6.2.5. Особливості вирощування сіянців основних деревних порід у відкритому грунті

Сосна звичайна. Сіянці сосни краще вирощувати на достатньо ро­дючих супіщаних і легкосуглинкових ґрунтах. Насіння сосни до висіву готують намочуванням у воді протягом 18-20 годин або снігуванням. Перед висівом його протруюють фунгіцидами. Норма висіву насіння та глибина їх загортання для сосни та інших порід наведені у табл. 6.26. Насіння висівають весною, восени, а іноді і влітку. Кращим є ранній весняний висів у вологий, достатньо прогрітий грунт. Весняні посіви мульчують торфокришкою або тирсою. Осінні посіви потребують покриття соломою і за­хисту насіння від гризунів, а літні – частих поливів.

Сходи сосни на посівах без мульчування необхідно притіняти. Без своєчасних заходів боротьби з грибковими хворобами — виляганням і Шютте – одержати високоякісний садивний матеріал важко. У розсадниках для попередження хвороби шютте посіви тричі обприскують 1 %-м розчином бордоської рідини, починаючи з червня, кожні 10 - 15 днів. Сіянці сосни погано зберігаються під час зимового прикопування, тому викопують їх весною. Сіянці досягають стандартних розмірів у 1 - 2-річному віці.

Ялина звичайна (європейська). Сіянці ялини добре ростуть на ро­дючих, достатньо зволожених суглинкових ґрунтах. Перед висівом насіння ялини намочують у воді на 24 - 28 годин або стратифікують протягом місяця. Сходи ялини дуже чутливі до весняних заморозків, через що ефективні лише весняні посіви, у більш пізні строки. Посіви мульчують перегній-сипцем або торфокришкою. Сходи дуже чутливі до прямих сонячних променів і тому потребують короткочасного (1 - 2 тижні) притінення. Сіянці викопують весною у 2 - 3 річному віці.

Модрина сибірська, європейська. Для вирощування сіянців найпридатніші легкі суглинки та чорноземовидні супіски. Сходи модрин не пошкоджуються весняними заморозками, через це насіння можна висівати як рано весною, так і восени, а також взимку під сніг (якщо немає небезпеки поїдання гризунами). Насіння готують до висіву шляхом стратифікації (2 - 3 тижні) або намочуванням у воді (24 год.). Посіви мульчують, осінні — вкривають соломою. В ясну сонячну погоду сходи на нетривалий період (7 - 10 днів) притіняють. Сходи дуже ніжні, легко пошкоджуються при розпушенні ґрунту. Догляд за ґрунтом проводять після того, як вони зміцніють. Сіянці досягають стандартних розмірів у дворічному віці. Викопують сіянці весною або восени.

Ялиця біла (європейська). Як і сіянці ялини, сіянці ялиці білої вирощують на родючих, достатньо зволожених суглинкових ґрунтах. Перевагу віддають весняним посівам. До висіву насіння готують на­мочуванням (24 год.) або снігуванням (30 - 60 днів). Сходи дуже чут­ливі до прямого сонячного проміння, через що їх притіняють на досить тривалий час. Стандартних розмірів сіянці досягають у 2 - 3-річному віці. Викопують їх весною.

Дуб звичайний. Сіянці дуба бажано виро­щувати на родючих структурних ґрунтах. Жолуді найкраще висівати весною у добре зволожений ґрунт. Якщо на площі раніше дуб не ви­рощували, необхідно на кожний метр посівної борозенки вносити до 100 г ґрунту, взятого з дубових насаджень, або чисту культуру мікоризних грибів. Осінні посіви дуба потребують захисту від гризунів і здійснення заходів проти вимерзання жолудів і пошкодження сходів заморозками.

При вирощуванні сіянців важливо своєчасно знищувати бур’яни, розпушувати ґрунт і проводити заходи по боротьбі з борошнистою росою. Для одержання добре розгалуженої кореневої системи корені підрізають після появи першої пари листочків. Підрізку коренів вико­нують на 4 - 6 см нижче глибини загортання жолудів(12 – 14 см), після чого сіянці поливають. Стандартних розмірів сіянці досягають, як правило, в од­норічному віці.

