54. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання

Наукове знання і процес його здобуття характеризуються систем¬ністю і структурованістю. У структурі наукового знання виділяють емпіричний (дослідний) і теоретичний рівні. Сукупність дослідних заходів і методів забезпечують емпіричний і теоретичний етапи нау¬кового дослідження. На емпіричному рівні дослідний об'єкт відобра¬жається здебільшого з позицій зовнішніх зв'язків і відносин. Емпі¬ричному пізнанню притаманні збір фактів, первинне узагальнення, опис дослідних даних, систематизація і класифікація. Емпіричне дос¬лідження спрямоване безпосередньо на об'єкт дослідження, відбува¬ється на основі методів порівняння, виміру, спостеріганню, експери¬менту, аналізу та ін. Під емпіричним дослідженням розуміють також практичні аспекти наукової організації, збір емпіричної інформації, осмислення результатів спостереження і експериментів, відкриття ем¬піричних законів, формування класифікацій (розбивка класу об'єк¬тів на підкласи) та ін. Отже, емпіричне дослідження — це особливий вид практичної діяльності, що існує в середині науки. Така діяль¬ність потребує наявності специфічних здібностей: мистецтво експе¬риментатора, спостережливості польового дослідника, особистої контактності і такту психологів і соціологів, які займаються проведенням досліджень та ін. Було б помилкою вважати, що емпіричне дослід¬ження відбувається без впливу теорії. Важливо глибоко розуміти, що вихідним пунктом сучасної науки служать не факти самі по собі, а теоретичні схеми, концептуальні каркаси дійсності, тобто різного роду постулати, концептуальні моделі, аксіоми, принципи та ін. Англійсь¬кий філософ Карл Поппер стверджував, що абсурдна віра в те, що людина може почати наукову діяльність з «чистих спостережень», не маючи «чогось схожого на теорію». Кожен крок експерименту стано¬вить дію, що планується і спрямовується теорією.

Теоретичний рівень пізнання характеризується домінуванням по¬нять, теорій, законів, принципів, наукових узагальнень і висновків. Теоретичне пізнання відображає предмети, властивості і відносини з боку універсальних внутрішніх, істотних зв'язків і закономірностей, що осягнуті раціональною обробкою емпіричних даних. Відбувається така обробка на основі форм мислення: поняття, судження, умовиво¬ду, закону, категорії та ін. Головна мета теоретичного пізнання –– збаг¬нення об'єктивної істини, вільної від спотворення і суб'єктивності, пояснення і інтерпретація емпіричних фактів. Теорія оперує ідеалізо¬ваними об'єктами (ідеальний газ, абсолютно тверде тіло, ідеальний тип, матеріальна точка та ін.), тому теорія користується аксіоматич¬ним методом, гіпотетико-дедуктивним, системно-структурним, струк¬турно-функціональним аналізом, еволюційним, редукціоністським, ме¬тодом підіймання від абстрактного до конкретного. Емпіричне і теоретичне – різні рівні пізнання, знання, розрізняються за засобами ідеального відтворення об'єктивної реальності, гносеологічної спря¬мованості, характером і типом здобуття знання, за методами, що ви¬користовуються, і формами пізнання. І все ж жорсткої межі між емпі-ричним і теоретичним не існує. Емпіричне пізнання, досліджуючи властивості і відносини речей, здобуває нове знання, стимулююче по¬дальший розвиток теорії. Теоретичне дослідження шукає стверджен¬ня правильності результатів в емпірії. Дослід, експеримент завжди теоретично навантажений, теорія потребує емпіричної інтерпретації.