Мал 48. Поворотний двигун лопаткового типу.

1. — корпус

2. — кришка

3. — прокладка

4. — вал відбору потужності

5. — лопатка

6. — гвинти

При подачі стиснутого повітря в ліву порожнину поворотного двигуна лопатка з валом відбору потужності повертається по ходу годинникової стрілки на кут α⁰.

При подачі в праву порожнину — проти годинникової стрілки на кут а. Крутний момент: Мкр.= p^.Sр^.R^.η= p^.Sр^. =

Корпуси.

1. Призначення корпусів, матеріали корпусів і методи виготовлення корпусів.

Корпуси пристроїв служать для монтажу на них всіх основних і допоміжних елементів пристроїв. Форму і розміри корпуса визначають у залежності від форми і розмірів заготовки, що в ньому встановлюють, а також від форми і розмірів установочних, затискних елементів, від типу приводу та інше.

Від міцності, жорсткості корпусних деталей, зокрема і корпуса вцілому залежить точність обробки даної заготовки в пристрої, продуктивність, безпечність і т. п. Тому до корпусних деталей (до корпуса) ставиться ряд вимог:

1. Корпус повинен мати високу жорсткість, міцність, зручність встановлення заготовок, зручність в очищенні від стружки, зручність встановлення його (пристою) на столі верстату.

2. Корпус повинен бути дешевим, добре піддаватись механічній обробці, мати високу зносостійкість, низьку матеріалоємкість і низьку собівартість.

Корпуси пристроїв виготовляють у залежності від їхньої складності габаритних розмірів і серійності їхнього випуску цільними або збірними. Цільні корпуси виготовляються із сірого чавуну; зварні (збірні) – із сталі. Цільні корпуси відливають із СЧ18, СЧ32, в меншій мірі із СЧ12. Збірні корпуси виготовляють із сталі Ст. 3. Невідповідальні корпуси пристроїв, які працюють з незначними навантаженнями виготовляють з алюмінієвих сплавів.

Збірні корпуси виготовляють шляхом складання їх з окремих корпусних деталей типу кутників, косинок, швелерів, плит, таврів і т.п. Кріплення окремих деталей складального корпуса здійснюється за допомогою болтових з’єднань, зварки, або, рідше, клепання. Литі корпуси дозволяють отримувати більш складну форму, краще піддаються обробці.

Основний недолік литих корпусів: можливе відбілення чавуну в процесі литва, що призводить до ускладнення механічної обробки. Для покращення обробляючих властивостей, такі корпуси піддають відпалу.

Зварні стальні корпуси виготовляють для поодиноких корпусів, і в основному, для пристроїв із значними габаритними розмірами. Матеріалом служить листова сталь СТЗ, товщиною 8-10 мм.

Основна перевага зварного корпусу – це порівняно менша металоємкість, собівартість, простіші в обробці.

Недоліки:

1. короблення при зварюванні, яке впливає на точність розташування його окремих і елементів;

2. виникнення залишкових напружень;

3. порівняно невисока жорсткість такого пристрою із стальним корпусом.

Для усунення вище вказаних недоліків зварні корпуси піддають відпалу, за рахунок чого знімаються залишкові напруження. Після відпалу, зварні корпуси піддають механічній обробці, з метою дотримання необхідних виконавчих розмірів корпуса. Для збільшення жорсткості вводять ребра жорсткості.

Методика проектування спеціального пристрою.

Етапи проектування спеціального пристрою.

Послідовність розробки пристроїв.

Загальні відомості про виконання робочого

креслення пристрою і його оформлення.

Конструкцію спеціального пристрою розробляють у два етапи:

1. Проектування пристрою

2. Конструювання пристрою.

На І етапі проектування пристрою, виходячи з вихідних даних про виконання операції, на якій проектується спеціальний пристрій, конструктор повинен вибрати схему базування і схему закріплення заготовки в пристрої. Для цього необхідно мати всі вихідні дані про заготовки (її розміри, технологічні вимоги), яка поступає на дану операцію. На даному етапі конструктор повинен мати об’єм випуску деталей для того, щоб прийняти рішення про механізацію затиску. На цьому етапі конструктор повинен порівняти запропонований варіант з існуючим, беручи до уваги собівартість операції з старим і новим варіантом пристрою.

Конструктор повинен орієнтовочно визначити економічний ефект від впровадження пристрою. Вцілому, на даному етапі конструктор повинен звертати увагу на такі загальні вимоги до пристроїв:

1. Пристрої повинні забезпечувати точність;

2. Продуктивність;

3. Використання повинно бути економічно доцільним;

4. Зручні в експлуатації;

5. Наявність елементів механізації праці;

6. Безпечність в роботі;

7. Роботоспосібність