25. Ієрархічна структура радянської жур-ки. Ідеологічні принципи і постанови в керівництві змі

Значна увага Комуністичної партії до розвитку жур-ки та видавничої справи сприяла зростанню кількісних показників газетно-журнальної й книжкової продукції. Для ідеологічного виховання громадян багатотисячними тиражами видавалася періодика, публікувалися твори основоположників і послідовників марксизму-ленінізму, документи КПРС, праці партійних діячів. Журналістика УРСР широко пропагувала рішення партійних з'їздів, праці з історії КПРС і КП України.

Журналістські традиції відображення "дійсності" диктувала політична доктрина. З одного боку, перед журналістикою, як і перед літературою, ставили завдання: якомога рельєфніше, барвистіше, переконливіше "опоетизовувати" лад комуністичного майбутнього, а з другого - науковців, публіцистів змушували через пресу, книги, радіо й телебачення з усією нищівністю викорінювати все, затавроване партією як "вороже", "відстале", "застаріле", що гальмувало будівництво нового суспільного ладу.

Журналістика періоду відлиги, застою, перебудови характеризується видозміною моделей відображення й програмування суспільних, політичних, ідеологічних рухів, але постійним залишався принцип комуністичної партійності, за яким "право на життя мали лише ті видання, що виражали ортодоксальну комуністичну ідеологію".

"Забезпечення" прав і свобод громадян, націй та народностей преса повністю приписувала турботі КПРС, радянської влади. Про це свідчить низка публікацій журналів "Комуніст", "Під прапором ленінізму", "Україна", "Народна творчість та етнографія", "Український історичний журнал", "Радянська жінка", "Барвінок", "Малятко" та ін. Вихідним пунктом такої соціально-економічної політики була програмна вимога КПРС - "все в ім'я людини, все для блага людини».

У межах марксистсько-ленінської доктрини й комуністичної практики журнальні видання 50-80-х активно послуговувалися штучно створеним «науковим словником». Особливо заідеологізованими були передмови й післямови до публікацій.

Масова комунікація в той період здійснювалася за традиційною схемою. Досвід комуністичного виховання громадян постійно застосовувався і вдосконалювався. Аби міфологеми історичного матеріалізму успішно приживалися серед мас, їх спершу апробовували в наукових виданнях, потім у доступнішій формі подавали в ЗМІ.

Результати псевдонаукових досліджень, що завуальовували жорстокість тоталітаризму, ставали загальновідомими через пресу, підручники, довідкову літературу.

У висвітленні проблем загальнолюдських вартостей журнальна періодика УРСР характеризується меншою заідеологізованістю. Хоча загалом преса залишалася партійною служницею, але, крім суспільно-політичної інформації, вона вміщувала матеріали на загальні теми: виховання дітей, мораль, спорт, образотворче мистецтво, театр, побут і т. п. Деякі з них позбавлені ідеологічного антуражу. Яскравим прикладом є стаття про творчість народної художниці К. Білокур. Журнал "Радянська жінка" під заголовком "Повернені до життя" розповідає про долю видатної майстрині та полотна, які втілюють мальовничу красу української природи.