Технологічна карта первинного освоєння під розсадник

Категорія площі – свіжа вирубка ялицевого насадження

Тип ґрунту – бурувато-підзолистий кислий поверхнево глеєвий на делювіальних суглинках

Назва операції	Агрегат	Терміни проведення
Корчування пеньків	Т-100МГП + К-1	Весна - літо
Вичісування коріння	Т-100МГП + К-1	Весна - літо
Згрібання викорчовування чагарників, дрібнолісся та дрібних чагарників	Т-100МГП + К-3	Весна - літо
Планування площі	Т-100МГП + ДЗ-54	Літо
Внесення органічних добрив, 40 т/га.	МТЗ-82 + 1ПТУ-4	Осінь
Плантажна оранка	ДТ-75М + ППН-40	Осінь
Дискування ґрунту в два сліди	ДТ-75М + БДН-3	Весна
Культивація 4-х разова	МТЗ-82М + КПН-4Г	Літо
Безполицева оранка	МТЗ-82М + ПЛН-3-35	Осінь
Культивація	МТЗ-82 + КПГ-4	Весна

Операції з первинного освоєння території є одноразовими, після чого конкретні системи обробітку ґрунту запроваджуються вже окремо в полях сівозмін посівного та шкільного відділків розсадника.

Розділ 2. Вибір місця та організація території

Розсадники можуть бути різної геометричної форми, найчастіше — у вигляді квадрата або прямокутника. Допускається й інша форма організації території розсадника — у вигляді трапеції, трикутника та ін. Іноді з метою наближення вирощування садивного матеріалу до природних умов лісового середовища створюють лісові розсадники у формі круга. В центрі такого розсадника є острів лісу певного діаметра, і по зовнішньому краю розсадника також росте ліс Наявність такого лісу дозволяє уникнути трудомістких робіт із затінення посівів, що має велике значення для садивного матеріалу.

Окремим видом лісових розсадників є так звані піднаметові розсадники. Вони організовуються для вирощування садивного матеріалу з покращеною спадковістю або рідкісних та тих, що слабо плодоносять, видів, з яких важко зібрати насіння. Для організації такого розсадника під наметом дорослого розрідженого (до повноти 0,7—0,8) насадження з кращих дерев (в плюсових насадженнях переважно хвойних порід — цінного генетичного фонду) проводять підготовку ґрунту приблизно 50% площі (мінералізація смуг кінними знаряддями), а після появи сходів — самосіву з природно опалого насіння, проводять догляд за ними. Поряд з тим, що можна використати природній самосів, у піднаметових розсадниках з метою отримання садивного матеріалу (сіянців) ще можна додатково проводити штучно посів насіння бажаних порід певної тіньовитривалості.

Останнім часом почалася організація нового типу підприємств з вирощування садивного матеріалу — теплично-розсадникових комплексів, призначених для вирощування високоякісного садивного матеріалу з поліпшеною спадковістю, інтродуцентів з різних інтродукційних вогнищ, в поліетиленових теплицях з закритою кореневою системою. Отримання високоякісного садивного матеріалу, крім високої культури агротехніки, вимагає чіткої організації території розсадника.

Організація території лісових розсадників — це доцільний розподіл їх території на окремі частини, які мають різне господарське значення (посівний відділок, шкілка, маточна плантація, господарські та виробничі споруди та ін).

При організаціях території враховують особливості виробничого процесу, забезпечення високої продуктивності праці.

Структура організації сучасного лісового розсадника включає до себе понад 20 елементів. Головними складовими частинами площі розсадника є продукційна та допоміжна його частини. Компоненти продукційної частини призначені безпосередньо для вирощування садивного матеріалу, завдання ж допоміжної частини — забезпечення обслуговування відділків продукційної частини, виконання захисних та організаційно-господарських функцій.

До продукційної частини постійних розсадників належать посівний, шкільний та маточний відділки.

Посівний відділок— це основний відділок лісового розсадника, в якому вирощують з насіння 1—3-річні сіянці деревних і чагарникових порід; має найбільш родючий ґрунт, найрівніші ділянки; займає 40—45% всієї площі розсадника.

Шкільний відділок (шкілка) — це також частина площі лісового розсадника, призначена для вирощування саджанців дерев і чагарників (лісових, декоративних, плодових порід); займає 20—25% площі розсадника.

Саджанцем називається лісовий садивний матеріал, вирощений з пересадженого сіянця або шляхом укорінення частини деревної рослини.

Частина шкільного відділку лісового розсадника, призначена для вирощування живцевих саджанців, називається школою живцевих саджанців, а частина призначена для укорінення зелених живців, — ділянкою зеленого живцювання.

Живець — частина рослини (пагона або кореня) одно—дворічного віку для вегетативного розмноження. Вони бувають зимові стеблові — заготовлені зі здерев'янілого пагона в період осінньо-зимового спокою рослин, зелені (літні)- живці, які заготовлені з пагонів з листям у період вегетації рослин.

