- •Глава 2
- •§ 1. Виникнення загальної теорії права і держави (загальнотеоретичної юриспруденції")
- •§ 2. Предмет і ознаки теорії права і держави
- •§ 3. Функції теорії права і держави
- •Глава 2. Загальна теорія держави і права як фундаментальна наука 25
- •§ 4 Методи теорії права і держави
- •§ 5. Поняттєво-категоріальний апарат і концепції теорії права і держави
- •§ 6. Місце теорії права і держави в системі гуманітарних знань
- •§ 7. Місце теорії права і держави в системі юриспруденції
- •§ 1. Первісне і похідне виникнення держав. Державність
- •§ 2. Основні теорії походження держави
- •§ 3. Закономірності та випадковості походження держави
- •§ 4. Публічна влада в первісному суспільстві
- •Глава 3. Походження держави
- •§ 5. Ознаки держави, що відрізняють її від публічної влади первіснообщинного ладу
- •§ 6. Особливості виникнення держави в різних народів світу
- •Глава 4 державна влада і держава
- •§ 1. Соціальна влада та її види
- •§ 2. Співвідношення політичної і державної влади, державної влади і держави
- •§ 3. Поняття і ознаки державної влади
- •§4. Поняття і ознаки держави
- •§ 5. Сутність держави
- •§ 6. Суверенітет держави
- •§ 8. Суверенітет нації і його співвідношення
- •§ 9. Функції держави
- •§10. Форми здійснення функцій держави ; (правові форми діяльності держави
- •§11. Методи здійснення функцій держави
- •§ 12. Типологія держав: формаційний і цивілізаційний підходи
- •§ 13. Деякі наукові концепції сучасної держави: перехідної державності, держави «загального благоденства», «конвергенції», «глобалізації»
- •Глава 5 громадянське суспільство і держава. Держава і політична система суспільства
- •§ 1. Поняття і структура громадянського суспільства
- •§ 2. Загальні етапи становлення громадянського суспільства
- •§ 3. Співвідношення громадянського суспільства і держави
- •§ 4. Роль держави у розвитку громадянського суспільства
- •§ 6. Громадські об'єднання і політичні партії в політичній системі суспільства
- •§ 7. Взаємодія держави і громадських об'єднань
- •§ 8. Взаємодія держави і комерційних об'єднань
- •§ 9. Відносна самостійність держави
- •Глава 6 форма держави
- •§ 1. Поняття форми держави і її структура
- •§ 2. Форми державного правління
- •§ 3. Форми державного устрою. Унітарна держава та її види
- •§ 4. Регіональна (регіоналістська) держава як форма державного устрою
- •§ 5. Федерація як форма державного устрою: поняття, ознаки, види
- •§ 6. Еволюція форм правління в незалежній Україні та її сучасна форма державного устрою
- •§ 7. Конфедерація як тимчасова форма об'єднання держав
- •§ 8. Співдружність як особлива форма об'єднання сучасних держав
- •§ 9. Співтовариство як особлива форма об'єднання сучасних держав
- •§ 10. Форми державно-правового і державного (політичного) режиму
- •Теорія права
- •Глава 11 загальне вчення про право
- •§ 1. Термін «право». Право природне і позитивне. Право соціальне і юридичне (об'єктивне і суб'єктивне)
- •§ 2. Походження права
- •§ 3. Загальні закономірності виникнення права
- •§ 4. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві
- •§ 5. Етнокультурний зміст права
- •§ 6. Основні юридичні джерела формування права і у різних народів світу
- •§ 7. Сучасні концепції праворозуміння
- •§ 8. Поняття і ознаки права
- •§ 9. Сутність права. Властивості права
- •§ 10. Принципи права: поняття і призначення. Співвідношення принципів права і норм права
- •§ 11. Класифікація принципів права
- •§ 12. Функції права
- •§ 13. Цінність права
- •§ 14. Співвідношення права і держави
- •§15. Співвідношення права і закону. Правовий закон
- •§16. Співвідношення національного і міжнародного права. Способи реалізації норм міжнародного права в національному праві
- •§17. Право, економіка, політика: їх взаємозв'язок і взаємовплив
- •§ 18. Наступність у праві. Правова аккультурація
- •Глава 14 система права
- •§ 1. Система права: поняття, ознаки, структура
- •§ 2. Предмет і метод правового регулювання як підстава формування галузей права
- •§ 3. Правовий режим галузі права
- •§ 4. Публічне і приватне право як підсистеми права (правові спільності)
- •§ 5. Матеріальне і процесуальне право як підсистеми права (правові спільності)
