Лабораторна робота № 5 Хвороби соняшника.

Мета: Вивчити основні ознаками найпоширеніших хвороб соняшника.

Завданя: Скласти характеристику найпоширеніших хвороб соняшника за формою 1.

Питання для розгляду:

1. Хвороби соняшника викликані грибами.

2. Хвороби соняшника бактеріями.

3. Хвороби соняшника викликані вірусами.

Питання для самостійної роботи: Основи систематики грибів класу Зігоміцети (Zygomycetes).

Форма 1

Особливості біології збудників найпоширеніших хвороб соняшника

Хвороба її назва та збудник	Джерела інфекції (як поширюється, де зимує, скільки зберігає життєздатність)	Період прояву і симптоми ураження рослин	Шкодочинність	Заходи боротьби

Обладнання і матеріали: гербарій уражених хворобами рослин, кольорові фото хвороб, атласи хвороб, офіційне видання «Перелік пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні».

1. Грибні хвороби.

Несправжня борошниста роса (Plasmopara helianthi Novot.)

Збудник несправжньої борошнистої роси є облігатним паразитом і розвивається тільки на живих рослинах.

Несправжня борошниста роса в польових умовах звичайно починає проявлятися у фазу другої пари листків, але типовий її розвиток можна спостерігати трохи пізніше.

Хвороба діагностується впродовж всієї вегетації рослин - від сходів до повної стиглості і проявляється у п’яти формах в залежності від періоду зараження і фази розвитку соняшнику.

1) Рослини різко відстають у рості,стебла їх тонкі, коренева система слабо розвинена, листки дрібні й хлоротичні а іноді згорнуті донизу вздовж середньої жилки. На нижньому боці листків з'являється білуватий наліт безстатеве спороношення патогену. Хворі рослини, як правило гинуть і тільки деякі можуть досягати фази цвітіння й утворювати маленькі суцвіття (до 3 см у діаметрі), в яких насіння не розвивається.

2) Рослини також відстають у рості. Стебла їх укорочені потовщені, а міжвузля недорозвинені. Такі рослини довго вегетують і проходять усі фази розвитку аж до утворення насіння Однак насіння, яке утворюється, недорозвинене й щупле. На уражених рослинах листки з верхнього боку мають кутасту хлоротичну плямистість, а з нижнього — спороношення патогену спочатку у вигляді білого, а пізніше сіріючого нальоту, як у першої форми.

3) Захворювання проявляється на добре розвинених рослинах. Карликовості рослин не спостерігається. На верхньому боці листків помітна кутаста світло-зелена плямистість, що розповсюджується від основи листка вздовж головної і бічних жилок. Іноді на хворій рослині утворюється кошик з насінням, яке несе інфекційне начало і є джерелом розповсюдження хвороби.

Ознаками місцевого (вторинного ураження) є поява на верхньому боці листків зовні здорових, добре розвинутих рослин кутастих розпливчастих плям світло-зеленого кольору. Такий тип ураження спостерігається переважно у другій половині вегетації. На верхньому боці листків з'являються крупні кутасті розпливчасті плями світло-зеленого кольору, а на нижньому — білий наліт (листова форма).

4) Перебіг хвороби прихований, зовнішні симптоми її майже непомітні. Патоген локалізується в підземній частині рослини і не завжди поширюється в надземні органи. У випадках проникнення міцелія в тканини епідерміса на висоту 25-30 см від поверхні ґрунту стебла стають світло-зеленого кольору, а у середині стебел клітини – світло-коричневого кольору.

При скритому перебігу хвороби зовнішні ознаки помітні лише на кореневій шийці і на коренях у вигляді спороношення.

5) Ріст рослин призупиняється, але кошики продовжують розвиватися. Гриб проникає у зав’язі і викликає відмирання зародків – насіння пусті (кошики не нахиляються).

