13. Суб`єктивні стилетворчі чинники (світогляд митця, концепція світу і людини).

(Стилетворчі чинники=11 пит.)

Суб'єктивні стилетворчі чинники пов'язані із психосвітом автора. Кожен митець має свій світогляд, по-своєму сприймає та розуміє концепцію світу та людини. Під впливом світогляду та свого психосвіту автор пише свої твори, які й набувають певний стиль.

«Стиль письменника – це сукупність особливостей його творчості, якими його твори відрізняються від творів інших митців». Стиль виявляє характер, спрямованість та естетичне освоєння світу людиною, та виступає носієм естетичної цінності. Стиль - це тип художнього мислення. Однією з закономірностей художнього прогресу є розвиток структури твору й нарощуваняя в ньому культурно-стильових прошарків, нарощування ступенів його відмінностей і спільностей з іншими феноменами культури.

Цілісність стилю твору зумовлюють:

1) здатність адекватно передавати зміст;

2) здатність стилю прочитуватися в єдиній цілісній інтерпретації;

3) сконцентрованість навколо певної художньої ідеї.

Сукупність зображально-виражальних засобів творчості письменника лише тоді набувають ознак стилю, коли закономірно поєднуються в художньо-мотивовану систему, зумовлену індивідуальністю митця.

Компоненти ідіостилю (разом формують стильову домінанту):

1) Стилетвірні чинники: світовідчуття (образне мислення письменника); тематика і проблематика творів; закони й норми обраного жанру;

2) носії стилю: елементи художньої форми твору, його техніка: фабула, сюжет, композиція, які втілюють зміст, формуючи його з життєвого та уявного матеріалу; мовні виразові форми: оповідь, розповідь, опис, діалог, монолог) з їхніми лексико-синтаксичними структурами, індивідуально-звуковими особливостями.

14. Домінанти стилю. Композиція

Стильова домінанта характеризує ту особливість індивідуального стилю, яка переважає за частотністю прояву. Стильовою домінантою може бути будь-який компонент художнього твору: складова змісту чи форми твору; стильова домінанта може бути спільною для низки творів.

Поняття про домінанти ввели представники формальної школи.

Стильова домінанта - це стрижневий критерій певного художнього твору і залежить від жанру. Так у ліричному вірші - переживання; у прозі - фабула й сюжет.

В основі всякої стиховой організації лежить явище повтору, але їх закономірності, принципи взаємовідносин визначаються стильовою домінантою даного авторського стилю. Виникає необхідність визначення, виявлення домінанти в системі художньої того чи іншого автора.

Літературний стиль епохи визначається стильовою домінантою. Реалізуючи у словесній тканині "прообраз", художник не може відмовитися від минулого досвіду. "Всякий інтегральний спосіб, яким ми володіємо, є достатнім продуктом пережитої нами домінанти. У нього отлілась сукупність вражень, присвячених певній домінанті, яка мала у нас свою історію. За цим залишковим продуктів колишня домінанта може бути відновлена до більшої або меншої повноти" . Домінанта характеризується своєю інерцією, і, одного разу викликана, вона може відновитися. У поетичних системах багатьох сучасних авторів, що відображають універсальний характер зв'язків дійсності, виділяються цілком певні уявлення, поняття, за якими закріплено більш або менш стійкий зміст.

Ряд авторів однієї епохи може "не відповідати" стильовій домінанті епохи, але тут мова йде про великі індивідуальні стилі, існування яких не минуло безслідно в еволюції російської літератури, визначило і сформувало цілі напрямки в ній.

В залежності від типу художньої умовності можна виділити дві протилежні стильові домінанти: життєподібне і фантастику.

Цілісність Стилю з найбільшою виразністю виявляється в Системі стильових Домінант, з виділення і Аналізу яких і слід починати розгляд Стилю. Стильовими Домінантами можуть ставати найбільш загальні Властивості різних сторін художньої Форми: в області Зображеного світу це сюжетність, описовість і Психологізм, Фантастика і життєподібність, в області Художньої мови — монологізм і суперечність, вірш і Проза, номінативність і риторичність, в області Композиції — простий і складний типи.

Будь-який художній текст характеризується певними особливостями своєї композиційно-стилістичної структури, при цьому специфіка організації та взаємодії зображувальних засобів тексту як би утворює його «обличчя», виявляючи ведучий, домінуючий признак. «В залежності від загального характеру стилю той чи інший елемент має значення організуючої домінанти, пануючи над іншими і підпорядковуючи їх собі вона управляє, визначає і трансформує інші компоненти.

Домінантою є той компонент твору, який приводить в рух і визначає ставлення всіх інших компонентів».

Стиль є вираженням глибокої оригінальності; стиль володіє естетичною досконалістю; він являє собою змістовну форму; він є властивістю всієї художньої форми твору, а не тільки його мовленнєвої сторони, яка має для літературного стилю найважливіше значення.

Оскільки стиль є не елементом, а властивістю художньої форми, він не локалізовано, а як би розлитий у всій структурі форми. Тому організуючий принцип стилю виявляється практично в будь-якому фрагменті тексту, кожна текстова «точка» несе на собі відбиток цілого. Цілісність стилю з найбільшою виразністю виявляється в системі стильових домінант - якісних характеристик стилю, в яких виражається художнє своєрідність. Стильові домінанти, включають такі поняття, як суб'єктивність / об'єктивність, зображення / експресія, тип художньої умовності, монументальність / камерність і т. д. Аналіз твору за цими параметрами дозволяє виявити від однієї до трьох домінант. Художній світ твору може будуватися по-різному.

Підбір мовних засобів в межах кожного стилю й принципи побудови промови визначаються стильовою домінантою. Домінанта – це основна ознака функціонального стилю, визначає його мовні риси.

Функціональний стиль – це різновид літературної мови, пов'язана з певною сферою людської діяльності і має свої норми відбору й сполучення мовних засобів.

Стиль	Науковий	Офіційно-діловий	Публіцистичний	Художній	Розмовний
Сфера спілкування	Наука, техніка,освіта	Законодавство, діловодство	ЗМІ, публічні виступи, мітинги, зібрання	Мистецтво	Повсякденне спілкування
Основна Мета мовлення	Повідомлення, фіксація знань	Повідомлення, констатація факту	Повідомлення та вплив	Вплив через образне моделювання світу	Спілкування
Домінанта	Понятійна точність	Значна точність, не допускає інакшого тлумачення	Соціальна оціночність. Простота і Доступність	Образність та Естетична значимість	Мінімальна турбота про форму викладу думки

Композиція - побудова, структура художнього твору: відбір і послідовність елементів і образотворчих прийомів твори, створюють художнє ціле відповідно з авторським задумом. Це організація, структура форми твору.

Сюжет, властивий драматичним і оповідним жанрам, володіє власною композицією. Елементи композиції сюжету: експозиція (зображення обстановки, в якій зароджується конфлікт, подання персонажів); зав'язка (зародження конфлікту), розвиток дії, кульмінація (момент найвищого загострення конфлікту) і розв'язка (вичерпання конфлікту). У деяких творах також є епілог (розповідь про наступні долі героїв). Окремі елементи композиції сюжету можуть повторюватися. До композиції твору належить також структура оповіді: зміна оповідачів, зміна оповідних точок зору.

Існують певні повторювані типи композиції: кільцева композиція (повторення початкового фрагмента в кінці тексту); концентрична композиція (сюжетна спіраль, повторення аналогічних подій по ходу розвитку дії), дзеркальна симетрія (повторення, при якому вперше один персонаж здійснює по відношенню до іншого якусь дію, а потім той вчиняє таку ж дію відносно першого персонажа).