- •Топографічні карти
- •1.1 Загальні відомості про топографічні карти
- •1.1.1 Геометрична сутність картографічного зображення поверхні Землі на картах і планах
- •1.1.2 Класифікація і характеристика топографічних і спеціальних карт, що застосовуються в артилерії
- •1.1.3 Розграфлення і номенклатура топографічних карт. Збірні таблиці, їх призначення і використання
- •Розв’язання
- •Розв’язання
- •Розв’язання
- •1.1.4 Вимоги до використання інформації в галузі
- •1.2 Масштаби топографічних карт. Визначення і відкладення відстаней на карті
- •1.2.1 Масштаби топографічних карт. Числовий, лінійний масштаби. Величини масштабу. Визначення відстаней на карті з використанням лінійного і числового масштабів
- •1.2.2 Поперечний масштаб. Визначення відстаней із використанням поперечного масштабу
- •1.2.3 Способи вимірювання на топографічних картах прямих, кривих і ламаних ліній. Визначення і відкладення відстаней по карті різними способами
- •1.3 Зображення рельєфу і місцевих предметів на топографічних картах
- •1.3.1 Суть зображення рельєфу місцевості на картах горизонталями. Зображення типових форм рельєфу горизонталями та умовними знаками
- •1.3.2 Абсолютні і відносні висоти точок на карті
- •1.3.3 Класифікація місцевих предметів, що зображуються на топографічних картах. Види умовних позначень та їх характеристика. Головні точки позамасштабних умовних знаків
- •1.3.4 Зображення на картах об’єктів місцевості
- •1.4 Властивості місцевості та її використання підрозділами у бою
- •1.4.1 Місцевість як елемент бойової обстановки
- •1.4.2 Вивчення місцевості по карті
- •1.4.3 Вивчення умов спостереження і маскування
- •1.4.4 Вивчення умов ведення вогню
- •1.4.5 Вивчення захисних властивостей місцевості
- •1.4.6 Вивчення умов прохідності місцевості
- •1.4.7 Вивчення місцевості командиром механізованого підрозділу в наступі (варіант)
- •Питання для повторення і самоконтролю, задачі
- •Розділ 2 системи координат
- •2.1 Системи географічних та прямокутних координат
- •2.1.1 Поняття про координати і системи координат, що застосовуються в артилерії
- •2.1.2 Географічна система координат. Астрономічні координати. Геодезичні координати. Система прямокутних координат
- •Визначення географічних координат по карті
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •Питання для повторення і контролю, задачі
- •Приклади
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •П'ятипроцентна поправка, її сутність, умови та порядок її врахування
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •3.1.2 Магнітне схилення, зближення меридіанів та їх визначення. Поправка бусолі, її визначення за картою та уточнення при переміщенні
- •Розв’язання:
- •Розв’язання: (за допомогою артилерійської логарифмічної лінійки)
- •Приклад. Розв’язання задачі за допомогою табл. 3.3 Розв’язання:
- •Визначення зближення меридіанів за графіком.
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •Визначення величини магнітного схилення.
- •Розв’язання:
- •Розв’язання:
- •Визначення поправки бусолі на місцевості. Поправку бусолі на місцевості визначають шляхом порівняння відомого дирекційного кута з магнітним азимутом одного і того ж орієнтирного напрямку, рис.3.19.
