2. Попит та закон попиту

Рішення, які приймають суб’єкти економічних відносин, ґрунтуються як на бажанні, так і на можливостях мати у своєму розпорядженні ті чи інші товари. Тому та кількість благ і послуг, яку споживачі бажають та можуть придбати, носить назву попиту.

П опит — це кількість продукту, яку споживачі бажають і можуть купити на ринку за певну ціну за певний проміжок часу.

Досить стійка залежність між попитом на товар і його цінами дає змогу сформулювати закон попиту. Згідно із законом попиту, чим вища ціна на продукт, тим меншу його кількість купуватимуть спожива­чі і, навпаки, чим нижча ціна продукту, тим більшу його кількість купуватимуть. Отже, закон попиту відображає обернену залежність між ціною продукту і величиною попиту на нього. Графічне зображення цієї залежності називають кривою попиту.

Позначивши попит через D можна записати, що він перебуває у функціональній залежності від визначників:

D =f(p; g, x, у),

р— ціна продукту;

g — ціна на взаємозамінювані та взаємодоповнювані продукти;

x — величина доходів споживачів;

у — суб'єктивні смаки і уподобання.

У теорії попиту всю сукупність чинників, які впливають на ве­личину попиту, поділяють на цінові та нецінові. До цінових чинників відносять ціну на даний товар. До нецінових чинників ринкового попиту відносять всі інші.

Поділ чинників попиту на цінові та нецінові дає можливість узагальнити їх дію на величину попиту. Якщо діє ціновий чинник, зміна величини попиту відбувається переміщенням впродовж кривої попиту. Напрямок в якому відбувається зміщення кривої попиту, залежить від того, яким є вплив нецінового фактора. Якщо цей вплив призводить до збільшення попиту, зміщення буде в напрямку вправо-вверх, дії протилежного характеру будуть призводити до зміщення кривої попиту в напрямку вліво-вниз_..

3. Пропозиція та закон пропозиції

Якщо споживачі репрезентують попит, то продавці — пропозицію.

Пропозиція — це та кількість товару, яку виробник бажає та спроможний виробити і постачати для продажу на ринку за певну ціну впродовж визначеного періоду часу.

Пропозиція визначається виробництвом, але не завжди збігається з ним, бо не все, що виробляється, потрапляє на ринок. Звичайно, продавцеві вигідніше пропонувати свій продукт за вищими цінами, бо його виторг зростає. Між ціною та кількістю пропонованого продукту існує пряма залежність. Цю пряму залежність між ціною та кількістю пропонованого продукту називають законом пропозиції.

Закон пропозиції: величина пропозиції збільшується, при зростанні ціни, і, навпаки, обсяг пропозиції спадає при зменшенні ціни.

К рива пропозиції — це графічне відображення функції пропозиції. Крива ринкової пропозиції складається із сукупності обсягів товару, які виробляються і пропонуються на ринку всіма продавцями за відповідною ціною.

Переміщення кривої пропо­зи­ції вправо чи вліво означає, що пропозиція збільшується чи змен­шу­ється при тій же ціні. Якщо ж жоден з чинників, що впливають на пропозицію, не змінюється, а ціна товару змінюється, то відбувається переміщення по кривій пропозиції вгору чи вниз (при цьому пропозиція товару не змінюється, а змінюється обсяг пропозиції).

Умови, які впливають на вибір виробника (продавця), ми можемо віднести до цінових і нецінових чинників пропозиції. Ціновим чинником пропозиції є ціна самого товару (Р). Неціновими чинниками можуть бути:

• ціни на інші товари (g);

• ціни на ресурси, які використовуються для виробництва товару;

• рівень технології виробництва (x);

• кількість виробників товару (y);

• сподівання виробників щодо можливих змін в майбутньому відносно оподаткування, цін, технологій виробництва, інфляції (r) і т.д.

По аналогії з попитом функцію пропозиції в залежності від її чинників можна записати так:

S =f(p; g, x, у, r),

або з урахуванням тільки ціни і товару (нецінові чинники вважаються незмінними): S =f (p).