Запам’ятайте

За фізико-хімічними властивостями та хімічним складом білки поділяють на дві групи – прості (протеїни) і складні (протеїди).

Протеїни – це білки, до складу яких входять лише залишки амінокислот.

Протеїди – це складні білки, молекули яких крім залишків амінокислот містять ще й інші компоненти – простетичні групи.

Зверніть увагу

До протеїнів належать гістони, протаміни, альбуміни, глобуліни, глютеніни, проламіни, протеноїди.

Гістони та протаміни – сильні основи.

Альбуміни розчиняються у воді та сольових розчинах. Вони є в крові, лімфі, а також у цитоплазмі всіх клітин. Глобуліни погано розчиняються у сольових розчинах і зовсім не розчиняються у воді. В організмі глобуліни виконують захисні функції.

Глютеніни – білки рослинного походження. До складу входить велика кількість глютамінової кислоти і лізину. До глютенінів належать білок зерна пшениці - глутенін, зерна кукурудзи – глутелін, рисового зерна – оризенін. Ці білки не розчиняються у воді, але розчинні в розведених розчинах кислот і лугів.

Протеноїди – це фібрилярні (нитковидні) білки опорної тканини (кісток, хрящів, сухожилля, волосся, нігтів, копит, пір’я). Представниками протеноїдів є колаген, осеїн, кератин.

Протеноїди діляться на групи залежно від складу їх простетичної групи;

• хромопротеїди складаються з простого білка та забарвленої простетичної групи.

• простетична група деяких хромопротеїдів містить метал. Одним із найважливіших представників є гемоглобін крові;

• фосфопротеїди містять білковий компонент і залишок фосфатної кислоти.

• ліпопротеїди – містять білки та ліпіди.

• глюкопротеїди - складаються з простого білка та високомолекулярних вуглеводів, містяться у різних слизових виділеннях тварин;

• нуклеопротеїди – містять прості білки та нуклеїнові кислоти.

Запам’ятайте

У природі існує два типи нуклеїнових кислот. Перший – тимонуклеїнова або дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК). Її вуглеводним компонентом є дезоксирибоза, нітрогеновмісними основами – аденін, гуанін, цитозин і тимін. Вуглеводним компонентом РНК є рибоза, нітрогеновмісними основами – аденін, гуанін, цитозин та урацил.

Зверніть увагу

Молекули ДНК і РНК є полімерами нуклеотидів.

Нуклеотиди складаються з трьох компонентів: нітрогеновмісної циклічної сполуки – пуринових чи піримідинових основ, вуглеводів (пентоз) і фосфатної кислоти.

Піримідинові основи є похідними шестичленної гетероциклічної сполуки – піримідину. Це тимін, урацил, цитозин.

Пуринові основи (похідні гетероциклічної сполуки пурину) – аденін і гуанін.

Вуглеводний компонент нуклеїнових кислот представлений альдопентозами: рибозою і дезоксирибозою.

Простішими за нуклеотиди є нуклеозиди – це сполуки нітрогеновмісних основ з вуглеводами. Назви нуклеозидів походять від назв нітрогеновмісної основи.

Для нуклеїнових кислот, як і для білків, характерні кілька рівнів структур.

Первинна структура нуклеїнових кислот – це послідовність розташування нуклеотидів у полінуклеотидному ланцюзі.

Вторинна структура – це просторова конфігурація полінуклеотидних ланцюгів ДНК і РНК. Молекула ДНК складається з двох полінуклеотидних ланцюгів, які закручені правильними витками навколо загальної для обох ланцюгів осі (подвійна спіраль). Характерною особливістю вторинної структури РНК є те, що полінуклеотидний ланцюг спіралізований не повністю. На відміну від ДНК, структура – це спіралізація окремих ділянок полінуклеотидного ланцюга РНК менш досконала.

Третинна структура – це певне розміщення спаралізованих полінуклеотидних ланцюгів ДНК і РНК.

Характерною особливістю третинної структури ДНК є її спіралізація другого порядку, що призводить до упорядкованого скручування молекули ДНК (суперспіраль).

Третинна структура РНК залежно від умов середовища може існувати у вигляді розгорнутої нитки, палички і клубка.

Нуклеїнові кислоти – це речовини білого кольору, волокнистої будови, погано розчинні у воді. Їх солі добре розчинні у воді. Нуклеїнові кислоти розчиняються у розчинах солей: РНК – в розбавлених, ДНК – у більш концентрованих.