- •Топографічні карти
- •1.1 Загальні відомості про топографічні карти
- •1.1.1 Геометрична сутність картографічного зображення поверхні Землі на картах і планах
- •1.1.2 Класифікація і характеристика топографічних і спеціальних карт, що застосовуються в артилерії
- •1.1.3 Розграфлення і номенклатура топографічних карт. Збірні таблиці, їх призначення і використання
- •Розв’язання
- •Розв’язання
- •Розв’язання
- •1.1.4 Вимоги до використання інформації в галузі
- •1.2 Масштаби топографічних карт. Визначення і відкладення відстаней на карті
- •1.2.1 Масштаби топографічних карт. Числовий, лінійний масштаби. Величини масштабу. Визначення відстаней на карті з використанням лінійного і числового масштабів
- •1.2.2 Поперечний масштаб. Визначення відстаней із використанням поперечного масштабу
- •1.2.3 Способи вимірювання на топографічних картах прямих, кривих і ламаних ліній. Визначення і відкладення відстаней по карті різними способами
- •1.3 Зображення рельєфу і місцевих предметів на топографічних картах
- •1.3.1 Суть зображення рельєфу місцевості на картах горизонталями. Зображення типових форм рельєфу горизонталями та умовними знаками
- •1.3.2 Абсолютні і відносні висоти точок на карті
- •1.3.3 Класифікація місцевих предметів, що зображуються на топографічних картах. Види умовних позначень та їх характеристика. Головні точки позамасштабних умовних знаків
- •1.3.4 Зображення на картах об’єктів місцевості
- •1.4 Властивості місцевості та її використання підрозділами у бою
- •1.4.1 Місцевість як елемент бойової обстановки
- •1.4.2 Вивчення місцевості по карті
- •1.4.3 Вивчення умов спостереження і маскування
- •1.4.4 Вивчення умов ведення вогню
- •1.4.5 Вивчення захисних властивостей місцевості
- •1.4.6 Вивчення умов прохідності місцевості
- •1.4.7 Вивчення місцевості командиром механізованого підрозділу в наступі (варіант)
- •Питання для повторення і самоконтролю, задачі
- •Розділ 2 системи координат
- •2.1 Системи географічних та прямокутних координат
- •2.1.1 Поняття про координати і системи координат, що застосовуються в артилерії
- •2.1.2 Географічна система координат. Астрономічні координати. Геодезичні координати. Система прямокутних координат
- •Визначення географічних координат по карті
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •Питання для повторення і контролю, задачі
- •Приклади
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •П'ятипроцентна поправка, її сутність, умови та порядок її врахування
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •3.1.2 Магнітне схилення, зближення меридіанів та їх визначення. Поправка бусолі, її визначення за картою та уточнення при переміщенні
- •Розв’язання:
- •Розв’язання: (за допомогою артилерійської логарифмічної лінійки)
- •Приклад. Розв’язання задачі за допомогою табл. 3.3 Розв’язання:
- •Визначення зближення меридіанів за графіком.
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •Визначення величини магнітного схилення.
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •Визначення поправки бусолі на місцевості. Поправку бусолі на місцевості визначають шляхом порівняння відомого дирекційного кута з магнітним азимутом одного і того ж орієнтирного напрямку, рис.3.19.
- •Визначення поправки бусолі за даними карти. Поправка бусолі за даними карти визначається за формулою
- •3.2 Вимірювання і побудова кутів на карті
- •3.2.1 Прилади, що застосовуються для вимірювання і побудови кутів на карті
- •3.2.2 Вимірювання і побудова кутів на карті за допомогою хордокутоміра та ак-3
- •Побудова і вимірювання кутів за допомогою хордокутоміра
- •3.2.3 Точність кутових вимірів на карті
- •Питання для повторення і задачі
- •Розділ 4 орієнтування на місцевості по карті і без карти
- •4.1 Сутність орієнтування на місцевості без карти
- •4.1.1 Сутність орієнтування на місцевості без карти. Способи визначення сторін горизонту. Особливості орієнтування вночі
- •4.1.2 Призначення і будова артилерійського компасу. Визначення сторін горизонту, магнітних азимутів за допомогою компасів
- •4.2 Орієнтування на місцевості по карті
- •4.2.1 Підготовка карти до роботи: орієнтування карти, звіряння карти з місцевістю
- •4.2.2 Визначення свого місцезнаходження різними способами
- •Рекогносціювання
- •Питання для повторення і задачі
- •Розділ 5 способи визначеннякоординат і висот точок, що прив’язуються
- •5.1 Визначення координат точок на геодезичній основі
- •5.1.1 Визначення координат точок ходами
- •5.1.2 Визначення координат точок прямою засічкою
- •5.1.3 Визначення координат точок зворотною засічкою
- •5.2 Визначення координат точок по карті (аерознімку)
- •5.2.1 Визначення координат точок за допомогою приладів
- •Розв’язання:
- •Розв’язання
- •5.2.2 Визначення координат точок за допомогою топоприв’язувача
- •Розв’язання:
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Закінчення
- •Глосарій
- •Додатки Додаток а деякі довідкові дані щодо місцевості
- •1. Ознаки лавинонебезпечних і камнепадонебезпечних місць
- •2. Класифікація по механічного складу пухких ґрунтів
- •Характерні ознаки пухких ґрунтів
- •3. Класифікація і тактико-технічна характеристика ґрунтів
- •4. Деякі орієнтовні дані щодо прохідності місцевості а) приблизна швидкість руху по цілині на підйом за умови сухого твердого ґрунту, км/год.
