- •Глава 2
- •§ 1. Виникнення загальної теорії права і держави (загальнотеоретичної юриспруденції")
- •§ 2. Предмет і ознаки теорії права і держави
- •§ 3. Функції теорії права і держави
- •Глава 2. Загальна теорія держави і права як фундаментальна наука 25
- •§ 4 Методи теорії права і держави
- •§ 5. Поняттєво-категоріальний апарат і концепції теорії права і держави
- •§ 6. Місце теорії права і держави в системі гуманітарних знань
- •§ 7. Місце теорії права і держави в системі юриспруденції
- •§ 1. Первісне і похідне виникнення держав. Державність
- •§ 2. Основні теорії походження держави
- •§ 3. Закономірності та випадковості походження держави
- •§ 4. Публічна влада в первісному суспільстві
- •Глава 3. Походження держави
- •§ 5. Ознаки держави, що відрізняють її від публічної влади первіснообщинного ладу
- •§ 6. Особливості виникнення держави в різних народів світу
- •Глава 4 державна влада і держава
- •§ 1. Соціальна влада та її види
- •§ 2. Співвідношення політичної і державної влади, державної влади і держави
- •§ 3. Поняття і ознаки державної влади
- •§4. Поняття і ознаки держави
- •§ 5. Сутність держави
- •§ 6. Суверенітет держави
- •§ 8. Суверенітет нації і його співвідношення
- •§ 9. Функції держави
- •§10. Форми здійснення функцій держави ; (правові форми діяльності держави
- •§11. Методи здійснення функцій держави
- •§ 12. Типологія держав: формаційний і цивілізаційний підходи
- •§ 13. Деякі наукові концепції сучасної держави: перехідної державності, держави «загального благоденства», «конвергенції», «глобалізації»
- •Глава 5 громадянське суспільство і держава. Держава і політична система суспільства
- •§ 1. Поняття і структура громадянського суспільства
- •§ 2. Загальні етапи становлення громадянського суспільства
- •§ 3. Співвідношення громадянського суспільства і держави
- •§ 4. Роль держави у розвитку громадянського суспільства
- •§ 6. Громадські об'єднання і політичні партії в політичній системі суспільства
- •§ 7. Взаємодія держави і громадських об'єднань
- •§ 8. Взаємодія держави і комерційних об'єднань
- •§ 9. Відносна самостійність держави
- •Глава 6 форма держави
- •§ 1. Поняття форми держави і її структура
- •§ 2. Форми державного правління
- •§ 3. Форми державного устрою. Унітарна держава та її види
- •§ 4. Регіональна (регіоналістська) держава як форма державного устрою
- •§ 5. Федерація як форма державного устрою: поняття, ознаки, види
- •§ 6. Еволюція форм правління в незалежній Україні та її сучасна форма державного устрою
- •§ 7. Конфедерація як тимчасова форма об'єднання держав
- •§ 8. Співдружність як особлива форма об'єднання сучасних держав
- •§ 9. Співтовариство як особлива форма об'єднання сучасних держав
- •§ 10. Форми державно-правового і державного (політичного) режиму
- •Теорія права
- •Глава 11 загальне вчення про право
- •§ 1. Термін «право». Право природне і позитивне. Право соціальне і юридичне (об'єктивне і суб'єктивне)
- •§ 2. Походження права
- •§ 3. Загальні закономірності виникнення права
- •§ 4. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві
- •§ 5. Етнокультурний зміст права
- •§ 6. Основні юридичні джерела формування права і у різних народів світу
- •§ 7. Сучасні концепції праворозуміння
- •§ 8. Поняття і ознаки права
- •§ 9. Сутність права. Властивості права
- •§ 10. Принципи права: поняття і призначення. Співвідношення принципів права і норм права
- •§ 11. Класифікація принципів права
- •§ 12. Функції права
- •§ 13. Цінність права
- •§ 14. Співвідношення права і держави
- •§15. Співвідношення права і закону. Правовий закон
- •§16. Співвідношення національного і міжнародного права. Способи реалізації норм міжнародного права в національному праві
- •§17. Право, економіка, політика: їх взаємозв'язок і взаємовплив
- •§ 18. Наступність у праві. Правова аккультурація
- •Глава 14 система права
- •§ 1. Система права: поняття, ознаки, структура
- •§ 2. Предмет і метод правового регулювання як підстава формування галузей права
- •§ 3. Правовий режим галузі права
- •§ 4. Публічне і приватне право як підсистеми права (правові спільності)
- •§ 5. Матеріальне і процесуальне право як підсистеми права (правові спільності)
- •§ 6. Поняття галузі права. Класифікація галузей права
- •§ 7. Види галузей матеріального права
- •§ 8. Види галузей процесуального права
- •§ 9. Інститути права: галузеві і міжгалузеві. Підгалузі права
- •Глава 16 норми права в системі соціальних норм
- •§ 1. Соціальні норми та їх види
- •2. Технічні та техніко-юридичні норми
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм__385
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •§ 3. Норми моралі і норми права