- •§ 6. Поняття галузі права. Класифікація галузей права
- •§ 7. Види галузей матеріального права
- •§ 8. Види галузей процесуального права
- •§ 9. Інститути права: галузеві і міжгалузеві. Підгалузі права
- •Глава 16 норми права в системі соціальних норм
- •§ 1. Соціальні норми та їх види
- •2. Технічні та техніко-юридичні норми
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм__385
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •§ 3. Норми моралі і норми права
- •§ 5. Сучасні правові звичаї* Правові традиції
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •§ 6. Корпоративні норми і норми права
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •§ 8. Види норм права
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •§ 9. Матеріальні, процесуальні і матеріально-процедурні норми
- •§ 10. Спеціалізовані (нетипові) норми права
- •Глава 16. 'Норми права в системі соціальних норм
- •§ 12. Колізійні норми: поняття і види. Колізійне право
- •§ 14. Норма-припис
- •§15. Структурні елементи норми права за ступенем визначеності і складу
- •§ 16. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акта. Способи (прийоми) викладення норм права в статтях нормативно-правових актів
- •Глава 17
- •Глава 17, Утворення права. Правотворчість. Джерела..._ 423
- •§ 2. Принципи правотворчості
- •§ 3. Функції правотворчості
- •§ 4. Правотворчий процес. Нормопроектування як стадія правотворчого процесу
- •Глава 17. Утворення права. Правотворчість. Джерела.
- •III. Стадія прийняття проекту нормативно-правового акта:
- •Глава 17. Утворення права. Правотворчість. Джерела... _431
- •§ 5. Види і форми правотворчості держави
- •Глава 17. Утворення права. Правотворчість. Джерела...
- •§ 6. Делегована правотворчість і делегована законотворчість
- •§ 7. Види правотворчості громадянського суспільства
- •2. Шдзаконне нормотворення суб'єктів громадянського суспільства:
- •§ 8. Судова правотворчість
- •§ 9. Джерело і форма права. Поняття та види джерел (форм) права
- •Глава 20
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт_233
- •§ 2. Структура правовідносин
- •§ 3. Передумови виникнення правовідносин. Взаємозв'язок норм права і правовідносин
- •§ 4. Суб'єктивне право і юридичний обов'язок як основний зміст правовідносин
- •§ 5. Структура суб'єктивного права і юридичного обов'язку
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 6. Законний інтерес, його співвідношення з суб'єктивним правом і юридичним обов'язком
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 7. Правосуб'єктність особи як передумова правовідносин
- •§ 8. Суб'єкти правовідносин
- •1) Індивідуальні суб'єкти (фізичні особи):
- •2) Колективні суб'єкти (юридичні особи):
- •§ 9. Правосуб'єктність фізичної особи як суб'єкта (учасника) правовідносин
- •§ 10. Поняття юридичної особи як суб'єкта (учасника) правовідносин
- •1. Статусоутворюючі
- •2. Ознаки, похідні від статусу
- •5 Свідоцтво про державну реєстрацію — документ установленого зразка, що засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної або фізичної особи.
- •6 Ідентифікаційний код є єдиним для всього простору держави і зберігається протягом усього періоду існування організації.
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 11. Правосуб'єктність (правоздатність і дієздатність)
- •§ 12. Компетенція державного органу як вираз його спеціальноїправосуб'єктності
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт__ 529
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 13. Держава як суб'єкт правовідносин
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт__ 533
- •§ 14. Об'єкти правовідносин
- •§ 15. Види правовідносин
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт__263
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§17. Фактичний (юридичний) склад
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 18. Правові презумпції
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 19. Правові преюдиції, аксіоми, фікції
- •15 Неприпустимими є протиправні фікції: фіктивне підприємництво, фіктивний контракт, фіктивний шлюб, фіктивне усиновлення. Вони — показники зловживання суб'єктивним правом.