Береза звисла. Особливості вирощування сіянців берези зумовлені надзвичайно малим розміром її насіння і ніжними сходами. Насіння не загортають, а тільки притрушують, тому навіть незначне висихання верхнього шару ґрунту уповільнює його проростання або навіть призводить до загибелі сходів.

Сіянці берези краще вирощувати на легкосуглинкових і супіща­них чорноземах. Особливу увагу слід приділяти вирівнюванню площі та передпосівному обробітку ґрунту. Висівати насіння берези, можна в усі агротехнічні строки. Найефективніше здійснювати посіви на по­чатку зими. Літній висів (свіжо зібраним насінням) рекомендують у тих випадках, коли однорічні сіянці не досягають стандартних роз­мірів, а дворічні – переростають. Для весняного, зимового та осіннього висіву насіння потребує спеціальної підготовки.

Перед висіванням насіння зміщують з перегній-сипцем або торфяною потертю у співвідношенні 1:3. Висіяне з домішками насіння засипають снігом. Весною, як тільки розтане сніг, посіви вкривають 4 - 5-сантиметровим шаром чистої соломи або очерету і в разі потреби поливають. При появі окремих сходів частину покриття знімають, а решту – розріджують. Під щільним шаром покриття сходи гинуть протягом 1 - 2 днів. Подальший догляд за посівами включає поступове розпушування покриття, зрошення, знищення бур’янів і розпушування ґрунту. При такому способі немає потреби у затіненні сходів щитами, функцію яких виконує солома. У степових розсадниках посіви протягом першого місяця поливають майже щодня, потім – через 4 - 5 днів доти, поки корені не заглибляться в ґрунт на 6 - 7см.

Стандартних розмірів сіянці досягають переважно у 2 - 3-річному віці. Викопувати сіянці можна як восени, так і весною.

Бук лісовий. Для вирощування сіянців найбільш придатні родючі темно-сірі ґрунти легкого механічного складу. Насіння, пророщене до появи проростків, краще висівати весною. Для цього за два тижні до висівання через кожні 2 - 3 дні його змочують водою і перемішують.

Осінні посіви вкривають соломою і захищають від гризунів. Сходи бу­ка досить ніжні і потребують притінення. Тривалість вирощування сіянців – 1 - 2 роки.

Клен гостролистий, польовий і татарський. Комплекс робіт по ви­рощуванню сіянців цих кленів відрізняється лише тривалістю стра­тифікації насіння, нормою висівання та глибиною його загортання. Насіння кленів висівають восени і весною. Сходи весняних посівів з’являються дещо пізніше, ніж осінніх, і тому вони рідше пошкод­жуються заморозками. На структурних, добре зволожених ґрунтах осінні посіви завжди кращі за весняні. Насіння клена гостролистого висівають у сухому вигляді за 1,5-2 місяці до перших морозів, а насіння двох інших кленів – пізньої осені після 2,5-3-х місячної стратифікації. Для весняного висівання насіння клена гостролистого стратифікують 90 днів, польового – 150, татарського – 180 днів. Снігування насіння кленів скорочує період появи сходів і підвищує енергію росту сіянців.

Норма висівання насіння клена гостролистого становить 10 - 12, польо­вого – 8 і татарського – 5 г на 1 м посівної борозенки, глибина його загортання – 3 - 5 см. Посіви перших двох кленів потребують захисту від заморозків. Стандартних розмірів сіянці кленів гостролистого і польового досягають у 1 - 2-річному, а сіянці клена татарського, як більш повільно ростучого, найчастіше у 2-річному віці.

Липа серцелиста і широколиста. Агротехніка вирощування сіянців цих лип відрізняється лише нормами висівання. Краще вирощувати сіянці на свіжих родючих ґрунтах або на угноєних парах. Для осінніх посівів використовують минулорічне насіння лип, після не менш ніж тримісячної стратифікації, а для весняних – після шестимісячної.

