- •Світогляд як духовно-практичний феномен. Історичні типи світогляду() міфологія, релігія,філософія).
- •Предмет та функції філософії.
- •Структура та основні функції філософії
- •4. Філософія як світогляд і наука
- •Місце і роль філософії в системі культури
- •Філософія , наука, релігія
- •7. Античний атомізм
- •Вчення Платона про ідеї. Поняття ідеальної держави.
- •9. Філософія Аристотеля : матерія та форма
- •10. Основні ідеї середньовічної філософії
- •11. Раціоналізм та емпіризм філософії 17 ст.
- •12. Правові ідеї т.Гоббса та Дж. Локка
- •13. Основні ідеї філософії і.Канта
- •14. Поняття практики як специфічно людського способу освоєння світу
- •15. Антропологічний характер філософії л.Фейєрбаха
- •16. Діяльність як спосіб існування соціального
- •18. Проблема відчуження людини в марксистській філософії
- •19. Вчення з. Фрейда про несвідоме
- •22. Єдність чуттєвого і раціонального в пізнанні
- •23. Поняття соціального в філософії
- •25. Взаємодія індивідуальної та суспільної свідомості
- •27. Суспільна природа свідомості
- •28. Поняття матеріального та ідеального буття.
- •29. Поняття діалектики . Принципи (закони) діалектики
- •30. Рівні та методи наукового пізнання
- •32. Проблема масової та елітарної культури
- •35. Єдність природи та суспільства. Філософський зміст екологічної проблеми
- •36. Суспільство та його структура
- •37. Основні принципи гносеології. Об’єкт та суб’єкт пізнання
- •38. Проблема свободи і відповідальності в сучасній філософії
- •39. Категорії рух і розвиток в філософії
- •40. Громадянське суспільство і держава.
- •41.Загальні риси екзистенціалізму
- •42.Проблема свободи і відповідальності в сучасній філософії
- •43. Проблема свободи і відповідальності у сучасній філософії
- •44.Пізнання як специфічна форма людського буття
- •45.Проблема ідеального у філософії
- •46.Проблема єдності та багатомірності історії
- •47.Рівні і методи наукового пізнання
- •47.Рінвні та методи наукового пізнання
- •48.Концепція діалектичного розвитку Гегеля.
- •49.Формаційний та цивілізаційний підходи до розгляду історії
- •50. Проблема руху, єдиного та множинного в античній філософії
- •51. Свідомість, мислення і мова
- •52.Поняття діалектики у філософії
- •53.Специфіка суспільних наук та гуманітарного пізнання
- •54. Емпіричний та теоретичний рівні пізнання
- •55.Єдність чуттєвого та раціонального в пізнання
- •56. Головні ідеї і поняття сучасної філософської герменевтики
- •57. Проблема людини в період еллінізму (стоїцизм, епікуреїзм, скептицизм)
- •58. Проблема ідеального в філософії.
- •59.Громадянське суспільство і держава
- •60.Поняття елітної і масової культури
- •61.Теорія як форма наукового пізнання.
- •62.Культура і цмвілізація
- •63. Філософський зміст категорії буття. Буття, сутність, існування
- •65.Антропоцентризм та гуманізм філософії Відродження
- •66.Категорії рух і розвиток у філософії
- •67. Концепція критичного раціоналізму к. Поппера
- •68. Критика схоластики та методологія науки в філософії Фр.Бекона
- •69. Філософські концепції історичного процесу
- •70. Людина, індивід, особистість. Аналіз понять
- •72. Свідомість і психіка. Структура свідомості
- •73.Основні ідеї Григорія Сковороди.
- •74. Демократія, свобода і відповідальність особи в сучасному суспільстві.
