними документами.
Відповідно до ст. 45 Цивільного кодексу України недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише у разі, якщо такий наслідок прямо зазначено у законі.
Законом не передбачено можливості визнання угоди купівлі-продажу недійсною з мотивів недодержання її письмової форми. Інших підстав для визнання угоди недійсною державна податкова інспекція не навела.
З огляду на викладене оспорювана угода не суперечить вимогам чинного законодавства, і судові акти в цій частині залишено без зміни.
Що ж до визнання недійсними податкових накладних, то податкова накладна не є актом державного чи іншого органу в розумінні статті 12 Господарського процесуального кодексу України. Чинне законодавство не відносить до повноважень господарських судів вирішення питань про відповідність вимогам закону будь-яких звітних та розрахункових документів.)
Відповідно до ст. 154 Цивільного кодексу, коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась.
Якщо згідно із законом або угодою сторін договір повинен бути укладений у письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.
У передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення.