- •Глава 2
- •§ 1. Виникнення загальної теорії права і держави (загальнотеоретичної юриспруденції")
- •§ 2. Предмет і ознаки теорії права і держави
- •§ 3. Функції теорії права і держави
- •Глава 2. Загальна теорія держави і права як фундаментальна наука 25
- •§ 4 Методи теорії права і держави
- •§ 5. Поняттєво-категоріальний апарат і концепції теорії права і держави
- •§ 6. Місце теорії права і держави в системі гуманітарних знань
- •§ 7. Місце теорії права і держави в системі юриспруденції
- •§ 1. Первісне і похідне виникнення держав. Державність
- •§ 2. Основні теорії походження держави
- •§ 3. Закономірності та випадковості походження держави
- •§ 4. Публічна влада в первісному суспільстві
- •Глава 3. Походження держави
- •§ 5. Ознаки держави, що відрізняють її від публічної влади первіснообщинного ладу
- •§ 6. Особливості виникнення держави в різних народів світу
- •Глава 4 державна влада і держава
- •§ 1. Соціальна влада та її види
- •§ 2. Співвідношення політичної і державної влади, державної влади і держави
- •§ 3. Поняття і ознаки державної влади
- •§4. Поняття і ознаки держави
- •§ 5. Сутність держави
- •§ 6. Суверенітет держави
- •§ 8. Суверенітет нації і його співвідношення
- •§ 9. Функції держави
- •§10. Форми здійснення функцій держави ; (правові форми діяльності держави
- •§11. Методи здійснення функцій держави
- •§ 12. Типологія держав: формаційний і цивілізаційний підходи
- •§ 13. Деякі наукові концепції сучасної держави: перехідної державності, держави «загального благоденства», «конвергенції», «глобалізації»
- •Глава 5 громадянське суспільство і держава. Держава і політична система суспільства
- •§ 1. Поняття і структура громадянського суспільства
- •§ 2. Загальні етапи становлення громадянського суспільства
- •§ 3. Співвідношення громадянського суспільства і держави
- •§ 4. Роль держави у розвитку громадянського суспільства
- •§ 6. Громадські об'єднання і політичні партії в політичній системі суспільства
- •§ 7. Взаємодія держави і громадських об'єднань
- •§ 8. Взаємодія держави і комерційних об'єднань
- •§ 9. Відносна самостійність держави
- •Глава 6 форма держави
- •§ 1. Поняття форми держави і її структура
- •§ 2. Форми державного правління
- •§ 3. Форми державного устрою. Унітарна держава та її види
- •§ 4. Регіональна (регіоналістська) держава як форма державного устрою
- •§ 5. Федерація як форма державного устрою: поняття, ознаки, види
- •§ 6. Еволюція форм правління в незалежній Україні та її сучасна форма державного устрою
- •§ 7. Конфедерація як тимчасова форма об'єднання держав
- •§ 8. Співдружність як особлива форма об'єднання сучасних держав
- •§ 9. Співтовариство як особлива форма об'єднання сучасних держав
- •§ 10. Форми державно-правового і державного (політичного) режиму
- •Теорія права
- •Глава 11 загальне вчення про право
- •§ 1. Термін «право». Право природне і позитивне. Право соціальне і юридичне (об'єктивне і суб'єктивне)
- •§ 2. Походження права
- •§ 3. Загальні закономірності виникнення права
- •§ 4. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві
- •§ 5. Етнокультурний зміст права
- •§ 6. Основні юридичні джерела формування права і у різних народів світу
- •§ 7. Сучасні концепції праворозуміння
- •§ 8. Поняття і ознаки права
- •§ 9. Сутність права. Властивості права
- •§ 10. Принципи права: поняття і призначення. Співвідношення принципів права і норм права
- •§ 11. Класифікація принципів права
- •§ 12. Функції права
- •§ 13. Цінність права
- •§ 14. Співвідношення права і держави
- •§15. Співвідношення права і закону. Правовий закон
- •§16. Співвідношення національного і міжнародного права. Способи реалізації норм міжнародного права в національному праві
- •§17. Право, економіка, політика: їх взаємозв'язок і взаємовплив
- •§ 18. Наступність у праві. Правова аккультурація
- •Глава 14 система права
- •§ 1. Система права: поняття, ознаки, структура
- •§ 2. Предмет і метод правового регулювання як підстава формування галузей права
- •§ 3. Правовий режим галузі права
- •§ 4. Публічне і приватне право як підсистеми права (правові спільності)
- •§ 5. Матеріальне і процесуальне право як підсистеми права (правові спільності)
- •§ 6. Поняття галузі права. Класифікація галузей права
- •§ 7. Види галузей матеріального права
- •§ 8. Види галузей процесуального права
- •§ 9. Інститути права: галузеві і міжгалузеві. Підгалузі права
- •Глава 16 норми права в системі соціальних норм
- •§ 1. Соціальні норми та їх види
- •2. Технічні та техніко-юридичні норми
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм__385
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •§ 3. Норми моралі і норми права
- •§ 5. Сучасні правові звичаї* Правові традиції
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •§ 6. Корпоративні норми і норми права
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •§ 8. Види норм права
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •§ 9. Матеріальні, процесуальні і матеріально-процедурні норми
- •§ 10. Спеціалізовані (нетипові) норми права
- •Глава 16. 'Норми права в системі соціальних норм
- •§ 12. Колізійні норми: поняття і види. Колізійне право
- •§ 14. Норма-припис
- •§15. Структурні елементи норми права за ступенем визначеності і складу
- •§ 16. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акта. Способи (прийоми) викладення норм права в статтях нормативно-правових актів
- •Глава 17
- •Глава 17, Утворення права. Правотворчість. Джерела..._ 423
- •§ 2. Принципи правотворчості
- •§ 3. Функції правотворчості
- •§ 4. Правотворчий процес. Нормопроектування як стадія правотворчого процесу
- •Глава 17. Утворення права. Правотворчість. Джерела.
- •III. Стадія прийняття проекту нормативно-правового акта:
- •Глава 17. Утворення права. Правотворчість. Джерела... _431
- •§ 5. Види і форми правотворчості держави
- •Глава 17. Утворення права. Правотворчість. Джерела...
- •§ 6. Делегована правотворчість і делегована законотворчість
- •§ 7. Види правотворчості громадянського суспільства
- •2. Шдзаконне нормотворення суб'єктів громадянського суспільства:
- •§ 8. Судова правотворчість
- •§ 9. Джерело і форма права. Поняття та види джерел (форм) права
- •Глава 20
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт_233
- •§ 2. Структура правовідносин
- •§ 3. Передумови виникнення правовідносин. Взаємозв'язок норм права і правовідносин
- •§ 4. Суб'єктивне право і юридичний обов'язок як основний зміст правовідносин
- •§ 5. Структура суб'єктивного права і юридичного обов'язку
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 6. Законний інтерес, його співвідношення з суб'єктивним правом і юридичним обов'язком
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 7. Правосуб'єктність особи як передумова правовідносин
- •§ 8. Суб'єкти правовідносин
- •1) Індивідуальні суб'єкти (фізичні особи):
- •2) Колективні суб'єкти (юридичні особи):
- •§ 9. Правосуб'єктність фізичної особи як суб'єкта (учасника) правовідносин
- •§ 10. Поняття юридичної особи як суб'єкта (учасника) правовідносин
- •1. Статусоутворюючі
- •2. Ознаки, похідні від статусу
- •5 Свідоцтво про державну реєстрацію — документ установленого зразка, що засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної або фізичної особи.
- •6 Ідентифікаційний код є єдиним для всього простору держави і зберігається протягом усього періоду існування організації.
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 11. Правосуб'єктність (правоздатність і дієздатність)
- •§ 12. Компетенція державного органу як вираз його спеціальноїправосуб'єктності
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт__ 529
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 13. Держава як суб'єкт правовідносин
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт__ 533
- •§ 14. Об'єкти правовідносин
- •§ 15. Види правовідносин
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт__263
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§17. Фактичний (юридичний) склад
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 18. Правові презумпції
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 19. Правові преюдиції, аксіоми, фікції
- •15 Неприпустимими є протиправні фікції: фіктивне підприємництво, фіктивний контракт, фіктивний шлюб, фіктивне усиновлення. Вони — показники зловживання суб'єктивним правом.
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт ______547
- •§ 20. Правовідносини, що виникають при виконанні обов'язків органами внутрішніх справ та їх працівників
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •Глава 24
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 276
- •§ 2. Правомірна поведінка, її ознаки, мотиви та види
- •§ 3. Зловживання правом
- •§ 4. Об'єктивно протиправне діяння
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 281
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 283
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 285
- •§ 7. Причини правопорушень. Правопорушність
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 287
- •Глава 25
- •§ 2. Принципи юридичної відповідальності
- •§ 3. Мета і функції юридичної відповідальності
- •§ 4. Види юридично)' відповідальності
- •2 Репарація — лат. Герагагіо — відновлення.
- •Глава 25. Юридична
- •Глава 25. Юридична відповідальність
- •§ 5. Підстави для притягнення до юридичної відповідальності. Підстави, що виключають юридичну відповідальність. Підстави звільнення від юридичної відповідальності
- •Глава 25. Юридична відповідальність
- •2) Примусові заходи, що забезпечують можливість настання юридичної відповідальності.
- •Глава 25. Юридична відповідальність
- •§ 7. Правопорушення і юридична відповідальність працівника органів внутрішніх справ
- •Глава 25. Юридична відповідальність
§4. Поняття і ознаки держави
У спеціальній літературі подається безліч визначень поняття держави, що відображають такі її аспекти:
— держава як організація політичної влади;
— держава як апарат влади;
— держава як політична організація всього суспільства.
Кожний із зазначених аспектів заслуговує на увагу. Дійсно, розуміння держави як організації політичної влади підкреслює, що серед інших суб'єктів політичної системи вона виділяється особливими якостями, являє собою офіційну форму організації влади, причому єдину організацію політичної влади^ що управляє всім суспільством. Держава є основним універсальним акумулятором політичної влади, оскільки має можливість: а) надавати інтересу (волі) влади загальнообов'язкового характеру; б) використовувати спеціальні органи (апарат) для її здійснення; в) застосовувати примус у разі порушення прав людини.
Водночас політична влада — важлива функціональна ланка держави, але не єдина. Держава як форма організації спільного людського буття Є органічною системою, що складається з об'єднуючих її елементів: 1) публічна влада як спосіб управління суспільством; 2) система органів, що здійснюють владу; 3) народ — об'єкт державного владарювання; 4) державна територія як матеріальна основа держави; 5) юридичні засоби управління суспільством, що разом з іншими соціальними нормами підтримують їх спільне існування, правовий порядок, регулюють поведінку і зберігають цілісність. Тому недоцільно зводити поняття держави винятково до організації політичної влади або державної влади.
Із зовнішньої сторони держава виступає як механізм здійснення влади і управління суспільством, як апарат публічної влади, тобто система представницьких, виконавчих і судових органів. Розгляд держави через безпосереднє втілення політичної влади в апараті системі державних органів також цілком не розкриває цього поняття при такому розгляді не враховується діяльність системи органів місцевого самоврядування, а також інших елементів держави.
Держава є особлива політична реальність, насамперед союз об'єднань людей, а не система органів публічної влади, апарата управління проти насильницької зміни влади в державі, усвідомлення суспільством переваги порядку і стабільності перед порушенням загальновизнаних норм, захопленням влади силою. Є дві позиції в розумінні легітимності влади:
1) ліберально-демократична позиція полягає у визнанні влади, що сформувалася в результаті демократичних процедур; 2) прагматична позиція віддає перевагу владі не стільки виборній, скільки здатній опанувати складною ситуацією і підтримувати в суспільстві порядок. Розкриваючи смисл поняття «держава», варто підвести його під таке родове поняття, як політична організація. Якщо державу до середини XIX століття можна визначати як політичну організацію пануючого класу, то пізніша, і особливо сучасна держава — це політична організація всього суспільства. Держава стає не просто владою, заснованою на примусі, а цілісною організацією суспільства, що виражає й охороняє суспільні солідарні інтереси, забезпечує організованість у країні на підставі економічних і духовних чинників, реалізує головне, що дає людям цивілізація, — народовладдя, економічну свободу, свободу автономної особи. Ознака примусу, що характерна для недемократичних держав, у цивілізованій державі є субсидіарною, допоміжною.