Характерною ознакою пероноспорових плям на листках при обох типах ураження є те, що з верхнього боку вони хлоротичні, світло-зелені, а з нижнього боку утворюється добре помітний світло-сірий борошнистий наліт спороношення гриба, що складається з конідієносців з конідіями (зооспорангіями). На сім'ядольних листках борошнистий наліт проявляється з обох боків. Конідії одноклітинні, оезбарвні, яйцевидні; при 10-22°С і наявності крапельнорідкої вологи утворюють зооспори.

Перша і друга форми хвороби проявляються при дифузному ураженні рослин (для дифузного ураження характерним є комплекс симптомів, що включає ознаки загального пригнічення рослин.) і первинній інфекції з початкових фаз росту, а третя — при повторному зараженні і в основному як місцеве (локальне) ураження. Тільки у деяких рослин вторинна інфекція має ознаки дифузного поширення. Четверта форма може спостерігатися і при інфекції насіння, і при зараженні рослин у полі. Вона виявляє стійкість рослин.

Первинне ураження рослин відбувається через кореневі волоски внаслідок проникнення в них гриба при проростанні зооспор в кореневу систему проростків при температурі не вище 15°С та достатній кількості опадів, що забезпечує наявність в ґрунті вільної вологи впродовж кількох годин. Далі гриб розвивається всередині рослини міжклітинно, піднімається за точкою росту вгору до надземних органів (дифузне ураження). Критичним періодом для цього є фаза від проростання насіння до першої пари справжніх листків. Хвороба добре проявляється лише при наявності крапельнорідкої вологи в період від 3 до15 діб після посіву.

Вторинне ураження можливе тільки за умови високої вологості повітря в період вегетації рослин і здійснюється шляхом переносу зооспор, які в масі утворюються на уражених рослинах, дощем, вітром, комахами і стічними водами на великі відстані. Зооспори проникають в здорові рослини через продихи листків, спричинюючи локальне (місцеве) ураження.

Розвитку і поширенню хвороби сприяють: прохолодна і дощова погода після сівби та у другій половині літа; скорочення періоду ротації соняшнику в сівозміні (менше 8 років); порушення агротехнічних правил обробітку ґрунту; посів непротруєним насінням.

Несправжня борошниста роса зустрічається в усіх зонах вирощування соняшнику, але - найбільш поширена в Лісостепу і північній частині Степу. Відмічаються періодичні епіфітотії, при яких рівень ураженості рослин досягає 50-60%, а недобір врожаю - 50%.

Насіння, уражене PI. helianthi, має понижену схожість. При проростанні воно дає хворі сходи, які мають пригнічений вигляд. Отже, джерелами інфекції хвороби можуть бути заражене насіння, уражені рештки рослин, заражений ооспорами ґрунт, а також заражені сходи пророслої падалиці. Під час вегетації рослин гриб поширюється за допомогою зооспорангіїв. Несправжня борошниста роса — дуже шкідливе захворювання. Шкодочинність хвороби залежить від інтенсивності розвитку хвороби і полягає в зниженні схожості ураженого насіння, зрідженості посівів через загибель уражених рослин, зниженні продуктивності рослин внаслідок порушення процесів дихання та вуглеводного обміну.

Заходи боротьби. Збирання насіння соняшника для насінного матеріалу тільки з неуражених посівів або із здорових рослин.

Знищення пророслої падалиці, оскільки вона може бути місцем резервації інфекції.

Розміщення насінних ділянок якомога далі від товарних посівів.

Не можна висівати соняшник після соняшника. Треба влаштовувати сівозміни так, щоб соняшник повторно вирощувати на одному й тому самому полі не раніше як через 6 років, бо збудник хвороби може зберігатися в ґрунті у вигляді ооспор протягом багатьох років.

Нові посіви соняшника не можна розміщувати поряд з полем, де його вирощували в минулому році.

Видалення і закопування уражених рослин соняшника (у фазу З - 4пар листків).

З осені подрібнення післязбиральних решток соняшника дисковими знаряддями і обов'язкова глибока зяблева оранка, що значно знижує резервацію інфекції.

На кулісних парах уражені рослини слід видаляти і спалювати.