Питання для самоконтролю:

1.Значення обробітку ґрунту в розсадництві?

2.Види обробітку ґрунту, їх місце і роль?

3.Завдання основного (передпосівного) обробітку грунту?

4.Що розуміють під прийомом обробітку грунту. Класифікація прийомів обробітку грунту?

5.Що розуміють під системою основного обробітку грунту. Системи основного обробітку грунту та умови їх застосування?

6.Особливості первинного освоєння різних категорій земель, що відводяться під розсадник?

7.Прийоми зяблевої системи основного обробітку грунту та особливості їх проведення в різних лісорослинних зонах?

8.Прийоми чорно парової системи обробітку грунту та особливості їх проведення?

9.Прийоми раньопарової системи обробітку грунту та особливості їх проведення?

10.Прийоми зайнятопарової системи обробітку грунту та особливості їх проведення?

11.Прийоми зайнятопарової системи обробітку грунту та особливості їх проведення?

12.Глибина основного обробітку грунту в різних грунтово – кліматичних зонах і виробничих відділеннях розсадника?

13.Завдання передпосівного (передсадивного обробітку) грунту в декоративних розсадниках?

14.Прийоми передпосівного обробітку грунту та умови їх застосування?

15.Чинники, які визначають якість основного і передпосівного (передсадивного) обробітків грунту?

4. Застосування добрив в розсадниках

4.1.Агрохімічні основи застосування добрив

В зв’язку з інтенсивним і більш тривалим у часі, у порівнянні з сільськогосподарськими культурами, використанням грунту садивним матеріалом деревних рослин в сівозмінах декоративних розсадників, в його верхніх коренезаселених шарах відбуваються значні зміни умов усіх видів живлення: повітряного, водного, теплового і мінерального. В першу чергу, внаслідок виносу з грунту значної кількості елементів мінерального живлення разом з вирощеним садивним матеріалом, це стосується останнього виду живлення - мінерального .

Відомо, що рослинам для мінерального живлення необхідно понад 16 хімічних елементів. Чотири з них – вуглець, водень, кисень і азот – вони одержують з вуглекислого газу, води та частково з атмосферного азоту, а решту – з грунту.

Елементи мінерального живлення, які деревні рослини поглинають з грунту, поділяють на дві групи: макро- та мікроелементи. До макроелементів належать азот, фосфор, калій, сірка, кальцій, магній та залізо. Тканини росли­ни містять їх у значній кількості (від сотих долей процента до кількох процентів маси сухої речовини). До другої групи – мікроелементів відносять марганець, бор, мідь, цинк, молібден, кобальт, хлор та ін. Вміст їх в рослинах незначний і становить тисячні та стотисячні частки відсотка. Різний вміст елементів мінерального живлення і в грунті (табл..4.8). Запас їх в грунті в значній мірі впливає на стан рослин і вміст елементів мінерального живлення в їх тканинах.

Таблиця 4.8.

Пересічний вміст елементів мінерального живлення в грунті

(за Г. Крюссманом,1998)

Елемент мінерального живлення	Вміст в грунті, в % від маси сухої речовини або в мг/кг грунту
Азот /N/	0,02-0,4%, з них 95% в органічних з’єднаннях
Калій /К/	0,2-3,5%
Фосфор /Р/	0,02-0,5%
Магній /Мg/	0.05% в піщаних і до 0,5 % в глинистих грунтах
Залізо /Fe/	0,5-5%
Бор /В/	0,1-0,2%
Марганець /Мn/	0,2-0,3%
Мідь /Cu/	5-50 мг/кг
Цинк /Zn/	5-15 мг/кг
Молібден /Мо/	0,5-10 мг/кг

Елементи мінерального живлення поступають в рослини у виг­ляді катіонів та аніонів і відіграють важливу роль у їх життєдіяльності.

Так, азот є складовою частиною амінокислот, білків, нуклеїнових кислот, хлорофілу, ліпоїдів, алкалоїдів, ферментів та інших органічних сполук рослин.

Фосфор входить до складу нуклеопротеїдів, нуклеїнових кислот, АТФ, фосфатидів, фітину.