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт ______547
- •§ 20. Правовідносини, що виникають при виконанні обов'язків органами внутрішніх справ та їх працівників
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •Глава 24
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 276
- •§ 2. Правомірна поведінка, її ознаки, мотиви та види
- •§ 3. Зловживання правом
- •§ 4. Об'єктивно протиправне діяння
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 281
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 283
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 285
- •§ 7. Причини правопорушень. Правопорушність
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 287
- •Глава 25
- •§ 2. Принципи юридичної відповідальності
- •§ 3. Мета і функції юридичної відповідальності
- •§ 4. Види юридично)' відповідальності
- •2 Репарація — лат. Герагагіо — відновлення.
- •Глава 25. Юридична
- •Глава 25. Юридична відповідальність
- •§ 5. Підстави для притягнення до юридичної відповідальності. Підстави, що виключають юридичну відповідальність. Підстави звільнення від юридичної відповідальності
- •Глава 25. Юридична відповідальність
- •2) Примусові заходи, що забезпечують можливість настання юридичної відповідальності.
- •Глава 25. Юридична відповідальність
- •§ 7. Правопорушення і юридична відповідальність працівника органів внутрішніх справ
- •Глава 25. Юридична відповідальність
§ 6. Суверенітет держави
Суверенітет держави — політико-юридична властивість держави, що виражається у верховенстві її влади усередині країни і незалежності ззовні.
Розрізняють дві сторони державного суверенітету:
Внутрішня сторона суверенітету: |
Зовнішня сторона суверенітету: |
—-виражає верховенство і повноту влади держави стосовно усіх інших організацій у політичній системі суспільства, його монопольне право на законодавство, управління і юрисдикцію8 усередині країни в межах усієї державної території9 |
— виражає незалежність і рівноправність держави як суб'єкта міжнародного права у взаєминах з іншими державами, неприпустимість втручання у внутрішньодержавні справи ззовні, рівноправне членство в міжнародних організаціях |
У Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року зазначені такі ознаки державного суверенітету України: 1) верховенство; 2) самостійність; 3) повнота; 4) неподільність; 5) незалежність; 6) рівноправність. До зазначених ознак суверенітету слід додати невідчужуваність — неможливість довільного відчуження легітимної і легалізованої влади. Згідно із законом держава може делегувати свої суверенні права органам місцевого самоврядування (в унітарній державі), суб'єктам федерації й органам місцевого самоврядування (у федеративній державі), міжнародним організаціям (політичним суб'єктам більш високого рангу).
Суверенітетом володіють будь-які держави незалежно від розміру їх території, кількості населення, форми правління і устрою. Держави виступають як територіально-політичні організації, що встановлюють межі свого владарювання саме завдяки суверенітету. Проте суверенітет є первинним стосовно державної влади: він і є «право на владу», означає особливу якість влади.
Суверенітет держави є основним принципом міжнародного права. Він знайшов свій вираз у Статуті ООН та інших міжнародно-правових документах.
Суверенітет держави втілюється в системі його суверенних прав (внутрішніх і зовнішніх), що здійснюються державними органами та інститутами:
• право видавати закони;
• право формувати державні органи;
• право визначати свою символіку (герб, гімн, прапор) та ін.;
• право мати власну грошову одиницю;
• право встановлювати податки;
• право війни і миру;
• право призначати своїх представників в інші держави (дипломатів, консулів) і міжнародні організації;
• право вступати в міждержавні союзи та ін.
Слід розрізняти два аспекти суверенітету держави: формальний, юридичний (форма суверенітету); матеріальний (зміст суверенітету).
Форма суверенітету є більш стабільною, ніж зміст. Практичний, матеріальний, аспект відіграє домінуючу роль. Втрата матеріального аспекту суверенітету перетворює його у формальний, тобто юридично і політично продекларований, але не реальний.
Обсяг суверенітету в державі не однаковий. У більшості держав він формальний або обмежений. У наші дні притаманне державі верховенство його влади на своїй території і незалежність у міжнародних відносинах усе більше обмежуються міжнародним правом. Це пов'язано з формуванням транснаціональних об'єднань, непідконтрольних державі; утворенням міжнародних і міждержавних (регіонально-континентальних) співтовариств і співдружностей; активізацією діяльності міжнародних урядових і неурядових організацій та інститутів; також децентралізацією усередині держави в зв'язку з розширенням прав його регіонів.