Маточний відділок розсадника — це порівняно невелика частина його площі, призначена для вирощування технічно цінних та декоративних інтродукованих та місцевих дерев і чагарників з метою отримання від них живців та насіння, що використовуються в посівному та шкільному відділках. Розташовується на найбільш віддалених від садиб ділянках.

Маточну плантацію тополі, верб розміщують у понижених місцях, біля річок, водоймищ.

Садивний матеріал (сіянці, саджанці, живці) у лісових розсадниках вирощуються у відкритому та закритому ґрунті.

Частина посівного, шкільного, маточного відділків лісового роз­садника, призначена, для вирощування садивного матеріалу в теплицях, оранжереях або парниках, називається закритим ґрунтом розсадника.

Допоміжна частина розсадника складається з ділянки для прикопки садивного матеріалу, компостника, дорожньої сітки (окружні, магістральні, міжпольові дороги), водоймищ, садиби з будівлями (сарай, навіс для машин та знарядь, насіннєсховище, будинок для сторожа, конюшня), захисних лісових смуг, живоплоту, протиерозійних гідротехнічних споруд, дендрологічної, дослідної, резервної ділянок.

Ділянка для прикопки садивного матеріалу — це ділянка розсадника, призначена для тимчасового зберігання садивного матеріалу.

Компостна ділянка призначена для приготування та зберігання компосту. Дендрологічна ділянка — це ділянка розсадника для створення колекційних видів, форм інтродуктивних та місцевих дерев і чагарників та виконання естетичних функцій.

Частина площі лісового розсадника для розміщення виробничих та побутових будівель і споруд разом з прилеглою до них територією називається господарською ділянкою лісового розсадника. Розміщується вона, як правило, біля головного в'їзду на розсадник.

Площа допоміжної частини розсадника не повинна перевищувати 20—25% загальної його площі.

Всю площу розсадника добре вирівнюють, обкопують канавою, а навколо створюють живопліт та захисні лісосмуги. Розбивку площі на поля починають з сітки доріг. Ширина основних доріг — окружних і магістральних, які розташовуються перпендикулярно до довгого боку полів — повинна становити 6—8 м, а другорядних (міжпольових), які йдуть вздовж довгого боку полів, 3—6 м. На ділянках, виділених під посівний та шкільний відділки, нарізують поля сівозмін у вигляді рівновеликих прямокутників (співвідношення сторін 1:2; 1:3 або 1:4 залежно від площі поля). Бажано, щоб довгі сторони полів розміщувались у меридіанному напрямку для більш рівномірного освітлення і прогрівання сонцем.

Всю площу розсадника добре вирівнюють, обкопують канавою, а навколо створюють живопліт та захисні лісосмуги. Розбивку площі на поля починають з сітки доріг. Ширина основних доріг — окружних і магістральних, які розташовуються перпендикулярно до довгого боку полів — повинна становити 6—8 м, а другорядних (міжпольових), які йдуть вздовж довгого боку полів – 3—6 м. На ділянках, виділених під посівний та шкільний відділки, нарізають поля сівозмін у вигляді рівновеликих прямокутників (співвідношення сторін 1:4). У великих розсадниках довжина поля повинна бути не менше 250—300 м (до 500 м), щоб у процесі роботи були найбільш продуктивно використані машинно-тракторні агрегати. Бажано, щоб довгі сторони полів розміщувались у меридіанному напрямку для більш рівномірного освічування і прогрівання сонцем.

Основою для створення, організації лісового розсадника, його роботи є організаційно-господарський (проектний) план — головний документ, що спрямовує його діяльність, який складається з таких частин:

1. Загальна частина (кліматичні умови, рельєф, ґрунт, опис ділянки розсадника, заходи щодо її первинного освоєння).

2. Виробничі потужності розсадника, асортимент щорічно вирощуваного садивного матеріалу на розсаднику.

3. Матеріали польових досліджень (горизонтальна в масштабі 1:2000, вертикальна — горизонталі через 0,5 м зйомки ділянки, ґрунтова карта розсадника, карта бур'янів, енто- та фітообстеження ділянки).

4. Організація території розсадника, в т.ч. його відділків.

5. Агротехніка вирощування садивного матеріалу (сівозміни, технологія вирощування садивного матеріалу).

6. Створення багаторічних насаджень на території розсадника (маточний сад, дендрарій, живопліт, захисна смуга).

7. Організація праці, штати, потреба в робочих кадрах, машинах, механізмах та знаряддях.

8. Капітальне будівництво (будівлі, споруди і оснащення розсадника).

9. Кошторис адміністративно-господарського апарату і загальновироб-ничих витрат.

10. Техніко-економічні розрахунки, показники виробничої діяльності розсадника.

Проводиться також калькулювання собівартості продукції розсадника, розрахунок вартості та рентабельності реалізованої продукції.

Розраховується рентабельність розсадника, собівартість 1 тис. вирощуваних сіянців та саджанців, можливість його роботи на госпрозрахунку. Для обґрунтування зниження собівартості садивного матеріалу даються рекомендації щодо використання для посіву високосортного насіння, підвищення його схожості та зниження норм висіву, рівня організації та продуктивності праці.