1. Сукупний аналіз

Підприємство виробляє продукцію, якщо це приносить йому економічний прибуток або якщо збитки будуть меншими, ніж у разі повного припинення виробництва.

1. Якщо TR > ТС, то фірма вирішує завдання максимізації прибутку.

2. Якщо ТС > TR, то фірма мінімізує збитки.

Якщо фірма припинить виробництво, то її збитки дорівнюва­тимуть постійним витратам. Тому якщо збитки від виробництва менші ніж постійні витрати, то таке виробництво потрібно продов­жувати. Тоді сукупна виручка буде перевищувати змінні витрати:

ТС— TR<FC,

(FC + VC) — TR<FC,

VC<TR.

Відповідь на друге питання: виробляти потрібно такий обсяг продукції, який максимізує прибутки або мінімізує витрати.

Відповідь на третє питання: економічний прибуток чи збиток фірми дорівнює різниці між сукупною виручкою і сукупними витра­тами.

2. Граничний аналіз

Тепер порівняємо граничну виручку і граничні витрати Доцільно виробляти будь-яку одиницю продукції, гра­нична виручка від продажу якої перевищує граничні витрати на її ви­робництво (MR > МС). Аналогічно, якщо гранична виручка менше граничних витрат (MR < МС), то виробництво доцільно зменшувати.

Рівновага виробництва досягається тоді, коли гранична ви­ручка зрівняється з граничними витратами (MR = МС), а під­приємець отримає найбільший прибуток чи найменший збиток.

3. Чисто конкурентна фірми у довгостроковому періоді.

Перехід до аналізу довготермінового періоду потребує переходу від аналізу поведінки окремої фірми до зясування взаємодії всіх фірм у процесі відтворення ринкової пропозиції та формування ринкової ціни. Це передбачає введення деяких нових припущень :

1. Пристосування галузі до потреб ринку у довготерміновому періоді відбувається шляхом залучення в галузь нових виробників чи виходу їх з галузі;

2. Всі фірми угалузі мають однакові або дуже близькі криві витрати, що дає можливість говорити про середню типову фірму.

Внаслідок сприятливої зміни попиту на продукт галузі ціна товару зростає. Фірма починає отримувати економічний прибуток, що приваблює у галузь нові фірми. Входження у галузь нових фірм спричиняє збільшення пропозиції товару, а отже ціна поступово повертається до попереднього рівня. Ситуація на ринку може бути і протилежною, коли зменшення ціни спричиняє збитки фірми цієї галузі, що призведе до виходу фірм з галузі, зменшення пропозиції товару, і ціна повернеться до рівноважного рівня.

Отже, у довготерміновому періоді входження фірм у галузь усуває економічні прибутки, а вихід фірм з галузі ліквідує збитки.

4. Ефективність ринку досконалої конкуренції

Аналізуючи ефективність конкурентного ринку, виділяють:

• ефективність виробництва (виробництво продукту при найменших витратах);

• ефективність розподілу ресурсів (між галузями та окремими виробниками, щоб максимізувати задоволення потреб).

Ефективність виробництва конкурентного ринку ре­алізується в тому, що ціна встановлюється на рівні мінімальних се­редніх витрат, а це означає, що споживачі одержують необхідні їм то­вари за найнижчими з усіх можливих цін.

Ефективність розподілу ресурсів видно з того, що конкурент­на фірма залучає ресурси лише до тієї точки, в якій ціна зрівнюється з граничними витратами, а це означає, що ресурси розподілено най­ефективніше.

Але ринок досконалої конкуренції має і недоліки:

• адже конкурентна фірма виробляє лише те, що у неї купу­ють. Фірма не стане виробляти громадські товари, за які не має мож­ливості отримати відшкодування від споживача. Тому ринковий ме­ханізм у сучасній економіці доповнюється державним регулюван­ням;

• орієнтація конкурентної фірми на максимізацію прибутку часто призводить до конфлікту між поточними і перспективними цілями (ефект Робін Гуда).

Однак навіть з перерахованими недоліками ринок досконалої конкуренції є найефективнішою моделлю ринку.