Особливості догляду за хворими, що перенесли оперативні втручання на голові і шиї

Догляд за хворим після операції на щитоподібній залозі. Хворі, оперовані з приводу тиреотоксичного зобу, особливо неврівноважені, і в післяопераційний період їх потрібно забезпечити відсутність психоемоційної напруги. Найбільш зручним положенням після операції на щитоподібній залозі є напівсидячи з трохи нахиленою вперед головою. Чергова сестра спостерігає за загальним станом хворого, кольором шкірних покровів, частотою, наповненням і ритмом пульсу, показниками артеріального тиску, станом пов'язки. Сестра, яка доглядає за пацієнтом, оперованим із приводу тиреотоксичного зобу, повинна мати напоготові прокип'ячені шприци і необхідні медикаменти: камфору, кордіамін, строфантин, глюкозу, гідрокортизон, стерильну систему для внутрішньовенного і підшкірного введення препаратів, переливання крові, балон з киснем. Шкіра хворих тиреотоксичним зобом ніжна, тонка, і нерідко після операції виникає роздратування її від змазування йодом, клеолом. У таких випадках добре змазувати шкіру вазеліном і іншими індиферентними мазями.

У найближчі години після операції у хворого може розвитися стан гострого тиреотоксикозу, що виявляється наростаючим занепокоєнням, почервонінням обличчя, посиленням тремтіння рук, тіла, частим пульсу, іноді аритмією, підвищенням температури. Сестра негайно сповіщає про це лікареві й активно включається в надання допомоги. Іноді у таких хворих після операції виникають хворобливі судороги кінцівок, обличчя. Вони з'являються в результаті травми або видалення паращитоподібних залоз, що регулюють обмін кальцію. Призначають внутрішньовенне введення хлористого кальцію (10 мл 10 % розчину 2—3 рази в день). Одночасно призначають розчин хлористого кальцію усередину по столовій ложці 3—4 рази в день Важливо фіксувати увагу на звучності голосу: осиплість — ознака операційної травми зворотного нерву.

Догляд за хворими після операцій на гортані (догляд за трахеостомою). Трахеостому, або трахеальну норицю, накладають при наявності перешкод, розташованих вище голосових зв'язок. Її застосовують як один з ефективних засобів боротьби з дихальною недостатністю. Основне завдання при догляді за таким хворим – підтримка прохідності трахеї і трахеотомічної трубки. Трубка може заповнюватися слизом, що буде затрудняти дихання, тому в палаті біля хворого повинен знаходитись апарат, що відсмоктує; щоб у будь-який момент з його допомогою можна було швидко видалити вміст трахеї стерильним гумовим еластичним катетером, проведеним через трахеотомічну трубку. При відсмоктуванні з трахеобронхіального дерева треба обов'язково користуватися лише стерильним катетером щоб уникнути інфікування. При трахеостомі хворий не може розмовляти, що нерідко лякає його, тому потрібно заздалегідь попередити його про те, що відсутність голосу – явище тимчасове, а також навчити хворого розмовляти, закриваючи при цьому зовнішній отвір трахеотомічної трубки пальцем. Персоналові, який доглядає, потрібно мати на увазі можливі ускладнення після трахеостоми. Головна з них — підшкірна емфізема, що може виникнути в тих випадках, коли трахеотомічна трубка нещільно фіксована до навколишніх тканин або незабаром після операції при русі хворого випала із трахеї, і повітря при вдиху нагнітається в м'які тканини, поширюючись по фасціальних щілинах. Обсяг шиї збільшується, обличчя стає одутлим. Медична сестра повинна вказати на це лікареві для того, щоб були прийняті заходи, спрямовані на припинення подальшого надходження повітря в м'які тканини.

Догляд за хворим після операцій на органах грудної клітки. Хворих після таких операцій необхідно поміщати в спеціально виділені палати, оснащені всім необхідним для надання екстреної допомоги. До виходу з наркозу хворий повинен знаходитись в ліжку без подушки. Після виходу зі стану наркозу хворому надають піднесене положення, найбільш зручне для дихання , відхаркування мокротиння, діяльності серця. Велике значення має киснетерапія (подається зволожений кисень). Винятково важливо для попередження скупчень слизу вчасно відсмоктувати мокротиння катетером або аспіратором. У зв'язку з різким зниженням пластичних здібностей тканин і ослабленням функцій організму ці хворі особливо схильні до утворення пролежнів, тому з перших днів після операції потрібно часто змінювати положення хворого хоча б на короткий термін, роблячи в цей час, якщо це необхідно, зміну білизни.

 Нерідко після операції в порожнині плеври, а іноді і перикарда залишають гумову дренажну трубку для евакуації скупчення повітря і рідини. Якщо рідини по трубці забагато, вона інтенсивно пофарбована кров'ю, сестра повинна викликати лікаря для рішення питання про допомогу (можливо, буде потрібно оперативне втручання для зупинки кровотечі). Небезпечні порушення герметичності дренажу, що може вести до засмоктування повітря і стискання серця і легень; стан хворих при цьому погіршується, стають частішими пульс, дихання , з'являється синюшність.

Дуже важливо стежити за тим, щоб не виникав застій в шлунку; при найменших його ознаках треба ввести через носовий хід тонкий зонд і евакуювати вміст шлунка.

Догляд за хворими після мастектомії. Досить травматичною операцією є мастектомія в результаті видалення молочної залози і реґіонарних лімфатичних вузлів пахвової, підключичної і позалопаткової областей утвориться великий дефект тканин, перетинаються численні лімфатичні судини, що веде до тривалого виділення ранової рідини. Ці операції звичайно закінчуються дренуванням рани з примусовим відсмоктуванням відокремлюваного вакуум-відсмоктувачем.. Перев'язувальна медсестра повинна стежити за герметичністю системи, відкачувати повітря із ємкості, зливати рідину з нього і фіксувати її кількість. У хворих з незначно розвитим підшкірним жировим шаром кількість рідини, що виділяється, мінімальна, однак систему потрібно тримати протягом 3-5 діб. У хворих з надлишковою масою тіла потрібно користуватися вакуум-відсмоктувачем протягом 5 і навіть 7 діб.

Після видалення дренажів у більшості хворих виникає лімфорея в пахвовій і підключичній областях. У цьому випадку необхідні щоденні пункції з повною евакуацією рідини. Ці пункції звичайно робить лікуючий лікар, однак досвідчена медсестра онкологічної установи також повинна їх виконувати (за узгодженням з лікарем). Техніка цих пункцій наступна. Виконують обробку шкіри в області скупчення рідини спиртом і 3 % спиртовим розчином йоду, потім визначають пальцем центр порожнини, куди і вводять голку, проколюючи лише шкіру. Цю маніпуляцію необхідно проводити з максимальною обережністю, тому що в глибині цієї порожнини проходять незахищені підключичні вена й артерія. Звичайно за результатами першого тижня після операції кількість рідини складає 80-100 мл (у деяких випадках більше). Потім кількість рідини поступово зменшується і звичайно через 3 тижні щоденні пункції можна припинити і перейти лише на туге бинтування.