- •Б) приблизна швидкість руху по сніговій цілині, км/год.
- •В) доступність вертикальних стінок (обривів, ескарпів) і канав ( промоїн) за умови сухого твердого ґрунту
- •Г) прохідність річок у брід
- •Д) прохідність річок по льоду
- •Е) приблизна прохідність незамерзлих суцільних торф’яних боліт
- •Ж) приблизна прохідність замерзлих боліт
- •Додаток б нормативи для топогеодезичних підрозділів
- •Нормативи з військової топографії
- •Додаток в обробка результатів польових вимірювань під час визначення координат стартових (вогневих) позицій
- •Список використаної літератури
5.2.1 Визначення координат точок за допомогою приладів
Найпростіше координати точок, що прив’язуються, по карті (аерознімку) визначаються, коли вони розташовані безпосередньо на контурній точці або поблизу неї. В цьому випадку за місцеположення точки, що прив’язується, береться сама контурна точка, і розв’язання задачі зводиться тільки до розпізнавання її на карті і зняття координат. Найчастіше цей спосіб застосовують під час топогеодезичної прив’язки по аерознімку. Однак позиції, пункти і пости, як правило, не будуть розташовуватися на контурних точках або у безпосередній близькості від них. Тому під час визначення координат точок, що прив’язуються, по карті (аерознімку) за допомогою приладів застосовують полярний спосіб, ходи або засічки.
Полярний спосіб. Під час визначення координат точок, що прив’язуються, по карті (аерознімку) полярним способом, на місцевості визначають за допомогою магнітної стрілки бусолі, гіроскопічним або астрономічним способом дирекційний кут α напрямку з вихідної контурної точки на точку, що прив’язується, і вимірюють відстань між нимиd. Потім рішенням прямої геодезичної задачі знаходять координати точки, що прив’язується.
Для контролю координати точки, що прив’язується, визначають від іншої точки.
Приклад.Координати місцевого предмета (міст), рис.5.17, визначені по карті:ХА= 28950;YА= 17424.
Рисунок 5.17 –Визначення координат точки Рполярним способом
Магнітні азимути напрямку з точки Рна точкуА(міст):Ам1= 12-87,Ам2= 12-85,Ам3= 12-84; поправка бусоліΔАм= -0-94; відстаньd= 274 м.
Визначити координати вогневої позиції.
Розв’язання:
1 Обчислюють середнє значення магнітного азимуту напрямку з точки Ана точкуР: Амсер= (42-87 + 42-85 +42-84)/3 = 42-85.
2 Визначають дирекційний кут напрямку з точки А на позицію (на точку Р): α = 42-85 – (-0-94) = 43-79.
3 Обчислюють (або знаходять за номограмою інструментального ходу) приріст координат: ΔХ= - 35 м;ΔY= - 272 м.
4 Обчислюють координати точки Р: ХР= 28950 – 35 = 28915;YР= 17424 – 272 = =17152.
Ходи. Для визначення координат точок по карті (аерознімку) використовують ходи орієнтованим або неорієнтованим приладом. Довжина ходу не повинна перевищувати 10 км. Для контролю доцільно у хід включати одну – дві інші контрольні точки. Вимірювання відстаней проводять за допомогою далекомірних насадок, по далекомірній рейці або мірною стрічкою. Найшвидше хід прокладається за допомогою бусолі ПАБ, коли дирекційні кути сторін ходу визначаються орієнтованим приладом, а відстані вимірюються по двохметровій рейці і далекомірних шкалах бусолі.
Якщо точка, що прив’язується, розташована поблизу контурної точки, і прокладання розімкненого (замкненого) ходу стає недоцільним, оскільки вимагає значного часу, то прокладають висячий хід. У цьому випадку особливу увагу звертають на контроль польових вимірювань і обчислень.
Обчислення координат точок проводять за допомогою обчислювача ОТМ, номограми НІХ, таблиць приросту координат або на логарифмічній лінійці. Розглянемо порядок обчислень координат точки на прикладі висячого ходу. Нехай потрібно визначити координати позиції Б за даними, що наведені на рис.5.18.
Рисунок 5.18 – Визначення координат точки Б висячим ходом
Для вирішення цієї задачі спочатку знаходять приріст координат, потім додають їх з урахуванням знаків. У нашому прикладі за номограмами НІХ знаходимо:
ΔХ1 = 128 м;ΔY1= + 231 м;ΔХ2 = - 130 м;ΔY2= + 336 м;
∑ ΔХ = (+ 128) + (- 130) = - 2 м; ∑ΔY= (+ 231) + (+ 336) = + 567 м.
