7.Охарактеризуйте працівників української національної преси 20 ст

На цей час в Ук відбулося піднесення нац-визв руху. Важливу роль у пропагуванні нац ідеї відігравала укр преса. Багато працівників укр нац преси на поч. 20 ст входили до УЦР. Майже всі вони були задіяні в політ житті країни. Наприклад , Грушевський, Винниченко, Єфремов, Вороний, Чикаленко, Міхновський, Петлюра, Донцов. Укр преса того часу мала літ напрямок, тому участь у її розвитку взяло багато письменників та мистецтвознавців. Детальніше про деяких з них: Брати Шемети – заснування першої на теренах Наддніпрянщини україномовної газети "Хлібороб". Володимир Шемет вступив у таємне «Братство тарасівців». Там він познайомився з Миколою Міхновським – політиком, який першим висунув конкретну ідею самостійності України. Шемет працював у депутатській комісії, яка готувала законопроект про національну рівність. Він хотів, щоби рос, укр стали рівними і мали право говорити та навчатися своєю мовою. Сергій робив акцент саме на культурницький аспект боротьби за укр ідеї.. На жаль, «Хлібороб» проіснував недовго, але це був хороший початок. Після закриття владою «Хлібороба», Володимир Шемет засновує газету «Рада», яка проіснувала до 1914 року.

8. Загальнонац характер місячника «Літ – наук вісник» (Львів, Київ, 1898 – 1914): программа, співроб, публікації.

За книгою Животко, бо викладачка казала, що в інтернеті не та інформація з цієї теми.

Восени 1879 р. з ініціативи проф. М. Грушевського Наукове Товариство ім. Шевченка зреформувало "Зорю" в напрямі надання часопису значно ширшого характеру. Подано назву зреформованого часопису: — "Літературно-Науковий Вісник". Виходити мав щомісяця за такою програмою: 1) Оригінальна белетристика і переклади з чужих літератур; 2) Оригінальні перекладні статті про найважніші здобутки вселюдської науки і наш науковий рух; 3) Критично-літературні студії з нашого і чужого письменства; 4) 3 літератури і життя: хроніка літератури і культурного життя українсько-руського народу в Австрії і Росії; 5) Огляди літератури і культурного життя в світі слов'янськім і загальнолюдськім; 6) Бібліографія.

Підписувати часопис мав проф. М. Грушевський, а до редакційного комітету входили, крім М. Грушевського, ще О. Борковський, О. Маковей та І. Франко. Досить згадати тут хоча б такі імена як В. Гнатюк, О. Олесь, що стали членами редакції, або Ю. Тищенко (Ю. Сірий), який, повернувшись з еміграції, приступив до праці під прибраним іменем П. Лаврова. Серед співробітників були представники зі всіх українських земель. Публікувалися твори Миколи Вороного, Лесі Українки, Б. Грінченка, П. Куліша, Винниченка, Грушевського, Кобилянської та ін. Також присутні праці на теми українського письменства, критичні замітки, праці з різних галузей поточного національно-громадського життя, огляди українського поточного життя, що їх провадив С. Черкасенко тощо.

Тому-то сторінки "Літературно-Наукового Вісника" несли до українського суспільства той цінний інформаційний матеріал, що був у різного роду статтях, працях, замітках із національно-культурного життя на всіх українських землях, з економічного життя, національно-політичного тощо.

Навесні 1901 р. впала на нього формальна і сувора заборона. Внаслідок акції "москвофілів", які сподівалися в такий спосіб підірвати небажане видання і очистити грунт для розпочатого свого "Сборника Галицко-Руской Матици". 1907 р. журнал був перенесений до Києва, де цензура зустріла його знову своєю пильною увагою.