Фізіологічно зріле насіння (злегка побурілі горішки) можна висівати рано восени, одразу ж після його збирання (кінець серпня – початок вересня). Норма висівання насіння липи серцелистої – 6 - 7 і широколистої – 8-10 г на 1 м борозенки, глибина його загортання – 2-3 см. Мульчування посівів, зрошення та тривале притінення сходів обов’язкові. Притінення закінчують у серпні, а зрошення – у вересні. Стандартних розмірів сіянці досягають у 2-річному віці. Викопують їх переважно восени.

Тополя (біла, чорна та ін.). Сіянці тополь краще ростуть на чорноземовидних супіщаних та легкосуглинкових ґрунтах. Для їх виро­щування не придатні солонцюваті, сильно підзолисті, бідні піщані і важкі безструктурні ґрунти. Сіянці краще вирощувати на спеціальних тополевих розсадниках, які закладають поблизу водойм на рівних не затоплюваних або тимчасово затоплюваних площах. При вирощуванні сіянців тополі важливе значення має обробіток ґрунту. Основний обробіток проводять за системою чорного пару на глибину 30 - 35 см. Під час передпосівного обробітку ґрунту ретельно вирівнюють поверхню ріллі і рясно її зволожують.

Насіння висівають наприкінці травня у спеціально підготовлені маркером-котком борозенки завширшки 4 - 5 см. Висіяне насіння злег­ка придавлюють легким котком, притрушують 1 - 2-міліметровим ша­ром перегною-сипцю або торфокришкою і поливають. Сходи з’явля­ються вже на 3 - 4-й день, але укорінюються дуже повільно. Від появи сходів і до утворення на сіянцях двох справжніх листочків посіви зво­ложують 1 - 2 рази щоденно. Притінення сходи не потребують. Стандартних розмірів сіянці досягають в однорічному віці.

Ясен звичайний. Сіянці ясена вибагливі до родючості ґрунту і тому для їх вирощування найпридатніші чорноземи і темно-сірі суг­линкові ґрунти. Насіння можна висівати восени і весною. Восени висівають минулорічне насіння після 80 - 120-денної стратифікації або свіже, зібране у фазі фізіологічної зрілості. Для весняних посівів використовують насіння після 200 - 210-денної стратифікації. Норма висівання насіння – 8 г на 1 м борозенки, глибина його загортання – 3 - 4 см. Ґрунтову схожість насіння підвищують мульчуванням посівів. У посушливі періоди проводять поливання, а під час весняних за­морозків – димові завіси. Стандартних розмірів сіянці досягають в 1-2-річному віці.

В’яз листуватий, гладенький, дрібнолистий, шорсткий. Агро­техніка вирощування сіянців в’язових аналогічна. Найпридатніші для їх вирощування родючі супіщані та суглинкові ґрунти. Кращий строк сівби пізня весна – початок літа, одразу ж після достигання та збирання насіння. В осінніх та весняних посівах схожість насіння дуже низька. Свіжо ­зібране насіння висівають у добре зволожений без попередньої підготовки ґрунт. Норма висівання насіння – 3 г на 1 м посівної борозен­ки, глибина загортання – 1,5 - 2 см. Літні посіви мульчують і полива­ють. Посіви в’язових не потребують особливих видів догляду. Своєчасне знищення бур’янів, розпушення ґрунту і зрошення дозволяють одержати стандартні сіянці за один рік.

Робінія звичайна (акація біла). Висівання проводять як восени сухим насінням, так і весною, після намочування насіння в гарячій воді або за допомогою інших методів скарифікації. Сходи акації надзвичайно чутливі до пізньо – весняних заморозків тому найкращою є весняна сівба у пізні строки. Норма висіву насіння 5 – 6 г/м, а глибина загортання 2 – 4 см. При вирощуванні сіянців застосовують звичайну агротехніку, прийняту для розсадників степової зони. Стандартних розмірів сіянців досягають в однорічному віці.