Щоб визначити координати позиції, отримані приростом координат, сумують з координатами контурної точки.
Хб= 68845 + (- 2) = 68843 м;Yб= 93110 + (+567) = 93677 м.
Нев’язки у координатах кінцевої точки розімкненого ходу залежно від його довжини і масштабу карти не повинні перевищувати у рівнинній і пагорбкуватій місцевості величин, поданих у табл.5.1.
Якщо розбіжність у координатах перевищують допустимі величини, то перевіряють правильність записів (визначення дирекційних кутів і координат, кутів повороту і довжини ліній), а також правильність обчислень у бланку і журналі, якщо при цьому не буде виявлено помилок, то роботу виконують заново з використанням інших контурних точок.
Таблиця 5.1 – Допустимі розбіжності під час визначення координат по карті, м
Спосіб визначення координат вихідних точок |
Масштаб карти |
Довжина ходу, км | ||
3 |
5 |
10 | ||
За спеціальною картою із вдрукованими координатами |
1 : 100 000 (1 : 200 000) |
35-45 |
40-50 |
70-80 |
По карті за допомогою циркуля-вимірювача |
1 : 50 000 1 : 100 000 |
45 110 |
50 120 |
80 130 |
Засічки. Для визначення координат точок по карті (аерознімку) застосовують пряму, зворотну або комбіновану засічки. Кут засічки (кут між напрямками на вихідні точки) повинен бути у межах від 300(5-00) до 1500(25-00). Засічку виконують орієнтованим або неорієнтованим приладом. Пряму засічку орієнтованим приладом використовують, як правило, за відсутності видимості між вихідними контурними точками.
Якщо є три вихідні точки, то пряму засічку вирішують графічно на карті (планшеті) шляхом креслення з вихідних точок напрямків, які відповідають визначеним дирекційним кутам, за умови, що сторони трикутника похибок не повинні перевищувати 3 мм. За положення точки, що визначається, беруть центр трикутника похибок.
За наявності видимості між вихідними точками пряму засічку виконують неорієнтованим приладом. Якщо засічка виконується з двох точок, то для її контролю необхідно виміряти всі внутрішні кути трикутника. Кутова нев’язка трикутника не повинна перевищувати 5’ під час вимірювання кутів теодолітом і 0-03 – під час вимірювання кутів бусоллю.
За наявності трьох вихідних точок, розходження двічі отриманих координат не повинна перевищувати 50 м, для карти масштабу 1 : 50 000 і 100 м – для карти масштабу 1 : 100 000.
Обчислення прямої засічки, як правило, виконується за допомогою номограми НІХ або обчислювача ОТМ.
Необхідно, однак, мати на увазі, що пряма засічка вимагає витрат значного часу. Тому найбільш широкого використання набуває зворотна засічка, на яку витрачається менше часу.
Зворотна засічка виконується за зворотними дирекційними кутами, за виміряними кутами і за виміряними відстанями.
Вирішення зворотної засічки проводиться, як правило, графічно, на карті (планшеті, аерознімку). Сторони трикутника похибок не повинні перевищувати 3 мм. За положення точки, що визначається, береться центр трикутника похибок.
Під час визначення координат зворотної засічки за зворотними дирекційними кутами на точку Р, що визначається, рис.5.19, орієнтують бусоль за магнітною стрілкою і вимірюють магнітні азимути на вихідні точки трьома незалежними прийомами. Таким чином, будуть одержані значення магнітних азимутівАмнапрямківРА,РВіРС.
Рисунок 5.19 – Зворотна засічка за зворотними дирекційними кутами
Потім, знаючи поправку бусолі для даного району, обчислюють обернені дирекційні кути (дирекційні кути з точки, що визначається, на контурні точки) за формулою
α = (Амсер-ΔАм) ± 30-00,
де Амсер– середнє значення азимуту магнітного напрямку з відповідної вихідної точки на точку, що визначається;
ΔАм– поправка бусолі.
Отримані значення обернених дирекційних кутів αАР, αВР, αСРпрокреслюють на карті (аерознімку) з вихідних точокА,ВіСна точку, що визначається. Пересічення цих напрямків і є точкоюР, що визначається. Однак слід враховувати, що прокреслені із вихідних точок напрямки можуть не пересіктися у одній точці, а утворити трикутник похибок. У цьому випадку за положення точкиР, що визначається, беруть центр трикутника похибок.
Координати отриманої точки визначають по карті за допомогою циркуля-вимірювача і поперечного масштабу. Слід пам’ятати, що для виконання засічки вихідні точки необхідно вибрати так, щоб напрямки з них на точку, що визначається, пересікалися під кутом 30-1200, а вихідні точки були якомога ближче до точки, що визначається. У цьому випадку її координати будуть визначені з більшою точністю.
Приклад. Нехай середні значення магнітних азимутів з точки Р, що визначається, на контурні точки дорівнюють:АмРА= 51-86;АмРВ= 58-66;АмРС= 6-20. Поправка бусоліΔАм= + 0-70. Визначити координати точкиР.