Гельмінтоспоріози злаків

Гельмінтоспоріози на зернових колосових культурах зустрічаються дуже часто. Особливо шкідливі вони для пшениці, жита, ячменю і проса. Зустрічаються також і на деяких злакових травах. Гельмінтоспоріози поділяють на різні захворювання залежно від характеру прояву і виду збудника, який уражує рослину. Багато збудників гельмінтоспоріозу уражують корені рослин(див. кореневі гнилі).

Збудниками цієї хвороби є несправжні гриби порядку Hyphales роду Helminthosporium.

Темно-бура плямистість. Спостерігається на пшениці, ячмені, житі, деяких злакових травах і бур'янах. Проявляється на сходах і дорослих рослинах довгастими темними плямами у вигляді штрихів і смуг. Іноді утворюється один корінь замість трьох, а ростки скривлюються і гинуть. На листках більш дорослих рослин виникають спочатку темні, а пізніше темно-сірі або світло-бурі, трохи подовжені уздовж листків плями, в центрі вони світліші з темною каймою. У місцях плям з'являється оливково-бурий або чорно-сірий наліт. Іноді нижні вузли стебла загнивають, внаслідок чого воно розм'якшується і вилягає. Уражене стебло покривається чорно-сірим нальотом.

Колоскові лусочки ураженого колоса буріють, зародковий кінець насіння чорніє або стає коричневий. Особливо часто розвиток хвороби на дорослих рослинах спостерігається при випаданні дощів і високій вологості повітря.

Збудником темно-бурої плямистості є гриб Helminthosporium sativum. Його міцелій розміщується у міжклітинниках тканин рослин, а на поверхні уражених органів утворюється конідіальне спороношення, що виходить через продих або між клітинами епідермісу.

Поширюється гриб під час вегетації рослин за допомогою конідій. Міцелій дифузно не поширюється. Тому кожне ураження органів рослин виникає самостійно.

Найбільший розвиток хвороби спостерігається при підвищеній вологості повітря (95—97%). Гриб розвивається при температурі 6—37°, рослини дуже заражаються при температурі від 15° і вище.

Зимує гриб у формі міцелію і конідіального спороношення на стерні й на зерні. Отже, джерелом інфекції може бути заражене зерно або грунт, в якому є пожнивні рештки уражених рослин.

Н. sativum на рештках рослин може зберігатися трохи більше року, а пізніше під впливом ґрунтових бактерій та інших мікроорганізмів гине. Цим і пояснюється посилений розвиток захворювання, коли після озимої пшениці сіють жито, ячмінь або яру пшеницю. Значно зменшується захворювання, коли після озимої пшениці вирощують просапні культури, а потім яру пшеницю або ячмінь з підсівом трав.

Шкідливість гельмінтоспоріозу полягає в тому, що погіршується схожість насіння, зменшується кількість сходів, понижується асиміляційна діяльність листків, іноді вилягають посіви.

Зерно дуже уражених рослин недорозвинене, щупле. Недобір урожаю від гельмінтоспоріозу становить 5—10%, а пшениці і ячменю іноді 30—40%.

Чорний зародок

Під цим захворюванням розуміють ураження зерна злаків, що характеризується почорнінням зародка. Інколи почорніння зустрічається і в інших місцях зерна. Чорний зародок здебільшого спостерігається на пшениці, ячмені, інколи на житі, вівсі і злакових травах.

Збудниками хвороби є гриби Alternaria tenuis, а інколи Helminthosporium sativum.

Насіння, уражене чорним зародком, фізіологічно недорозвинене. Воно має низьку енергію проростання і схожості. Рослини, вирощені з такого насіння, відстають у рості і розвитку, внаслідок чого різко знижується врожай.

Наявність у зібраному врожаї великої кількості зерен, уражених чорним зародком, змінює колір борошна і погіршує його хлібопекарські якості. Отже, чорний зародок погіршує товарні якості зерна.

Заходи боротьби з гельмінтоспоріозами і чорним зародком. Додержання правильної сівозміни. Попередниками зернових колосових культур мають бути просапні або інші культури, що не хворіють гельмінтоспоріозом. Це особливо важливо в боротьбі проти темно-бурої плямистості, яка виявляється на багатьох зернових культурах. Збирання насіння з ділянок, не дуже уражених хворобою. Старанне очищення насіння від щуплих зерен і рослинних решток. Протруювання насіння. При наявності внутрішньої інфекції (ураження зерен ячменю смугастим гельмінтоспоріозом) термічне знезараження насіння.

Внесення фосфорно-калійних добрив у сумішці з мікроелементами. Після збирання врожаю лущення стерні й глибока зяблева оранка плугом з передплужником, що сприяє знищенню падалиці і розкладу пожнивних решток, а також знищенню патогенів ґрунтовими мікроорганізмами.

Оранка поля до появи сходів озимини.

Весняне боронування багаторічних трав і старанне знищення стерні ячменю.