- •§ 5. Сучасні правові звичаї* Правові традиції
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •§ 6. Корпоративні норми і норми права
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •§ 8. Види норм права
- •Глава 16. Норми права в системі соціальних норм
- •§ 9. Матеріальні, процесуальні і матеріально-процедурні норми
- •§ 10. Спеціалізовані (нетипові) норми права
- •Глава 16. 'Норми права в системі соціальних норм
- •§ 12. Колізійні норми: поняття і види. Колізійне право
- •§ 14. Норма-припис
- •§15. Структурні елементи норми права за ступенем визначеності і складу
- •§ 16. Співвідношення норми права і статті нормативно-правового акта. Способи (прийоми) викладення норм права в статтях нормативно-правових актів
- •Глава 17
- •Глава 17, Утворення права. Правотворчість. Джерела..._ 423
- •§ 2. Принципи правотворчості
- •§ 3. Функції правотворчості
- •§ 4. Правотворчий процес. Нормопроектування як стадія правотворчого процесу
- •Глава 17. Утворення права. Правотворчість. Джерела.
- •III. Стадія прийняття проекту нормативно-правового акта:
- •Глава 17. Утворення права. Правотворчість. Джерела... _431
- •§ 5. Види і форми правотворчості держави
- •Глава 17. Утворення права. Правотворчість. Джерела...
- •§ 6. Делегована правотворчість і делегована законотворчість
- •§ 7. Види правотворчості громадянського суспільства
- •2. Шдзаконне нормотворення суб'єктів громадянського суспільства:
- •§ 8. Судова правотворчість
- •§ 9. Джерело і форма права. Поняття та види джерел (форм) права
- •Глава 20
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт_233
- •§ 2. Структура правовідносин
- •§ 3. Передумови виникнення правовідносин. Взаємозв'язок норм права і правовідносин
- •§ 4. Суб'єктивне право і юридичний обов'язок як основний зміст правовідносин
- •§ 5. Структура суб'єктивного права і юридичного обов'язку
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 6. Законний інтерес, його співвідношення з суб'єктивним правом і юридичним обов'язком
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 7. Правосуб'єктність особи як передумова правовідносин
- •§ 8. Суб'єкти правовідносин
- •1) Індивідуальні суб'єкти (фізичні особи):
- •2) Колективні суб'єкти (юридичні особи):
- •§ 9. Правосуб'єктність фізичної особи як суб'єкта (учасника) правовідносин
- •§ 10. Поняття юридичної особи як суб'єкта (учасника) правовідносин
- •1. Статусоутворюючі
- •2. Ознаки, похідні від статусу
- •5 Свідоцтво про державну реєстрацію — документ установленого зразка, що засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної або фізичної особи.
- •6 Ідентифікаційний код є єдиним для всього простору держави і зберігається протягом усього періоду існування організації.
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 11. Правосуб'єктність (правоздатність і дієздатність)
- •§ 12. Компетенція державного органу як вираз його спеціальноїправосуб'єктності
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт__ 529
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 13. Держава як суб'єкт правовідносин
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт__ 533
- •§ 14. Об'єкти правовідносин
- •§ 15. Види правовідносин
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт__263
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§17. Фактичний (юридичний) склад
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 18. Правові презумпції
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •§ 19. Правові преюдиції, аксіоми, фікції
- •15 Неприпустимими є протиправні фікції: фіктивне підприємництво, фіктивний контракт, фіктивний шлюб, фіктивне усиновлення. Вони — показники зловживання суб'єктивним правом.
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт ______547
- •§ 20. Правовідносини, що виникають при виконанні обов'язків органами внутрішніх справ та їх працівників
- •Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт
- •Глава 24
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 276
- •§ 2. Правомірна поведінка, її ознаки, мотиви та види
- •§ 3. Зловживання правом
- •§ 4. Об'єктивно протиправне діяння
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 281
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 283
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 285
- •§ 7. Причини правопорушень. Правопорушність
- •Глава 24. Поведінка у правовій сфері: правомірна, зловживання... 287
- •Глава 25
- •§ 2. Принципи юридичної відповідальності
- •§ 3. Мета і функції юридичної відповідальності
- •§ 4. Види юридично)' відповідальності
- •2 Репарація — лат. Герагагіо — відновлення.