Сірка міститься в деяких амінокислотах, які входять до складу білків (цистін, метіонін), бере участь в окислювально-відновних реакціях рослин.

Калій сприяє нагромадженню та переміщенню вуглеводів з листків в інші органи рослини. Він перебуває в організмі рослин у мінеральній іонній формі, не входячи до складу органічних сполук. Фізіологічна роль калію у житті рослин насамперед полягає у підтриманні оптимальних фізико-хімічних властивостей протоплазми. Калій сприяє підвищенню морозостійкості рослин та стійкості їх до засухи. Нестача калію веде до зниження стійкості рослин проти грибкових захворювань.

Магній – обов’язковий компонент молекули хлорофілу, без якого неможливий процес фотосинтезу.

Залізо хоч і не входить до складу хлорофілу, але без нього немож­ливе його утворення. При нестачі його у поживній суміші, так само як і за нестачі магнію, на листках рослин з’являються безбарвні плями (хлороз). Залізо або входить до складу ферментів, або активізує їх діяльність.

Кальцій сприяє утворенню білків, є нейтралізатором органічних кислот, послаблює шкідливий вплив надлишку катіонів водню, амонію, разом з магнієм входить до складу фітатів (солей фітину).

Більшість мікроелементів у рослинах або входять до складу ферментів, або сприяють їх утворенню. Вони є каталізаторами хімічних реакцій, що проходять у клітинах, впливають на фізико-хімічні власти­вості колоїдів клітини, підвищують стійкість рослин до несприятливих умов навколишнього середовища. Як нестача, так і надлишок мікроелементів викликає порушення нормальної життєдіяльності рослин.

Бор утворює комплексні сполуки з вуглеводами та поліатомними спиртами і дуже впливає на вуглеводний, білковий та нуклеїновий обмін рослин. Важливу роль він відіграє в заплідненні рослин і посилює розвиток їх генеративних органів.

Марганець бере активну участь у процесах фотосинтезу, входить до складу багатьох окисно – відновлювальних ферментів, впливає на синтез амінокислот, білків і вітамінів. Важливу роль він відіграє в засвоєнні рослинами амонійного та нітратного азоту і перетвореннях нітратів.

Мідь входить до складу ферментних систем поліфенолксидази, аскорбіноксидази та цитохромоксидази і є каталізатором синтезу вітамінів групи В. Нестача її характерна переважно для болотних грантів і торфовищ. Останнє слід мати на увазі при використанні торфу для приготування субстратів для закритого ґрунту або вирощування садивного матеріалу із закритою кореневою системою.

Молібден є складовою частиною ферменту нітратредуктази, бере участь в утворенні аскорбінової кислоти, каротину та синтезу вуглеводів. Особливо важливий він для бобових культур (значна частина концентрується в бульбочках). Нестача його частіше всього проявляється на кислих ґрунтах.

Цинк входить до складу цілого ряду ферментів і регулює головну фотохімічну реакцію темнової стадії фотосинтезу та процеси дихання рослин.

Нестачу основних елементів мінерального живлення можна визначити за зовнішнім виглядом садивного матеріалу – ступенем його розвитку, забарвленням і розміром асиміляційного апарату. При нестачі азоту листя у рослин невеликих розмірів, блідо-зеленого кольору з жовтуватим відтінком, швидко опадає. Про нестачу в грунті фосфору свідчить темно-блакитне з пурпуровим відтінком забарвлення листків та блакитно-червоний колір шпильок сосни. Нестача калію викликає побуріння, пожовтіння, а згодом і відмирання рослинних тканин по краю листків, закручення їх країв донизу, а шпильки сосни набувають світло-жовтого кольору. Ознакою нестачі в грунті заліза є блідо-зелене забарвлення листків без ознак відмиранні тканин. Нестача кальцію на підзолистих ґрунтах є причиною зменшення довжини шпильок, ураження та відмирання бруньок і коріння.

Виключення того або іншого життєво важливого, функціонального елемента з поживної суміші може призвести до загибелі рослини. Через це ефективність вирощування садивного матеріалу у декоративних розсадниках багато в чому залежить від рівня забезпеченості рослини елементами мінерального живлення (табл. 4.9).

Таблиця 4.9.