- •75. Суспільна природа свідомості
- •76.Основні ідеї філософії Просвітництва
25. Взаємодія індивідуальної та суспільної свідомості
Духовне життя суспiльства розгортається як постiйна взаємодiя iндивiдуальної духовностi та суспiльної свiдомостi. Що з себе уявляє цей процес? Розпочнемо з того, що розберемо вплив суспiльної свiдомостi на iндивiдуальну духовнiсть. Людина вiд народження попадає в певне соцiальне оточння. Спочатку це оточення сiм'ї, потiм це знайомi та рiднi, згодом колектив дитячого садка, потiм школа та iншi учбовi заклади, у взаємодiї з колективами яких i формується людина. Дитина спочатку засвоює мову, з мовою логiку мислення, далi розгортається процес оволодiння знаннями, формуються цiнностi, моральнi принципи та норми поведiнки, переконання, в тому числi й релiгiйнi, з'являється релiгiйнiсть. Завершення процесу формування свiтогляду одночасно означає i завершення процесу формування людської духовностi. Фактично з новонародженого бiологiчного органiзму виду "людина розумна" формується людська конкретна iндивiдуальнiсть.
З моменту завершення соцiалiзацiї особи процес взаємодiї iндивiдуальної духовностi та суспiльної свiдомостi зазнає значних змiн. Iндивiд розпочинає в тiй чи iншiй мiрi самостiйно вiдображати суспiльне буття. В його свiдомостi пiд впливом реальної дiйсностi формуються новi iдеї, цiнностi, змiнюється ставлення до дiйсностi. Багато чого з цих надбань має лише особисте значення i впливає на подальше життя лише даного iндивiда. Якщо деякi з цих надбань мають реальну новизну, а суспiльство здатне засвоїти їх, а засвоївши, оцiнити, то в такому випадку суспiльна свiдомiсть збагачується новими елементами. Суспiльна свiдомiсть формується, розгортається, збагачується за рахунок творчої дiяльностi iндивiдiв.
Процес поповнення суспiльної свiдомостi новими надбаннями - суперечливий i сповнений, часом, трагедiйними ситуацiями. Варто нагадати долю Н.Копернiка та Д.Бруно, якi за епохальнi вiдкриття, за безцiнний вклад в таку сторону людської духовностi, як наука, були спаленi на багаттях iнквізицiї. Вчених вiдлучили вiд церкви в шiстнадцятому столiттi, а в нинiшньому столiттi католицька церква визнала їх невинними мучениками науки. Доля багатьох вiдкрить була менш трагiчною для їх авторiв, але про них просто забули, не зрозумiли в свiй час їх значення..
Взаємодiя iндивiдуальної духовностi та суспiльної свiдомостi розглядалась на прикладi розвитку наукового пiзнання. За таким же принципом ця взаємодiя реалiзується в iнших випадках. Саме так виникають моральнi норми. Кожен iндивiд в процесi свого життя висловлює чи застосовує певне нове вiдношення до оточуючих. Бiльшiсть таких нових проявiв людських стосункiв навiть не помiчається суспiльством, часто такi новацiї засуджуються. Але ж десь, колись, хтось вчинив стосовно до iншої людини таке i в такiй формi, що це було сприйнято людьми, як розумне i добре. Вчинок почав наслiдуватись спочатку в мiкроколективi, а потiм у вiдкритому соцiумi. Так з'являються загальнолюдськi моральнi норми.
За аналогiєю формуються цiнностi народного мистецтва. Спочатку якась одна людина за-спiвала свою пiсню, котра йшла вiд власних переживань реальностi. Тисячi таких пiсень так i лишались власним надбанням, були особистою духовною цiннiстю i вiдходили в небуття разом з авторами. Та одиницi з таких духовних проявiв особи подобались iншим, пiсня повторювалась, доповнювалась досвiдом i емоцiєю багатьох. Формувалась усна пiсенна народна творчiсть, що є духовним надбанням кожного народу, кожної нацiї.
Ми визначили суспiльну свiдомiсть як вiдображення та творення буття. З аналiзу взаємодiї индивiдуальної та суспiльної свiдомостi випливає, що таке вiдображення та творення здiйснюється конкретними iндивiдами. Суспiльна свiдомiсть живе через iндивiдуальну свiдомiсть, через неї збагачується та розвивається. Тому суспiльна свiдомiсть iснуе як свiдомiсть мiльярдiв i мiльярдiв людей, сотень тисяч поколiнь iндивiдiв, якi сформували механiзми збереження, нагромадження та передачi вiд поколiння до поколiння духовних надбань тих же iндивiдiв.
26. Поняття закономірності. Динамічні та статистичні закономірності