- •Глава 25. Юридична
- •Глава 25. Юридична відповідальність
- •§ 5. Підстави для притягнення до юридичної відповідальності. Підстави, що виключають юридичну відповідальність. Підстави звільнення від юридичної відповідальності
- •Глава 25. Юридична відповідальність
- •2) Примусові заходи, що забезпечують можливість настання юридичної відповідальності.
- •Глава 25. Юридична відповідальність
- •§ 7. Правопорушення і юридична відповідальність працівника органів внутрішніх справ
- •Глава 25. Юридична відповідальність
§ 4. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві
Норми-звичаї первісного суспільства |
Норми права в державі |
За способом виникнення: | |
— виникають поступово в процесі спільного життя людей внаслідок багаторазового повторення |
— формуються в суспільстві, організованому в державу, формулюються (установлюються, деталізуються, санкціонуються) державою |
За вольовою спрямованістю норм | |
— виражають волю (інтерес) роду або племені |
— виражають волю (інтерес) соціальної групи (класу, стану, касти), що знаходиться при владі |
За формою зовнішнього вираження | |
— існують в усній, неписаній формі у свідомості людей, передаються з покоління в покоління |
_зовнішнє виражені в письмових правових документах різноманітних форм: нормативних актах, нормативних договорах, судових прецедентах та ін. |
За часом вступу в силу: | |
— виникають і відмирають поступово , |
набирають сили чи припиняють дію офіційним шляхом, у суворо встановленому порядку (нормативно-правові акти), а також у результаті особистого або суспільного волевиявлення (індивідуальні і корпоративні договори та ін.) |
За засобами регулювання | |
— не знають поділу на права і обов'язки; використовують заборони (табу), зобов'язання і загальні дозволи як засоби соціального регулювання |
— передбачають поділ на суб’єктивні права і юридичні обов'язки; установлюють правові загальні дозволи, зобов'язання і заборони як засоби правового регулювання 1 |
За способом забезпечення виконання: | |
— здійснюються в силу звички, традицій, внутрішнього переконання забезпечуються суспільною дум кою; у разі їх порушення примусу виходить від роду (вигнання з громади, тілесні покарання, страта) |
__забезпечуються всіма заходами і суспільного і державного впливу, - аж до державного примусу |
§ 5. Етнокультурний зміст права
Право розвивається разом із суспільством і є феноменом культури, що втілює у своєму змісті культурно-етнічні особливості правового життя суспільства. Зрозуміти право кожного народу (китайське, японське, мусульманське, німецьке, англійське, українське та ін.) неможливо поза його культурно-історичним розвитком. Оскільки право формується неї державою, а суспільством, етнічні особливості народу, що складає державу, знаходять відбиття в праві. Можна сказати, що право має етнокультурний зміст. Етнокультурний зміст права залежить від етнокуль-' турного простору, часу його осмислення і рівня правосвідомості'осібі які його створюють і трактують (інтерпретують). '
Кожна етнічна група4 має свою історію зародження, взаємодії, трансформації, мутації і виникнення нових модифікацій. Люди усвідомлюють свою приналежність до певної етнічної групи або культури саме в силу відмінностей від інших груп чи культур5. В основі етнічної ідентичності знаходиться загальне походження, мова, традиції, психологія, наступність (своєрідний голос «крові»). Вони служать відправними засадами загальної культури етносу, переломленої в праві через правове почуття. Правове почуття (галузь правової психології) не несе в собі негативного заряду, воно спрямовано на комунікацію і толерантність, коли правота (справедливість) однієї людини поєднується з правотою (справедливістю) іншої щодо конкретних інтересів і виникає почуття загальності інтересів: Правове почуття, що базується на комунікативних здібностях людини як виразника культури етносу, створює умови для узагальнення конкретних випадків, підведення їх під загальне правило, тобто сприяє формуванню права, закладаючи в нього етнокультурний зміст. За допомогою правового інтелекту (галузь правової ідеології) відбувається усвідомлене оформлення і систематизація правових норм, що адекватно відображають рівень правової культури і самосвідомості етносу, оскільки не відповідні йому правові норми ризикують залишитися нереалізованими. У змісті правових норм можуть відображатися уявлення про соціальну справедливість, бажання наслідувати релігійні, моральні, ідеологічні та інші цінності, ідеали, переконання, ті чи інші наукові теорії, вчення.
Етнічні групи — історично стійкі групи людей, що усвідомлюють свою ідентичність, — племена, народності, нації. В етнографічному змісті цей термін близький поняттю «народ». Іноді ним позначаються кілька народів (етнолінгвістичні групи, наприклад росіяни, українці, поляки та ін., — слов'янська етнічна група), а також відособлені групи усередині народу.
