3. Глибока ковзна методична (топографічна) пальпація за методом в.П. Образцова - м.Д. Стражеска

Цю пальпацію проводять у такій послідовності: сигмоподібна кишка, сліпа кишка, висхідний, низхідний відділи ободової кишки, поперечна ободова кишка, шлунок, печінка, селезінка, нирки. Необхідно відмітити, що перед пальпацією і визначенням властивостей горизонтального відрізку ободової кишки проводять визначення нижньої межі шлунка за допомогою чотирьох методів: пальпаторного, за шумом плескоту, перкуторного, аускультативного.

Після обстеження і оцінки властивостей окремих відділів кишківника визначають і описують пальпаторні властивості великої кривизни та воротаря шлунка.

Далі послідовно описують результати перкуторного визначення розмірів печінки за М.Г. Курловим. Потім визначають і описують пальпаторні особливості нижнього краю печінки: м'який, твердий, гострий, закруглений, гладкий, горбистий, чутливий, болісний, безболісний; визначають симптоми Ортнера, Кера, Образцова, Василенка, Мюссі-Георгієвського, Мейо-Робсона, Курвуазьє, Губергрица. Відмічають наявність болісності при натискуванні в ділянці проекції жовчного міхура, в зоні Шоффара.

Описують результати перкуторного визначення довжинного та поперечного розмірів селезінки, а також результати пальпації (не пальпується, пальпується); у разі прощупання — послідовно описують форму нижнього краю, розмір випину у черевну порожнину, рухомість, болісність, консистенцію.

Написання цього розділу закінчують реєстрацією результатів пальпаторного дослідження підшлункової залози і нирок (останніх- в горизонтальному та вертикальному положеннях хворого), а також сечового міхура. При пальпації нирок (у разі пальпації нижнього полюсу нирки) необхідно відмітити форму, болісність, рухомість, консистенцію її нижнього полюсу. Потім визначають симптом Пастернацього (негативний, позитивний — з одного, з обох боків), відчуття болісності при натискуванні на шкіру в надлобковій ділянці, по ходу сечоводів.

4. Перкусія

Перкуторно визначають і описують результати перкусії живота у хворого в положенні горілиць, на правому та лівому боках, а також у вертикальному положенні. Виявляють характер перкуторного звуку в різних ділянках живота (високий, низький тимпаніт, притуплений, тупий звук), властивості перкуторного тону в ділянках фланків та його зміни залежно від переміни положення тіла; особливості перкуторного тону над правою і лівою ребровими дугами, визначають наявність вільної рідини (асцит) у черевній порожнині методами перкуторного балотування (симптом флюктації) та перкусії; визначають рівень рідини в черевній порожнині у вертикальному та горизонтальному положеннях хворого. Методом перкусії визначають межі окремих органів черевної порожнини: нижню межу шлунка, розміри печінки за М.Г. Курловим; довжинну вісь та поперечник селезінки, наявність великих пухлин, калових скупчень (завалів), газового здуття кишечника.

5. Аускультація

Проводять за допомогою стетофонендоскопа розтрубом з мембраною. Описують результати послідовного вислуховування живота: над шлунком, кишечником: визначають наявність (відсутність) кишечних шумів, їх вираженість, характер, шум тертя очеревини, шум ниркових артерій.