- •Визначення поправки бусолі за даними карти. Поправка бусолі за даними карти визначається за формулою
- •3.2 Вимірювання і побудова кутів на карті
- •3.2.1 Прилади, що застосовуються для вимірювання і побудови кутів на карті
- •3.2.2 Вимірювання і побудова кутів на карті за допомогою хордокутоміра та ак-3
- •Побудова і вимірювання кутів за допомогою хордокутоміра
- •3.2.3 Точність кутових вимірів на карті
- •Питання для повторення і задачі
- •Розділ 4 орієнтування на місцевості по карті і без карти
- •4.1 Сутність орієнтування на місцевості без карти
- •4.1.1 Сутність орієнтування на місцевості без карти. Способи визначення сторін горизонту. Особливості орієнтування вночі
- •4.1.2 Призначення і будова артилерійського компасу. Визначення сторін горизонту, магнітних азимутів за допомогою компасів
- •4.2 Орієнтування на місцевості по карті
- •4.2.1 Підготовка карти до роботи: орієнтування карти, звіряння карти з місцевістю
- •4.2.2 Визначення свого місцезнаходження різними способами
- •Рекогносціювання
- •Питання для повторення і задачі
- •Розділ 5 способи визначеннякоординат і висот точок, що прив’язуються
- •5.1 Визначення координат точок на геодезичній основі
- •5.1.1 Визначення координат точок ходами
- •5.1.2 Визначення координат точок прямою засічкою
- •5.1.3 Визначення координат точок зворотною засічкою
- •5.2 Визначення координат точок по карті (аерознімку)
- •5.2.1 Визначення координат точок за допомогою приладів
- •Розв’язання:
- •Розв’язання
- •5.2.2 Визначення координат точок за допомогою топоприв’язувача
- •Розв’язання:
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Закінчення
- •Глосарій
- •Додатки Додаток а деякі довідкові дані щодо місцевості
- •1. Ознаки лавинонебезпечних і камнепадонебезпечних місць
- •2. Класифікація по механічного складу пухких ґрунтів
- •Характерні ознаки пухких ґрунтів
- •3. Класифікація і тактико-технічна характеристика ґрунтів
- •4. Деякі орієнтовні дані щодо прохідності місцевості а) приблизна швидкість руху по цілині на підйом за умови сухого твердого ґрунту, км/год.
- •Б) приблизна швидкість руху по сніговій цілині, км/год.
- •В) доступність вертикальних стінок (обривів, ескарпів) і канав ( промоїн) за умови сухого твердого ґрунту
- •Г) прохідність річок у брід
- •Д) прохідність річок по льоду
- •Е) приблизна прохідність незамерзлих суцільних торф’яних боліт
- •Ж) приблизна прохідність замерзлих боліт
- •Додаток б нормативи для топогеодезичних підрозділів
- •Нормативи з військової топографії
- •Додаток в обробка результатів польових вимірювань під час визначення координат стартових (вогневих) позицій
- •Список використаної літератури
1.4.4 Вивчення умов ведення вогню
Задачі і порядок вивчення місцевості. Командири підрозділів вивчають умови ведення вогню з метою вибору на місцевості найвигідніших позицій для ведення вогню із стрілецької зброї, гармат прямою наводкою і мінометів з метою завдання противнику найбільших втрат. Ці позиції повинні дозволяти: добре бачити і прострілювати на максимальну глибину підступи до них з фронту, флангів і по можливості з тилу; укривати особовий склад і озброєння від спостереження і вогню противника; приховано переміщатися по фронту і у тил; забезпечувати зручність дій зі зброєю під час ведення вогню; швидко і з найменшими затратами сил і часу відривати окопи і укриття.
Умови ведення вогню вивчаються командирами звичайно одночасно з вивченням умов спостереження і маскування. Спочатку по карті оцінюється загальний характер місцевості відносно її впливу на ефективність і організацію вогню із стрілецької зброї, гармат і мінометів, виявляються найважливіші природні укриття і простори, які не уражаються, у розташуванні противника і у своєму розташуванні, а також приховані підступи з боку противника і танконебезпечні напрямки.
Потім умови ведення вогню уточнюють безпосередньо на місцевості з використанням топографічної карти. Рекомендується спочатку розглянути найбільш підвищені ділянки місцевості: водорозподільні простори, окремі вершини, пагорби і їх схили. Після цього слід уточнити дані, які характеризують рівчаки, балки, лощини, кар’єри, ями та інші пониження рельєфу, визначити природні перешкоди і загородження, які необхідно прикрити вогнем; оцінити вплив на умови ведення вогню рослинності з дерев і кущів, а також навколишніх будівель і споруд.
Під час ведення бойових дій вивчають перш за все умови ведення вогню: у лісі– вздовж просік, доріг, стежок, по розвилках доріг і полян;у населеному пункті– вздовж вулиць, на перехрестях, майданах і будівлях, які використовуються як опорні пункти;у горах– вздовж доріг, стежок, гірських проходів, долин річок і струмків, на перевалах;у водних перешкод– на підступах до перешкоди, бродах і переправах.
Вибираючи вогневі позиції, командир встановлює напрямки і дальність стрільби з них, наявність укриттів і їх характер, взаємне перевищення вогневих позицій і цілей, необхідність розчищення секторів обстрілу, характер ґрунту. Крім того, він оцінює умови цілевказівки, тобто встановлює, які орієнтири знаходяться у розташуванні противника.
