Різні варіанти задання розмірів паза а,в,с,е,к.

Еб р-р А= 0

Еб р-р В= ІТL

Еб р-р С= 0,5 ІТД ^. ( )

Еб р-р Е= 0,5 ІТД ^. ( )

Еб р-р К=0,5 ІТД ^. ( )

Заготовка поступає на токарно – багато різцеву операцію довжиною Lд з обробленими центровими отворами на дожину ℓц.о.

Необхідно витримати розміри ℓо1, ℓо2, ℓо3,д1,д2. Похибки базування на вказані розміри ℓо1, ℓо2, ℓо3,д1,д2:

Еб р-рℓо1 = ІТℓц.о

Еб р-рℓо2 = 0 – залежить від налагодження підрізних різців, а не від схеми базування.

Еб р-рℓо3 = ІТℓц.о + ІТ Lд

Еб р-р Д1= 0 – бо вісь заготовки являється технологічною базою.

Еб р-р Д2= 0 - бо вісь заготовки являється технологічною базою.

Завдання.

Помістіть заготовку в просторову систему координат і обґрунтуйте позбавлення її шести степеней вільності. Зробіть висновок про забезпечення умови точності базування.

Зміст операції:

Операція 025. Вертикально-свердлильна.

Перехід 1. Встановити, закріпити і зняти деталь у призмі.

Перехід 2. Свердлити отвір Ø10 ^{+ 0,2} в розміри: 40 ±0,3; 35±0,5.

Пропонується встановлення заготовки на дві призми – технологічні бази Ø60 і правий торець Ø60.

Обґрунтовуємо позбавлення заготовки 6^ти степеней вільності:

Точка 1 позбавляє переміщення по осі ОХ

Точка 2 позбавляє переміщення по осі OZ

Точка 3 позбавляє повороту відносно осі OZ

Точка 4 позбавляє повороту відносно осі ОХ

Точка 5 позбавляє переміщення по осі ОУ

Точка 6 позбавляє повороту відносно осі ОУ від сили тертя(тертя виникає від сил затиску).

Визначаємо похибки базування обробки отвору в розміри: Ø10 ^{+ 0,2} ;40 ±0,3; 35±0,5.

Еб р.р 10 = 0 – забезпечується конструктивним розміром різального інструменту.

Еб р.р 40 = 0 - бо технологічна і вимірна бази співпадають.

Еб р-р 40 = 0<ІТ_Р._Р 40 =0,6 — точність забезпечена.

Еб р-р 35 =

Еб р-р 35 = 0,45 < ІТ_р-р 35 = 1 — точність базування забезпечена.

ВИСНОВОК: Запропонована теоретична схема базування забезпечує точність базування для всіх розмірів обробки.

Встановлення заготовок з двома отворами.

Заготовки з двома отворами, вісь яких перпендикулярна технологічній базовій площині, встановлюється на 2 циліндричні або один циліндричний і один зрізаний пальці. Площиною встановлюються на установочні штирі або на установочні пластини. Перед конструктором ставиться задача визначення конструктивних розмірів пристрою. Мета визначення конструктивних розмірів полягає в забезпеченні гарантії встановлення всіх заготовок партії деталей у даному пристрої. При встановленні на 2 циліндричні пальці конструктор повинен дотриматись наступної вимоги при конструюванні пристрою.

S min1+ S min2> ITL м.ц.о. + ITLм.ц.п.

S min1— мінімальний зазор у першій парі отвір-палець.

S min2— мінімальний зазор у другій парі.

ITL м.ц.о. — допуск на між центрову віддаль між отворами.

ITLм.ц.п. — допуск на між центрову віддаль між пальцями.

Порядок визначення конструктивних розмірів d п1; d п2; l м.Ц.П, з допусками.

1. d_n1= d₀1з відхиленнями f 6, f 7, f 8, f 9, (е6, е 7, е8, е 9 посадки з гарантованим зазором.

2. L м.п. = L м.о. з тим самим допуском або точніше на 1, 2 квалітети.

Виходячи з формули: S min1+ S min2> ITL м.ц.о. + ITLм.ц.п. та враховуючи, що

S min2=d ₀₂ min - d _{П 2} max,

Smin 1 + d ₀₂ min. - d _{П 2} max. > ІТL м.п. + ІТL м.о. •

Можна визначити, що

d _{П 2} max.>d 02 min + Smin 1 - ІТL м.п. - ІТL м.о.

d n2 ⁼ [ d 02 min + Smin 1 - ІТL м.п. - ІТL м.о.] _{- IT d nl}