Запитання для самоконтролю.

1. Які державні органи складають державну санітарно-епідеміологічну службу?

2. Згідно законодавства які заходи впроваджуються з метою запобігання виникнення інфекційних хвороб?

3. Як здійснюється державне інформаційне забезпечення ?

4. Як здійснюється державний санітарно-епідеміологічний нагляд, оформлення результатів його проведення?

5. Яку відповідальність несуть громадяни , підприємства в разі порушення санітарного законодавства?

Література : 3

Розділ 3. Безпека праці.

Основним завданням цього розділу є ознайомлення із загальними вимогами безпеки до технологічного обладнання та процесів, безпечністю технологічного процесу, вимогами безпеки щодо розташування виробничого обладнання та розташування робочих місць. Розглядається питання впливу шкідливих речовин на здоров’я працюючих та висвітлюються заходи щодо захисту працівників від впливу небезпечних і шкідливих факторів.

Актуальними питаннями є: порядок видання, зберігання та використання спецодягу, спецвзуття і попереджувальних улаштувань; електробезпеці та пожежній безпеці.

Особливу увагу слід приділити при ознайомленні з основними принципами надання першої долі карської допомоги та правилами транспортування потерпілих.

Студенти повинні вміти надавати першу долі карську допомогу при ураженнях електрострумом, кровотечі, ударах, пораненнях, переломах, отруєннях, хімічних і термічних опіках.

Тема 3.1. “Вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів”

Вивчення цієї теми передбачає ознайомлення з вимогами безпеки до технологічного обладнання, процесів, організацією робочих місць. Важливим питанням є безпека при вантажо-розвантажувальних роботах, оскільки при цьому травмується велика кількість працівників.

Питання

1. Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах і на транспорті.

2. Безпека при експлуатації систем під тиском.

3. Аналіз стану безпеки праці в галузі

Питання 1. Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах і на транспорті.

Безпека при вантажно-розвантажувальних роботах і на транспорті.

Вантажно-розвантажувальні роботи в залежності від ступеня небезпеки поділяються на 4 групи.

• Малонебезпечні(метали, лісо- та будматеріали

• Небезпечні (з огляду на великі габаритні розміри)

• Пилові та гарячі ( цемент, крейда, вапно, асфальт)

• Небезпечні (предмети і речовини, які при транспортуванні, вантажно-розвантажувальних роботах і зберіганні можуть стати причиною вибуху, пожежі або пошкодження транспортних засобів, будівель і споруд, загибель, каліцтва, отруєння, опіків, опромінення або захворювання людей чи тварин)

За масою 1 місця вантажі поділяються на 3 категорії :

• масою менше 80 кг, а також сипкі, дрібно штучні

• масою від 80 до 500 кг

• масою понад 500 кг

Особливих заходів безпеки слід дотримуватися при транспортуванні небезпечних речовин, які можуть викликати пожежі, вибухи, отруєння працівників. Небезпечні речовини поділяються на 9 класів:

1- вибухові речовини 2-гази

3,4 – легкозаймисті рідини, речовини, матеріали

5 – окислювальні речовини

6 – отруйні та інфекційні речовини

7 - радіоактивні

8 – їдкі та корозійно активні речовини

9 – інші матеріали і речовини.

На упаковці з небезпечними вантажами, крім стандартного маркування, повинні бути знаки небезпеки. Знак має форму квадрата, який окантований чорною рамкою, повернений на кут і поділений на 2 однакових трикутника. У верхньому трикутнику наносять символ небезпеки, у нижньому кутку нижнього трикутника робиться напис про небезпечність вантажу. Під ним можуть бути нанесені написи про заходи обережності.

Вантажно-розвантажувальні роботи необхідно виконувати під керівництвом відповідальної особи, що призначається адміністрацією підприємства. Ця особа перевіряє справність вантажопідіймальних механізмів, такелажу, пристосувань до іншого інвентарю, інструктує робітників, пояснюючи їм їх обов’язки, послідовність виконання операцій та значення застосовуваних при цьому сигналів. Вантажно-розвантажувальні роботи виконуються із застосуванням малої механізації (візки, лебідки, вагонетки) та за допомогою підіймально-транспортного обладнання. Проведенню цих робіт передує складання технологічних карт і проектів виконання робіт. На місці виконання робіт вивішуються знаки безпеки. Для штучних вантажів застосовуються піддони, контейнери, пакетоформувальні засоби, а для сипких – пневмотранспорт, що виключає забруднення повітря. При виникненні небезпечної ситуації особа, відповідальна за проведення робіт, повинна вжити запобіжних заходів або припинити їх.

Майданчики, де проводяться вантажно-розвантажувальні роботи повинні мати рівне та тверде покриття або твердий грунт, мати ухил не більше 5градусів, а також природне і штучне освітлення.

До робіт з вантажопідіймальними пристроями допускаються особи, не молодші 18 років, які пройшли медичний огляд і спеціальне навчання, склали іспит кваліфікованої комісії і одержали посвідчення.

У випадку, коли вага вантажу перевищує 50 кг, а також при підійманні вантажів на висоту понад 3 м слід застосовувати засоби механізації.

Правила складування вантажів : висота штабеля не повинні перевищувати 6 м для нерозбірної тари і 4,5 м – для складаної тари, 3 м – для вантажів у ящиках при ручному навантаженні та 6 м – при механізованому, для барабанів з карбідом кальцію – не більше 2-х ярусів, для кошиків з бутлями агресивних речовин – в один ряд. Ширина головного проходу в закритих складах повинна бути не менше 3 м. Під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт з вантажами 3-ї та 4-ї групи необхідно застосовувати засоби індивідуального захисту.