Найвигіднішими місцями розташування стрілецьких окопів, позицій для кулеметів і гармат для ведення вогню прямою наводкою є: бойові гребні передніх скатів; топографічні гребні, що не проектуються для спостереження з боку противника на фоні неба; природні рубежі і райони, які забезпечують добрий огляд і обстріл підступів до них.
Міномети вигідно розміщати на зворотних схилів, у рівчаках, балках, кар’єрах, за будівлями, кам’яними парканами і за іншими укриттями.
Під час вибору вогневих позицій і розміщенні вогневих засобів необхідно враховувати глибину і кути укриття, а також кути місця цілей, які можна визначити обчисленням за допомогою карти.
Визначення глибини укриття.Глибиною укриттяназивається відстань по висоті від гармати до променя зору, який спрямований з можливого спостережного пункту противника через гребінь, який закриває гармату (міномет), рис.1.64.
Глибину укриттям, визначають за такою формулою
,
де h – глибина укриття;
НСП,НУ,НГР– абсолютні висоти спостережного пункту, укриття і гармати (міномета), які визначаються по горизонталях карти, м;
l– відстань на карті від спостережного пункту до укриття, см;
L– відстань на карті від спостережного пункту до гармати (міномета), см.
Рисунок 1.64 – Визначення глибини укриття
Приклад.Визначити глибину укриття гармати, яка розташована на висоті з позначкою 130,4, рис.1.64.
Можливий спостережний пункт противника розташований у точці нависоті 170 м. Укриття має абсолютну висоту 130 м, гармата – 100 м. Відстань від спостережного пункту до укриття дорівнює на карті 6,4 см, а відстань від спостережного пункту до гармати – 8,0 см. Підставивши ці величини у формулу, отримаємо
= 170 – 50 – 100 = 20 м.
Глибина укриття становить 20 м.
Якщо результат обчислення за даною формулою отримаємо зі знаком мінус, то це означає, що промінь зору зі спостережного пункту противника проходить нижче гармати, тобто вона противником спостерігається.
Міномети надійно приховуються від спостереження противника, якщо глибина укриття становить для 82-міліметрових мінометів не менше 3 метрів, а для 122-міліметрових – не менше 6 м.
Цю задачу можна розв’язати також і розрахунком положення променя зору.
Визначення кута укриття.Кутом укриттяназивається кут, який утворений горизонтом зброї і напрямком на гребінь укриття, рис.1.65.
Рисунок 1.65 – Кут укриття
Для визначення кута укриття по карті необхідно виміряти по ній відстань d у метрах від зброї до гребня укриття і підрахувати по горизонталях перевищення В укриття над горизонтом зброї.
Кути укриття до 200обчислюють за наближеною формулою
α0 = (600*В)/d, градусах або α0 = (1000 *В)/d,поділках кутоміра.
У тих випадках, коли кут укриття під час розрахунків за наведеними формулами стане більше 200(більше 3-00), результат необхідно зменшити:
якщо α0 від 200до 300– на 10%;
якщо α0 від 310 до 400– на 15%;
якщо α0 від 410до 500– на 20%.
Приклад.Визначити кут укриття вогневої позиції мінометного взводу, якщо відстаньdвід вогневої позиції до гребня укриття дорівнює 50 м, а перевищенняВдорівнює 25 м. Таким чином, кут укриття буде дорівнювати
α = 300 – 30 = 270.
Визначення кута місця цілі.Кутом місця ціліназивається кут між лінією вогнева позиція – ціль (ОЦ) і горизонтом зброї, рис.1.66. Якщо ціль вище горизонту зброї, то кут місця цілі вважається позитивним (+М), а якщо нижче – негативним (-М).
Для визначення кута місця цілі по карті необхідно підрахувати по горизонталях перевищення (пониження) В цілі над горизонтом зброї і виміряти за масштабом відстань від зброї до цілі.
Обчислюють кут місця цілі за тими ж формулами, що і кут укриття.
Рисунок 1.66 – Кут місця цілі
Приклад (рис.1.65). Ціль – спостережний пункт противника. Визначити кут місця цілі.
Перевищення цілі над вогневою позицією дорівнює 70 м (170 – 100 = 70 м). Відстань Lвід вогневої позиції до цілі дорівнює 4000 м:
М0 = (600В)/ L = (600* 70)/4000 ≈ 10
або у поділках кутоміра
М = (1000В)/ L = (1000 * 70)/4000 ≈ 17 тисячних (0,17).