2) Примусові заходи, що забезпечують можливість настання юридичної відповідальності.

Наприклад, створення перешкод правопорушнику сховатися від пра­воохоронних органів, уникнути відповідальності:

— підписка про невиїзд,

— особиста порука,

— порука громадської організації чи трудового колективу,

— примусова доставка обвинувачуваного або свідка до слідчого, прокурора чи в суд;

— взяття під варту і т. д.;

3) примусові заходи, що замінюють юридичну відповідаль­ність (заходи виховного та медичного впливу). Використовуються при відсутності деяких ознак, що у сукупності з іншими утворюють склад правопорушення, або при недоцільності є застосування заходів юридичної відповідальності до суб'єкта правопорушення з огляду на його особистісні характеристики, при необхідності забезпечити право­порядок, попередити правопорушення:

а) примусові заходи виховного впливу, наприклад до неповнолітніх осіб, які не містять мети покарання внаслідок їх недієздатності;

б) примусові заходи медичного впливу, наприклад: (1) на підставі судового рішення примусового лікування хворого наркоманією, який ухиляється від добровільного лікування або продовжує вживати нарко­тичні засоби; (2) надання амбулаторної психіатричної допомоги; помі­щення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, у спеціальну

Глава 25. Юридична відповідальність

302

лікувальну установу з метою її обов'язкового лікування, а також для попередження заподіяння нею суспільно небезпечних діянь;

4) примусові заходи, що попереджають юридичну відповідаль­ність (профілактичні заходи). Спрямовані на попередження правопо­рушень, охорону законності і порядку, суспільної безпеки, наприклад перевірка документів, огляд транспортних засобів і вантажів, що пере­возяться; обмеження руху транспорту; відсторонення водіїв від управ­ління транспортними засобами, річковими і маломірними суднами при наявності підстав вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння або їх огляд з метою перевірки на такий стан та ін.;

5) примусові заходи, що припиняють правопорушення (запо­біжні заходи). Спрямовані на припинення правопорушень, відновлення законності і правопорядку, суспільної безпеки, наприклад затримка органом дізнання підозрюваної особи при спробі здійснення злочину; тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств у разі пору­шення законодавства про охорону довкілля; припинення військовою владою злочину, вчиненого підлеглим, що перебуває на військовій службі;

6) примусові заходи, що вживаються для захисту суб'єктивних прав (заходи захисту суб'єктивних прав та забезпечення виконання обов'язків) — на відміну від юридичної відповідальності можуть за­стосовуватися при відсутності правопорушення, тобто при об'єктивній протиправності, коли відсутня вина особи. Як правило, такі заходи по­лягають у забезпеченні виконання юридичного обов'язку і не спричиня­ють додаткового для особи обов'язку чи компенсаційних обтяжень (на­приклад примусове стягнення аліментів на утримання дітей; примусове вилучення майна з чужого незаконного володіння (віндикація)). їх за­вдання: а) припинення дій, що порушують право; б) відновлення право­вого стану, що існував до правопорушення. Отже, це особлива обсяго-ва категорія примусових заходів, не пов'язана з правопорушенням;

7) примусові заходи організаційного впливу в різних соціаль­них сферах. Спрямовані на охорону суспільних або державних інтере­сів і мають стосовно фізичної особи винятковий (разовий) характер. Наприклад тимчасове відсторонення від роботи осіб, які є бактеріоносі-ями; заходи охорони державного кордону; визнання виборів окремих депутатів недійсними.

8) примусові заходи майнового (реквізиція, примусова реаліза­ція майна підприємств) і фінансового впливу (примусове стягнен­ня). Реквізиція — примусове вилучення в екстрених випадках (стихій­не лихо, епідемія) майна у власників в інтересах держави чи суспільства з наступною виплатою його вартості. Примусова реалізація майна під­приємств — обертання стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою; продаж майна в процесі провадження справи про банкрутство. Примусове стяг­нення — обертання стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу без попереднього узгодження з ним суми. Таким способом погашається борг платника податків перед бю­джетами і державними цільовими фондами.

Примусові заходи одержують закріплення в двох видах правових норм:

Норми, що встановлюють повноваження владного суб'єкта	Норми, що визначають правила поведінки особи, яка зазнає примусу
містяться в їх диспозиціях. Так, при­мусові заходи захисту суб'єктивних прав закріплені в диспозиціях норм права (а не в санкціях)	містяться, як правило, у санкціях, іноді — в диспозиціях

На відміну від юридичної відповідальності, де примус має основне значення, в інших засобах державного впливу він є допоміжним. Так, за вчинення дитиною адміністративних правопорушень застосовуються заходи правового впливу на неї, за вчинення злочину застосовуються примусові заходи виховного характеру тощо (так звана ювенальна від­повідальність).

Для застосування заходів державного примусу поза юридичною відповідальністю встановлення вини та наявності протиправної поведі­нки не є обов'язковими.