Обмежений суверенітет може бути двох видів:
Примусово обмежений |
Добровільно обмежений |
— з боку переможця у війні до переможеної держави; |
за конкретною угодою — за взаємною домовленістю по кожному окремому випадку з іншою державою заради досягнення цілей, що є для них загальними (наочно проглядається на прикладі інституту взаємної допомоги у кримінальних справах, зокрема в галузі перехоплення повідомлень чи трансобмеження осіб за допомогою засобів аудіо- і відеозв'язку) |
на підставі договору — входження в федерацію чи співдружність (наддержавні утворення) і делегування наддержавному утворенню частини суверенних прав, включаючи право приймати обов'язкові для всіх держав закони |
Обмеженням свободи дій держави є: юридична заборона застосування сили проти інших держав, за винятком самооборони чи уповноваження з боку Ради Безпеки ООН (органу, що несе головну відповідальність за підтримку міжнародного миру і безпеки); юридичний обов'язок виконувати укладені нею договори. .
Суверенітет держав, що стали членами міжнародних організацій, добровільно обмежується (делегуються повноваження) в інтересах досягнення ними світових економічних і гуманітарних цілей. Так, члени Європейського союзу уклали між собою договір, відповідно до якого велика частина їх економічного життя підлягає керівництву Союзу. Окрім того, Європейський союз має власну систему права і свій власний суд, який виходить із принципу — у разі виникнення протиріч між законами союзу і законами держави-члена пріоритет належить законам союзу. У Європейському союзі розроблені єдина Конституція і Загальний Цивільний кодекс. Окремі елементи суверенітету переміщаються у відання таких наддержавних, надурядових і навіть приватних інститутів — Всесвітній банк реконструкції і розвитку, Міжнародний валютний фонд. Всесвітня торговельна організація (ВТО) та ін. Незважаючи на ці обмеження, члени Європейського союзу залишаються суверенними державами". Суверенітет не може бути відчужений, передаються повноваження, а не суверенітет. Це пояснюється тим, що суверенітет виступає як елемент правоздатності держави, є передумовою повноважень держави. А правоздатність розділити не можна, можна тільки розділити права, передати повноваження.
Утвердження в національному і міжнародному праві принципу поваги і додержання прав людини з другої половини XX ст. істотно послабило непорушні позиції суверенної рівності і невтручання у внутрішні справи держав. У межах, встановлених Статутом ООН, стала застосовуватися збройна сила проти держави, що допускає або здійснює Порушення прав людини (так звана гуманітарна інтервенція).
§ 7. Суверенітет народу і його співвідношення з державним суверенітетом Суверенітет народу12 означає верховенство народу як джерела і носія влади, його право самому вирішувати свою долю, безпосередньо чи через представницькі органи брати участь у формуванні політики своєї держави, складу його органів, контролювати діяльність державної влади.
Суверенітет народу, закріплений у конституції (народовладдя), — якісна характеристика демократії, демократичного режиму в державі. У Конституції України записано: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади і органи місцевого самоврядування».
Основні права народу:
1) бути джерелом і носієм верховної влади в державі;
2) формувати представницькі органи влади;
3) делегувати свої повноваження представницьким органам влади;
4) мати свій статус у державі, що закріплюється в конституції;
5) брати участь у законотворчій діяльності та ін.
Яке співвідношення суверенітету держави і суверенітету народу?
Суверенітет держави не обов'язково передбачає суверенітет народу. Суверенітет держави може поєднуватися з відсутністю суверенітету
" Звідси випливає, що не можна прирівнювати європейське громадянство до національного. Доцільніше говорити про «приналежність до ЄС», а не про європейське громадянство.
Народ — громадяни всіх національностей, що проживають на території даної країни.
народу, наявністю тоталітарного режиму, деспотії. Як правило (але не завжди), відсутність зовнішнього суверенітету держави спричиняє втрату суверенітету народу як внутрішньої свободи його політичного стану. У демократичній державі джерелом і основою співробітництва усієї влади є установча влада народу. Тут суверенітет народу є первинним стосовно державного суверенітету, служить його джерелом.
Суверенітет держави відображає державну організацію народу. Тільки суверенітет демократичної держави є формою вияву народного суверенітету.