Історія україни

Навчальна дисципліна „Історія України” покликана показати історичний шлях українського народу, розкрити багатогранність історичного минулого та сучасності в органічному взаємозв'язку із загальноісторичним процесом, показати боротьбу нації за незалежність і соціальне визволення, що сприяло створенню самостійної держави. Простежити загальні закономірності історичного процесу та його особливості в Україні. Значну увагу приділено висвітленню причин тривалого періоду бездержавного розвитку. Ця дисципліна вивчається курсантами на другому курсі.

Історія України охоплює період вітчизняної історії від витоків до теперішніх подій. Структурно курс побудований так, щоб дати всебічне уявлення про основні періоди історії України у хронологічній послідовності.

Метою навчальної дисципліни:

• розвиток національної самосвідомості майбутніх правоохоронців;

• виховання їх патріотичних, морально-етичних переконань, причетності до тисячолітньої історії українського народу;

• прищеплення курсантам навичок наукового аналізу, спрямованих на забезпечення самостійного осмислення закономірностей історичного розвитку;

• навчання практичним навичкам роботи з історичними джерелами i науковою літературою;

• вироблення умінь застосовувати набуті знання з icтopiї у повсякденній діяльності, для орієнтації в суспільно-політичному житті, оцінки суспільних явищ i подій.

Головними завданнями навчальної дисципліни:

• Ознайомлення студентів з новими підходами до вивчення історії.

• Формування у них :

• критичного ставлення до аналізу історичного матеріалу;

• власного погляду на історичні явища та події;

• неупередженого ставлення до інших етносів, етнічних груп, окремих осіб та їхньої ролі в історії;

• історичного мислення;

• усвідомлення ролі та місця України в світовій історії.

У результаті вивчення навчальної дисципліни „Історія України” студенти повинні:

Знати:

• основні явища та процеси суспільно-політичного, соціально-економічного, національно-культурного життя українського народу.

Вміти:

• використовувати наукову та науково-популярну літературу, документальні джерела для пізнання історії;

• самостійно пояснювати найважливіші процеси в Україні, відстоювати свою позицію публічно;

• аналізувати та критично оцінювати історію України, постійно вдосконалювати своє розуміння цих процесів.

Основні терміни дисципліни

Автономія – самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом (конституцією).

Агресія– у сучасному міжнародному праві будь-яку незаконне, застосування сили однієї держави проти іншоїЄ. Яке має на меті загарбання території, ліквідацію або обмеження політичної незалежності, насильницьке підкорення народу.

Анексія – насильницьке приєднання, загарбання однією державою частини або всієї території іншої держави або народу.

Геополітика– політична концепція, яка стверджує, що в основі політики певної держави лежить співвідношення географічних чинників – просторового розташування країни, розмір території, клімат, густоти населення тощо.

Імперія – форма державного устрою великої колоніальної держави; монархічна держава, глава якої має титул імператор.

Історіографія – спеціальна галузь наукових знань, що вивчає історію історичної науки.

Демократія– форма політичної організації суспільства, що ґрунтується на визнанні народу як джерела влади, на принципах рівності і свободи.

Депортація – примусове виселення народу з місць їхнього постійного проживання.

Діаспора– представники етнічної спільноти, які перебувають за межами кордонів країни походження внаслідок їх вигнання завойовниками чи загрози геноциду, низки політичних і соціально-економічних чинників, природнокліматичних катаклізмів.

Дисиденство– виступ проти панівного державного ладу або протистояння офіційній ідеології та політиці.

Еволюція– процес поступових змін, суть яких полягає у спрощенні або ускладненні розвитку чогось або когось.

Екзил– вигнання або заслання (переможених урядів) за межі держави.

Еволюція– процес поступових змін, суть яких полягає у спрощенні або ускладненні розвитку чогось або когось.

Експансія– активне проникнення в яку-небудь сферу, загарбання чужих територій, ринків, джерел сировини; політичне та економічне поневолення інших народів.

Кодифікація – спосіб упорядкування, систематизації законодавства, що полягає у перегляді чинних внесенні нових норм, і як результат прийняття нового правового акту, який вносить зміни в регулювання певної сфери суспільних відносин.

Колабораціонізм– співробітництво населення з окупаційною владою та армією ворожої держави в період Другої світової війни.

Ідеологія – система концептуального оформлення уявлень, ідей та поглядів на політичне життя, яке відображає інтереси, світогляд, ідеали людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів та інших суб’єктів політики.

Історіографія – спеціальна галузь наукових знань, що вивчає історію історичної науки.

Колабораціонізм – співробітництво населення з окупаційною владою та армією ворожої держави в період Другої світової війни.

Легітимність– визначення або підтвердження законності якогось права чи повноваження.

Маргіналізація – незавершений, неповний перехід людини в нове соціальне середовище, за якого вона втрачає попередні соціальні зв’язки, але ще не може повною мірою пристосуватися до нових умов життя.

Монархія – форма державного правління, за якої верховна державна влада здійснюється однією особою і передається у спадок.

Плюралізм – одна з концепцій суспільно-політичного розвитку, що являє собою конкуренцію багатьох політичних партій та організацій, які виражають інтереси певних соціальних груп.

Прелімінарні договори– попередні договори, угоди.

Протекторат– форма завуальованої колоніальної залежності, яка встановлюється у результаті залежності однієї із сторін.

Революція– докорінний переворот у житті суспільства, який завершується ліквідацією попереднього суспільного ладу й утвердження нового.

Реформа– перетворення, зміна, нововведення, яке не знищує основ існуючої структури.

Секуляризація– вилучення чого-небудь (землі) з церковного відання й передача у світське, цивільне.

Суверенітет– необхідна політична та юридична ознака держави, її незалежність від інших держав у зовнішній та внутрішній політиці.

Тоталітаризм– політичний режим і система державної влади з використанням насильницьких засобів у процесі управління суспільством, з відсутністю демократичних свобод і обмеженням політичних прав громадян.