Питання

1. Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин. Пожежовибухонебезпечність об’єкта.

2. Система попередження пожеж та пожежного захисту

Питання 1. Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин. Пожежовибухонебезпечність об’єкта. Пожежонебезпечні властивості матеріалів і речовин.

Пожежна безпека – це стан об”єкта, при якому виключається можливість пожежі, а у випадках її виникнення запобігається вплив небезпечних факторів пожежі на людей, споруди і матеріальні цінності.

Горіння речовини .

Види горіння : вибух, спалах, займання, тління, самозаймання, горіння.

За походженням пожежі діляться на :

• екзогенні, що виникають від зовнішнього теплового джерела (відкритого вогню, короткого замикання, вибуху)

• ендогенні, що виникають від самонагрівання, самозапалення (самозапалення вугілля, руди).

Вибухове горіння –швидке перетворення речовини в газо - чи пилоподібний стан з виділенням великої кількості тепла. В цьому випадку об”єм речовини збільшується в сотні, тисячі разів. В техніці цю властивість використовують для здійснення певної роботи (постріл, вибух породи і ін.)

Спалах – це швидке згорання пальної суміші без утворення стисних газів

Запалювання – це загорання речовини з появою полум”я. Загорається тільки частина речовини, а остання (основна) частина речовини лишається холодною (запалена скалка, горіння сірника).

Тління – горіння речовини без явного утворення полум”я. При тлінні виділяється, як правило, більше диму (тління мокрих дров у вогнищі).

Горіння – це швидкодіюча хімічна реакція сполучення речовини з окислювачем, яка супроводжується виділенням тепла і випромінюванням світла. Для того, щоб виникло і підтримувалося горіння, необхідна наявність паливної речовини, окислювача і джерела енергії для запалювання. Енергія для запалювання може бути у вигляді полум”я, іскри, випромінювання або тепла від короткого замикання електролінії, тертя чи різкого стиснення газової суміші.

Неорганізоване і неконтрольоване горіння, в результаті якого знищуються матеріальні цінності, називається пожежею. Температура у вогнищі пожежі може досягати 700-900 чи вище градусів.

Залежно від агрегатного стану пального чи окисника розрізняють три види горіння :

• гомогенне горіння газів і пароподібних горючих речовин в середовищі газоподібного окисника;

• гетерогенне горіння твердих горючих речовин в середовищі газоподібного окисника

• горіння вибухових речовин та порохів

Для можливості горіння в повітрі необхідне певне кількісне співвідношення горючої речовини і повітря, в якому повинен бути достатній вміст кисню.

Загорання твердої чи рідкої горючої речовини можливе тільки при певних температурах.

Займання речовини можливе не тільки при піднесенні до неї полум”я, а й в результаті нагрівання зовнішнім джерелом тепла, відкритим полум’ям чи розжареними продуктами горіння, які стикаються з речовиною, що загорається. Таким чином відбувається теплове самозапалювання (самозаймання) речовини.

При хімічному самозапалюванні теплота, яка виділяється в результаті самоокислення, якщо вона не передається в навколишнє середовище, призводить до поступового підвищення – температури самозапалювання.

Біологічне самозапалювання вологих рослинних продуктів відбувається в результаті інтенсивної діяльності мікроорганізмів (при певній температурі та вологості), яка призводить до підвищення температури до 70 градусів. При цій температурі мікроорганізми гинуть, а їх розклад супроводжується подальшим підвищенням температури, початком самоокислення речовини і ще більшим ростом температури. Так може загорітися скирта соломи, тирса в купі.

Група горючості - класифікаційна характеристика речовин (матері­алів) за горючістю, що визначається встановленими умовами випробувань.

За горючістю речовини та матеріали поділяються на три групи (буді­вельні матеріали - на дві):

негорючі (неспалимі) - під впливом вогню або високої температури не спалахують, не тліють і не обвуглюються. Деякі негорючі речовини можуть бути пожежовибухонебезпечними, наприклад, окисники або речовини, що виділяють горючі продукти при взаємодії з водою, киснем повітря або один з одним;

важкогорючі (важкоспалимі) - під впливом вогню або високої темпе­ратури спалахують, чи тліють, чи обвуглюються та продовжують горіти, чи тліти, чи обвуглюватись при наявності джерела запалювання, а після його видалення горіння чи тління припиняється;

горючі (спалимі) - під впливом вогню або високої температури спа­лахують, чи тліють, чи обвуглюються та продовжують горіти, чи тліти, чи обвуглюватись після видалення джерела запалювання.

ТЕМПЕРАТУРА СПАЛАХУ - це найменша температура речовини, за якої згідно з встановленими умовами випробування над її поверхнею утво­рюється пара, що здатна викликати спалах у повітрі під впливом джерела запалювання, але швидкість утворення пари недостатня для підтримання стійкого горіння.

Вогнестійкість – здатність конструкцій, матеріалу затримувати поширення вогню, пожеж, температури, виражена в годинах. Будинки та споруди належать до одного з п’яти ступенів вогнестійкості.

Багато неорганічних матеріалів хоч і не горять, але мають порівняно невелику термічну стійкість. Наприклад, вапняки і мармур руйнуються при температурі 300-400 градусів, шифер та азбоцементні вироби при температурі 300 градусів втрачають воду, стають крихкими, а при температурі 600 градусів при потраплянні на них води розтріскуються (при гасінні пожежі розлітаються в сторони); керамічні плити зберігають свої властивості при нагріванні до температури 1400 градусів.