§ 12. Колізійні норми: поняття і види. Колізійне право

Колізійні норми — спеціалізовані правові норми, що вирішують юридичні колізії або встановлюють принципи й умови їх вирішення. Колізійні норми виступають арбітрами у спорах між нормами різних правових систем або правових актів.

Види колізійних норм, що вирішують колізії всередині галузі і між галузями національного законодавства:

1) норми-домінанти — виражають юридичний пріоритет при зітк­ненні норм;

2) норми-заборони й обмеження — запобігають колізійним ситуаціям;

3) процесуальні норми — установлюють процедури подолання роз­біжностей і вирішення спорів;

4) норми-санкції — застосовуються при порушеннях вищезгаданих норм.

Види колізійних норм, що вирішують колізії «на стику» націо­нального і міжнародного права:

1) норми-принципи;

2) норми-домінанти.

Здебільшого колізійні норми входять до складу міжнародного при­ватного права: вони виконують тут провідні ролі (наприклад, договір міжнародної купівлі-продажу³). Відпрацьовано колізійний механізм регулювання зовнішньоекономічних договорів. Так, колізійна норма може визначати, яке національне право має бути застосоване до цивіль^ них, сімейних, трудових та інших правовідносин міжнародного харак­теру. Наприклад, особистий закон (правовий статус особи) — визнача­ється або за законом громадянства, тобто за національним законом, або за законом місця проживання. Закон національності юридичної осо­би — статус юридичної особи — визначається за законом країни її встановлення, реєстрації. Закон місця вчинення правопорушень — визначається за законом місця вчинення протиправних дій, місця на­стання шкідливих результатів і місця виявлення шкідливих наслідків. Закон суду — визначається законом країни, у якій вершиться суд (навіть при наявності іноземного елемента у складі правопорушень).

Проте самі по собі колізійні норми міжнародного приватного права не регулюють відносини між суб'єктами, не встановлюють їх права і обов'язки, не визначають, яким повинне бути рішення суду. Вони лише вказують, який закон даної держави повинен застосовувати­ся до конкретних відносин. Наказуючи своїм судам або іншим органам застосування законів іншої держави, колізійні норми виступають спо­лучною ланкою між правовими системами світу.

Колізійні норми не мають усіх традиційних елементів загальних норм.

Структурні елементи колізійних норм:

Обсяг (гіпотеза)	Прив'язка (диспозиція)
— визначає вид (сферу) ре­гульованих правовідносин	— вказує на правову систему (національне законодавство), норми якої слід застосову­вати

Колізійні норми складають зміст так званого колізійного права — за­гальної процесуальної галузі, сформованої в межах публічного права.

³ Основна маса справ по спорах, що виникають у зв'язку з зовнішньоторговими кон­трактами, розглядається Міжнародним комерційним арбітражним судом і (або) Морсь­кою арбітражною комісією при Торговельно-промисловій палаті України.

Колізійне право — сукупність колізійних норм, які вирішують або запобігають юридичні колізії, що виникають: а) у межах національної правової системи (у тому числі в механізмі публічної влади); б) між національними правовими системами; в) між національним і міжнарод­ним правом.

Як показує досвід країн ЄС, витиснути колізійні норми в сфері ма­теріального права можуть уніфіковані (однакові) норми матеріального права. Колізійне право в країнах ЄС переборюється так званим вторин­ним правом ЄС (регламенти, директиви, рішення, рекомендації і висно­вки, ухвалені Європарламентом разом з Радою ЄС), що сприяє збли­женню правових систем, які входять до даного співтовариства.

З урахуванням колізійних норм покажемо основні види норм права на схемі:

Види но	рм права
регулятивні:	охоронні:
дозвільні (правомочні); заборонні; зобов'язальні	відновлювальні (компенсаційні); обмежувальні (каральні, штрафні)

спеціалізовані (забезпечувальні, або похідні):

— загально закріпні (норми-засади);

— установчі (норми-принципи);

— прогностичні (норми-цілі);

— декларативні (норми-оголошення);

— дефінітивні (норми-визначення);

— темпоральні (норми-строки);

— оперативні (норми-інструменти);

— колізійні (норми-арбітри)

§ ІЗ. Структура матеріальних і процесуальних норм права

Структура, або внутрішня форма норми права — це внутрішня будова норми права, що виражається в її поділі на складові елементи, нерозривно пов'язані між собою.

Елементи норми права:

Гіпотеза (припущення)	Диспозиція (розпорядження)		Санкція (стягнення)
— частина норми, що вка­зує, за яких обставин нор­ма вступає в дію. Відпові-	— частина норми, у якій формулює­ться саме правило		— частина норми, що встановлює заходи (вид і розміри) державного при-
дає на питання: Де? Коли? У якому випадку? За яких умов?		поведінки, права і обов'язки		мусу, застосовувані при її порушенні

Елементи класичної норми права можна умовно додати за такою схемою:

«якщо — тоді—у противному випадку» чи «якщо — тоді — а інакше».

Приклади:

№ 1. Якщо продавець оформляє договір купівлі-продажу (гіпоте­за), то він зобов'язаний при оформленні договору попередити про пра­во третіх осіб (диспозиція), інакше до нього застосовуватимуться за­соби впливу, спрямовані на захист прав покупця (санкція).

№ 2. Якщо адвокату у зв'язку з виконанням своїх професійних обов'язків стали відомі дані попереднього слідства (гіпотеза), то він зобов'язаний не розголошувати їх без згоди слідчого або прокурора (диспозиція), у противному разі адвокати, винні у розголошенні да­них попереднього слідства, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством (санкція).

№ 3. Зловживання владою або службовим становищем, тобто уми­сне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтере­сах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби (диспозиція), якщо воно запо­діяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інте­ресам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (гіпотеза), — карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести міся­ців, або обмеженням волі на строк до трьох років із позбавленням пра­ва обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (санкція). (Ст. 364 КК України).

В охоронній нормі гіпотеза містить указівки на юридичні факти і на інші юридично значущі обставини (спір), установлює межі дії і застосу­вання даної норми. Диспозиція визначає права і обов'язки сторін у разі недодержання правила поведінки, встановленого для них регулятивною нормою. Саме диспозиція охоронної норми виконує охоронну функцію права. Санкція вказує на негативні правові наслідки недодержання встановленої нормою правила поведінки, а також засіб забезпечення правил поведінки.

Слід звернути увагу на особливості структури процесуальних норм.. Маючц тричленну структуру, процесуальні норми визначаються гіпоте­зою, диспозицією і санкцією норм матеріального права і є формами їх реалізації.

Співвідношення структурних частин (гіпотези, диспозиції, санк­ції) матеріальних і процесуальних норм:

1) гіпотеза процесуальної норми закладена в гіпотезі і диспозиції норми матеріального права;

2) диспозиція норми матеріального права розчиняється в диспозиції процесуальної норми;

3) відносна самостійність диспозиції процесуальної норми допускає наявність процесуальних санкцій, похідних від санкцій матеріальних норм.

Таким чином, обставини реалізації гіпотези, диспозиції, санкції ма­теріальної норми можуть стати умовами гіпотези процесуальної норми. Норма матеріального права як би «є присутньою» у гіпотезі процесу­альної норми.