Квіти на сьоме березня

• Навіщо люди купують і дарують квіти?

• Щоб виказати хороше ставлення до когось і увагу.

• А хіба це потрібно, якщо є увага?

• Ну як же… це символ ніжності. Квіти – це красиво.

• Квіти – це сумно. Вони ж вмруть!

• Ну вмруть. Всі ми вмремо.

• То напиши на папері: «Ти мені подобаєшся, але ти помреш» – і подаруй. Прозоріший натяк. Так, ніби ти мене вигадав, щоб насолоджуватись і потім убити (в своїй голові, звісно).

• [Усмішка]: А для чого писати, якщо воно є?

• Я люблю писати… виходить, для чого тоді я люблю писати?

• Е. Чи можна любити «для чогось»?

• Так. Ми ж вигадали цей світ, бо ми його полюбили. Світ цей має сенс – отже, він для чогось.

• А-га. Має сенс, звичайно має. Але ти занадто філософ.

• Я не філософ. (З комбінованого діалогу)

Квіти такі гарні, що їх одразу хочеться знищити. Порвати, затоптати, повісити. Особливо до цього свята пасують. Я відчуваю, що зараз почну писати дурниці, але наразі це не має значення. Ходила на старостат, присвячений повішеному тюльпану. Звичайно, деканат не може допускати, аби «святу святих» нищили; а все починається з дрібниці: пописана парта, погане слово на коридорі. Одногрупники дарували кожній дівчині по квітці, а я свою в аудиторії залишила, під партою… Суворість, з якою говорила тіточка з виховної роботи, гарно пояснює, чому старші викладачі поводяться принципово й негнучко (шукай в книзі: «цікавлюся в викладачки на наступній перерві…»), а молоді – просто дỳрні.

Можливо, я не експерт, і не можу сказати, які баталії насправді терзають свідомість перехожих, а, так би мовити, бачу тільки «тильну сторону долоні»; та не гадаю, що хтось взагалі хотів би, аби інша людинка викрала його стан, розгадавши його. Навіть малі діти не хочуть, щоб хтось прочитував їхні думки повністю. Але мені видається, що більшість дуже легко уживається в межах, запропонованих буттям. Цей факт засмучує мене, і викликає жах те, що і я потім такою стану; або щось зроблю з собою – як антидо́т катастрофі. На жаль, інакшість не може проявлятись лише трішки: не на парах, а лише на перервах, не в поведінці, а на словах. Її або нема, або розпирає – і це дуже шкодить «хворим на Інакшість». Якщо тебе вже «понесло», то не зможеш доповнювати жалюгідними цитатами з підручників, як Богдан. Але «не таких» в активному стані, напевно, нема: вони або спилися, або зіп’ються, або – ще гірше – перестануть бути собою. Знаєш, є лише кілька відомих мені людей, які протестують проти чогось у дріб’язковій мірі. Хоча, складається враження, їхнє намагання ні до чого не приведе, і, здається, не буде цьому краю: валентинкам, квітам і лотереям.

Ну що, замахнулась на їхній лад, безсиле створіння, і тепер мене начебто трішки «карають». Цікаво буде. Доповідачі на старостаті надавали собі трагічних, величних о́бразів, зверталися до людської гідності, відповідальності, поваги… совісті. Дуже жалісливо було. Тіточка мені чомусь нагадала «Велику сестру», але й вона, і дядечко – не корінь зла. Облишмо цей розгляд. До того ж, я лиш підштовхнула себе, аби не діяти по інерції. Було би смішно, якби причиною усіх «лих» була тільки квітка в петлиці. Дивно, що навіть не смішно.

Проведемо іншу аналогію: я зняла резинку з тюльпана – і він розпустився (якщо береш вульгарну аналогію, то теж доведи її до кінця – воно варте того), тим самим прирікаючи себе на смерть. Я зірвала обгортковий папір і обітнула зайве листя – мішуру й непотрібні деталі. І повісила квітку під партою. Можна сказати, я прискорила смерть ефемерної рослини, яку на швидку кончину прирекли люблячі руки романтиків, що дарували нам квіти. Квіти – це надміра, це вихоплювання з буття цінних його краплин і розпинання їх; це викидання з води на берег золотих рибок. Резинка, що тримала пелюсткѝ вкупі – це норми. Вони довше дозволяють нам жити. Якщо з тебе злетіла ця «норма» – ти розцвітеш і загинеш швидше, ніж треба. Наша культура розцвіла без цензури. Все гине, не залишилося нічого потаємного, нічого на споді. Жодних таємниць, все барвисте й плоске, ніби плями нафти на водах океану. Ми помираєм. Я всім допомагаю, як квітці, – за нагоди. Катастрофа криється і в відкритості, і в закритості.