Існування різних етнічних груп — одна з проблем сучасних національних держав, що засновують свою легітимність на ідеї єдиної держави для єдиної групи людей (нації) із загальною культурою.
Етнокультурний зміст права є породженням правового менталітету народу, його правової свідомості і правового мислення (правового почуття, правового інтелекту). Він концентрується в правових традиціях, формалізується в джерелах (формах) права, служить знаковим елементом типізації (об'єднання в сім'ї) правових систем світу.
Правовий менталітет тієї чи іншої етнокультурної спільноти (правовий менталітет — це форма типізації юридично значимої поведінки, правових суджень і системи правових категорій, що історично склалася) зацікавлений у тому, щоб одержати своє вираження в праві. А право, щоб бути затребуваним, має потребу у втіленні правового менталітету народу. Таким чином, саме правовий менталітет породжує самобутнє право, праворозуміння, етнокультурний зміст права.
Правовий менталітет того чи іншого суспільства не може бути відсталим чи нерозвинутим. Його неможливо раціонально проектувати як і залежний від нього етнокультурний зміст права.
Своєрідність українського правового менталітету, втіленого в його праві, полягає в тому, що він ґрунтується як на духовних засадах східноєвропейської цивілізації, так і на опосередкованій рецепції давньоримського права, його ідей, принципів та інститутів. З погляду генезису і змісту українське право — явище синтетичне, багатомірне в змісті відбитих у ньому реальностей. Проте сьогодні можна констатувати, що правова система сучасної України в основному є структурно впорядкованою за допомогою джерел (форм) права та інших юридичних засобів, найбільш характерних для східноєвропейської групи континентально-європейського права, які забезпечують досягнення належного правопорядку як умови вільної і стійкої взаємодії суб'єктів національного права. Необхідному стану рівноваги в суспільстві сприяє механізм самоорганізації, що виявляє себе у позадержавних структурах (місцеве самоврядування, громадські організації, приватні корпорації та ін.).
В Україні, як і в більшості країн світу (незалежно від форми державного устрою), локально проживають чимало відособлених етнічних спільнот (не українців), що складають меншість і вважають себе корінним населенням країни, наприклад, татарське населення Криму, а також поляки, німці, греки та інші. Завдяки реалізації права на культурну автономію вони зберігають свої національні традиції, особливості свого правового менталітету в постійно оновлюваному вигляді і претендують на його загальне нормативно-правове офіційне визнання. Україна, як і інші держави, окрім інших проблем, повинна вирішувати проблеми етнокультурного розвитку «своїх» етнічних (національних) меншин. Історична пам'ять України, етнічна спільність якої перебувала в складі
різних держав і випробовувала зневажливе відношення до її культури з їх боку, активізує її увагу до культури етнічних меншин. Актуальною в Україні є інституціоналізація етнокультурного правового плюралізму, пропаганда за допомогою права досягнень етнічних груп, стимулювання їх діяльності у співдружності на благо своїх народів, кожної сім'ї, держави. Сьогодні нормативно-правові акти мають потребу в обов'язковому проведенні етнологічної експертизи на предмет відповідності правових приписів конфесіональним цінностям народів, що проживають у нашій країні.
Не менш актуальним є зміцнення загального правового простору України зусиллями не лише українців за походженням, а й усіх етнічних груп, підвищення їх відповідальності за збереження цілісності держави і формування ефективної правової системи. Такі зустрічні зусилля багатонаціонального народу і держави, врахування на державному рівні інтересів кожної етнічної групи дозволяє виключити етнічні конфлікти, у центрі яких стоять проблеми мови й освіти (наприклад, баски в Іспанії, таміли в Шрі-Ланці), або політичні проблеми, що посилені пам'яттю про несправедливе виселення їх з власних земель за часи радянського тоталітарного режиму (чеченці в РФ).
Право як феномен культури має втілювати у своєму змісті національно-культурні особливості правового життя в межах того чи іншого суспільства. Можна декларувати тезу про наявність загальної універсальної правової культури, про загальнолюдські цінності, але не можна забувати, що вони — плід розвитку правових культур тієї чи іншої етнічної спільноти, і лише завдяки її досягненням вони стали загальнолюдськими. Навіть ставши такими, вони сприймаються в контексті правової культури етнічної спільноти, що збагачує загальнолюдську культуру в змістовних різних вимірах.
Етнокультурний зміст права повинен стати основою вивчення етнології права як методологічного напрямку і галузі наукового знання про право. Найважливішим напрямком етнології права є розробка інтегральної правової ідеології і національної правової політики. Основна мета такої розробки полягає як у збереженні територіальної єдності держави, так і у встановленні правопорядку, толерантності і компромісу в суспільстві.