Для встановлення норми виробітку використовують норму часу:

Н_в =

де: Т_зм — тривалість робочого часу (тривалість зміни, доби), год;

Н_ч— норма часу, хвилин на одиницю продукції.

Має місце зворотний зв'язок між нормою часу та нормою виробітку:

Н_ч =

В тих виробництвах, де підготовчо - завершальний час, а також час на особисті потреби та відпочинок, час на обслуговування робочого місця нормується в цілому на зміну, норма виробітку розраховується за такими формулами:

Н_в = або Н_в =

Норма виробітку бригади становитиме:

Н_б =

де: t_шт - норма часу на одиницю продукції;

r - чисельність робітників в бригаді.

Норма обслуговування - це встановлена кількість одиниць устаткування (кількість робочих місць, квадратних метрів виробничої площі тощо), яку має обслуговувати один робітник або група робітників відповідної кваліфікації за певних організаційно-технічних умов протягом зміни. Розраховується на підставі норми часу обслуговування за формулою:

Н_о =

де Н_о - норма обслуговування;

Т_зм - тривалість зміни;

Н_чо - норма часу обслуговування.

Норма чисельності - це розрахункова величина кількості працівників, необхідних для якісного обслуговування виробничих об'єктів різноманітного призначення. Широко використовується у допоміжному виробництві, на апаратурних процесах, на транспорті тощо. Розраховується за формулою:

Н_чис =

де: Н_чис - норма чисельності;

О - кількість одиниць обслуговуваного устаткування;

Н_о - норма обслуговування.

Норма підлеглості - це оптимальна кількість осіб, підлеглих одному керівникові. Застосовується для правиль­ного визначення кількості посад керівників (бригадирів, майстрів, старших майстрів, начальників змін і дільниць). Для майстрів заготівельних дільниць приладобудівних заводів норма підлеглості залежить від типу виробництва, номенклатури деталей, складності продукції та питомої ваги нових виробів.

Норма співвідношення працівників характеризує нормативні пропорції чисельності працівників різних кате­горій (основних і допоміжних робітників, інженерів і техніків, конструкторів І та II категорій тощо).

Нормоване завдання - розрахунковий обсяг роботи, який повинен виконати працівник (колектив) за певний робочий період (зміну, місяць). Цей вид норми використовується на сталих процесах, коли немає потреби перевиконувати план, а заробітна плата нараховується за почасовою формою.

Розрізняють три основних методи нормування праці:

• досвідно-статистичний (сумарний);

• аналітичний (аналітично-розрахунковий і аналітично-дослідницький);

• укрупнений.(схема 4.2)

Поряд із нормами праці використовують також нормативи праці.

Нормативні матеріали з праці - це комплекс довідкової інформації, яка використовується під час установлення норм праці аналітично - розрахунковим методом.

Технічними нормативами з праці називаються регламентовані величини тривалості виконання окремих елементів операції або режиму роботи устаткування, чисельності робітників, які виконують певні функції.

1. Нормативи праці за призначенням поділяються на чотири групи: нормативи часу, нормативи режиму роботи устаткування, нормативи чисельності і нормативи обслуговування.

- Нормативами часу називаються розрахункові величини витрат робочого часу на виконання окремих елементів операції. Нормативи часу можуть бути: нормативи ручного, машинно - ручного і машинного часу. Нормативи ручного часу відображають витрати часу на виконання ручних операцій, нормативи машинно - ручного часу відображають час, який необхідний для виконання машинно - ручної роботи, тобто на верстатах з ручною подачею, нормативи машинного часу відображають час, що необхідний для виконання машинної роботи при певних режимах експлуатації устаткування.

- Нормативами режиму роботи устаткування називаються встановлені технологічним процесом величини швидкостей подач, обертів й інших показників, які визначають продуктивність устаткування.

- Нормативами чисельності називають регламентовану кількість робітників, які виконують даний обсяг роботи або обслуговують дане робоче місце.

- Нормативами обслуговування називають регламентовану кількість одиниць обслуговування, які закріплені за одним робітником.

2. Залежно від точності встановлених норм і ступеня розчленування нормативів розрізняють: диференційовані нормативи, укрупнені нормативи, комплексні нормативи.

- Диференційованими нормативами називають нормативи, які відображають тривалість виконання окремих дрібних прийомів і рухів, що здійснюються робітником при виконанні операції (простягнути руку, доторкнутися до деталі, повернути тулуб, взяти деталь, покласти деталь і т.д.).

- Укрупненими нормативами називають нормативи, що відображають час, необхідний для виконання групи прийомів, які входять в операцію, без розчленування їх на окремі рухи, дії.

- Комплексними нормативами називають нормативи, які відображають час, необхідний для виконання комплексу прийомів, що складають операцію. Ступінь укрупненості нормативів залежить від типу виробництв. У масовому виробництві використовуються диференційовані нормативи. Для серійного виробництва характерне використання укрупнених нормативів. В індивідуальному виробництві користуються комплексними нормативами.

3. За формою подання нормативи можуть бути: аналітичні, графічні, табличні.

4. За сферою застосування розрізняють: місцеві, галузеві і міжгалузеві нормативи.

- Місцеві нормативи розробляються безпосередньо на підприємствах і відображають конкретні умови роботи: ступінь автоматизації і механізації виробничих процесів; устаткування, що використовується; організацію праці на виробництві тощо.

- Галузеві нормативи розробляються централізовано для підприємств галузі за характерними їй технологічними процесами з урахуванням найбільш ефективних умов організації виробництва і парці, а також характеру продукції, що виробляється.

- Міжгалузеві нормативи розробляються для нормування виробничо трудових процесів у різних галузях народного господарства.

Нормативи повинні відповідати таким вимогам:

- відображати сучасний рівень розвитку техніки, технології й організації виробництва;

- відповідати за точністю і ступенем укрупнення типу виробництва;

- враховувати головні фактори, які найбільше впливають на величину даного нормативу;

- нормативи повинні розроблятися для певних організаційно - технічних умов і бути простими та систематизованими.

Система управління — багатовекторна діяльність відповідних відділів (служб) підприємства, галузевих органів та органів центральної виконавчої влади, яка охоплює низку функціональних підсистем.

Функціональними підсистемами управління є:

- умови праці: виконання умов, психофізіології, охорона праці і техніка безпеки; охорона довкілля;

- трудові відносини: аналіз і регулювання групових та особистих взаємовідносин; відносин керівництва; управління конфліктними ситуаціями;

• оформлення та облік кадрів: оформлення та облік приймання, звільнення і переведення; інформаційне забезпечення; професійна орієнтація;

• маркетинг, прогнозування і планування персоналу: розробка стратегії управління персоналом; оцінка персоналу;

- розвиток трудового потенціалу: техніко-економічне забезпечення; підвищення кваліфікації; планування ділової кар'єри;

- стимулювання праці: нормування й тарифікація праці; розробка системи оплати та морального заохочення праці; управління трудовою мотивацією;

- надання юридичних послуг: вирішення правових питань трудових відносин; узгодження розпорядчих документів з управління персоналом;

- створення необхідної соціальної інфраструктури: організація громадського харчування; забезпеченням належних умов охорони здоров'я.