6.3.2. Види зобов’язань

Залежно від кількості правових зв’язків розрізняють прості і складні зобов’язання. У простому зобов’язанні є тільки один правовий зв’язок: одне право і йому відповідає один обов’язок (наприклад, відповідно до ст. 374 Цивільного кодексу за договором позики позикодавець має право вимагати повернення боргу, а позичальник зобов’язаний повернути цей борг позикодавцю).

У складному зобов’язанні є два і більше правових зв’язків: декілька прав і декілька обов’язків. До складних зобов’язань належить переважна більшість договірних зобов’язань (наприклад, відповідно до ст. 224 Цивільного кодексу за договором купівлі-продажу продавець зобов’язаний передати майно покуп­цеві і має право вимагати сплатити за нього певну грошову суму; покупець зобов’язаний сплатити вартість речі і має право вимагати її передачі).

Залежно від їх предмета зобов’язання можуть бути:

• однооб’єктні — боржник зобов’язаний передати кредитору один визначений предмет (наприклад, продавець зобов’язаний передати покупцеві автомобіль);

• альтернативні — боржник за своїм вибором зобов’язаний здійснити одну чи декілька передбачених законом чи договором дій (наприклад, за договором купівлі-продажу покупець зобов’язаний сплатити грошові кошти або передати вексель);

• факультативні — боржник зобов’язаний здійснити певну дію, проте має право замінити предмет зобов’язання на інший. При факультативному зобов’язанні боржник має право, а не зобов’язаний заміняти предмет зобов’язання.

За суб’єктним складом, коли на стороні кредитора або боржника, чи на обох сторонах одночасно виступає кілька осіб, зобов’язання поділяють на часткові і солідарні.

При часткових зобов’язаннях, коли в зобов’язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний з кредиторів має право вимагати виконання, а кожний з боржників повинен виконати зобов’язання в рівній частці з іншими, якщо інше не випливає із закону або договору (ч. 1 ст. 173 Цивільного кодексу).

Солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають, якщо вони передбачені договором або встановлені законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання.

При солідарному обов’язку боржників кредитор вправі вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу.

Кредитор, який не одержав повного задоволення від одного з солідарних боржників, має право вимагати недоодержане з решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов’язаними доти, поки зобов’язання не погашено повністю.

Виконання солідарного зобов’язання повністю одним з боржників звільняє решту боржників від виконання кредиторові.

Боржник, який виконав солідарне зобов’язання, має право зворотної вимоги (регрес) до кожного з решти боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено законом або договором. Несплачене одним зі співборжників боржникові, який виконав солідарне зобов’язання, припадає в рівній частці на нього і на решту співборжників (ст. 175 Цивільного кодексу).

При солідарності вимоги кожний із солідарних кредиторів має право пред’явити до боржника вимогу в повному обсязі.

Виконання зобов’язання повністю одному із солідарних кредиторів звільняє боржника від виконання іншим кредиторам.

Солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника, зобов’язаний відшкодувати іншим кредиторам частки, що їм належать, коли інше не випливає з відносин між ними (ст. 176 Цивільного кодексу).

У науці цивільного права прийнято вирізняти такий вид зобов’язань, як субсидіарні, або додаткові. При субсидіарному зобов’язанні у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником виконання покладається на додаткового боржника (наприклад, відповідно до ст. 196 Цивільного кодексу гарантія відрізняється від поруки тим, що гарантійна відповідаль­ність є додатковою, а не солідарною).

Переважна більшість зобов’язань виникає на підставі цивільно-правових договорів (ст. 151 Цивільного кодексу).