Визначити загальне поняття держави, яке б відображало усі без винятку ознаки і властивості, характерні для кожного з його періодів ,у минулому, сьогоденні і майбутньому, неможливо. Водночас будь-яка держава має набір таких універсальних ознак, що виявляються на всіх етапах її розвитку. Такими ознаками є територія, населення, публічна влада.
Держава (лат. imperium, civitas) — це суверенна політико-територіальна організація соціально неоднорідного суспільства (населення), що має публічну владу, яка здійснюється спеціальним апаратом управління та апаратом примусу на основі юридичних норм, котрі забезпечують узгодження соціально-групових, індивідуальних і суспільних інтересів.
Виділення індивідуальних і суспільних інтересів, що підлягають забезпеченню державою, як правило, не викликає заперечень. Дещо інше відношення до акцентування на соціально-групових інтересах. Тим часом, воно заслуговує на увагу і прийняття. Держава розглядається"] в поєднанні з громадянським суспільством як його політична організація. А громадянське суспільство неоднорідне і складається з різних соціальних груп. Ці соціальні групи виробляють власні правила і норми поведінки, створюють комбінації правових квазіпорядків, що вступають у складні відносини з державним правовим порядком. Наведемо слова папи Іоанна Павла II, сказані в енцикліці Centesimus Annus (1991): «Суспільне буття людини не вичерпується державою, воно реалізується і в різних групах, від сім'ї До економічних, соціальних, політичних і культурних груп, кожна з яких має власну автономію».
Забезпечити узгодження суспільних інтересів повною мірою неможливо без забезпечення соціально-групових інтересів. Інтереси інших соціальних груп з урахуванням інтересів суспільства й особи в цивілізованій державі має забезпечувати та соціальна група, що знаходиться при владі. Держава, як виразник суспільних інтересів, у будь-якому випадку виявляє соціально-групові інтереси, а вони не завжди збігаються з інтересами кожної окремої особи. Загальні ознаки держави:
1) має у своєму розпорядженні територію у певних межах (державних кордонах). Територія" — матеріальна основа існування держави. Сама територія не породжує державу. Вона тільки утворює простір, у межах якого держава поширює свою владу на населення, що тут проживає;
2) поєднує населення, що проживає на даній території, за ознакою громадянства. Громадянство — юридичний зв'язок особи з даною державою, що виражається в їх взаємних правах і обов'язках. Громадянин держави здобуває: а) право на участь в управлінні державою, заступництво і захист держави; б) обов'язок підкорятися державно-владним велінням і нести відповідальність перед державою;
3) має спеціальний апарат управління — систему державних органів, що складаються з особливого розряду осіб, професіоналів з управління;
4) опирається на апарат примусу (у разі потреби) — установи примусового характеру (поліція, тюремні і виправно-трудові установи);
5) видає загальнообов 'язкові юридичні норми і забезпечує їх реалізацію: охороняє і захищає права своїх громадян, а також інших людей, що перебувають на її території, соціальних груп і суспільства в цілому. Без права, законодавства держава неспроможна ефективно управляти суспільством, забезпечувати здійснення прийнятих нею рішень;'
6) має єдину грошову систему;
7) встановлює офіційну систему оподатковування і фінансового контролю;
8) має суверенітет. Сам суверенітет первинний щодо державної влади: він і є «право на владу»;
9) має формальні реквізити — офіційні символи: прапор, герб, гімн.
Слід врахувати, що держава може бути світською і теократичною. Більшість держав світу — світські, тобто такі, у яких розмежовані сфери дії церкви і держави (церква відділена від держави). У теократичних державах влада належить церковній ієрархії (Монголія до 1921 р., сучасний Ватикан з 11.02.1929 р.).