Пост медсестри

Запорукою успіху в роботі медичної сестри в хірургічному відділенні є організація її робочого місця. Звичайно навантаження на сестру становлять 25-30 хворих, що дає можливість їй якісно виконувати всі лікарські призначення. Частина призначень виконують медичні сестри процедурного (забір крові на дослідження, введення внутрішніх інфузій і т. д) і перев'язного кабінетів.

Пост медичної сестри повинен розташовуватися недалеко від палат, що обслуговуються нею, найчастіше в коридорі між палатами.

Оснащення поста медичної сестри: стіл із замикаючимися ящиками для зберігання документації й історій хвороби, телефон, настільна лампа, крісло, щит сигналізації з палат і ін.

У процедурному кабінеті перебувають:

- шафи для медикаментів,- де є написи "Внутрішнє”, "Зовнішнє", які закриваються на ключ;

- столик для бікса зі стерильним матеріалом і антисептичними засобами (йод, спирт і т.д. );

- сейф для зберігання сильнодіючих і наркотичних препаратів;

- холодильник для внутрішньовенних розчинів;

- умивальник з рушником;

- кушетка, кілька стільців.

Робочі місця як постової медичної сестри, так і процедурного кабінету повинні утримуватися в зразковому порядку.

Медична сестра зобов'язана строго дотримувати правил особистої гігієни: бути охайної й одягненої в чистий халат і носити на голові шапочку або косинку. При виконанні ін'єкцій і внутрішніх уливань строго зобов'язана користуватися маскою.

Медичний персонал повинен будувати свій робочий день виходячи з режиму роботи хірургічного відділення.

Важливим моментом у роботі медичного персоналу є передача чергувань. Здаючи чергування, медична сестра доповідає тій, що прийшла на зміну про: число хворих у відділенні, про наявність медикаментів, призначеннях, які варто виконувати, і стан здоров'я важкохворих. Медичні сестри спільно обходять палати.

Приступаючи до чергування медична сестра приймає: - медичний інструментарій (шприци, термометри) і лікарські препарати;

- ключі від сейфа із сильнодіючими й наркотичними препаратами й журнал про їхнє використання;

- журнал лікарських призначень лікарських препаратів і маніпуляцій і списки хворих, яких необхідно готовити до операцій і інструментальних обстежень;

- журнал передачі чергувань, де зазначене загальне число хворих і списки важкохворих. У цьому журналі обидві медичні сестри ставлять свої підписи.

Медична документація

У хірургічних стаціонарах персоналом ведеться медична документація, що має велике статистичне значення. На підставі певних форм обліку проводиться розробка статистичних звітів про кількість хворих, що лікувалися в хірургічному відділенні із приводу гострого апендициту, защемленої грижі, виразкової хвороби шлунка й дванадцятипалої кишки й т.д. При цьому виводиться процентне відношення оперованих хворих і виниклих у них ускладнень, тривалість перебування в стаціонарі й т- буд. Дані про ефективність проведеного лікування, які відзначаються в історії хвороби, використаються для наукової обробки доцільності застосування використовуваних лікарських препаратів, фізіотерапевтичних процедур, оперативних втручань і т.д.. У юридичному відношенні персонал відповідальний за правильне оформлення й зберігання медичної документації (історії хвороби, журналу використання наркотичних препаратів і т.д. ).

Кожний обіг хворих фіксується медичною сестрою в журналі обліку прийому хворих (форма 001у). У ньому вказується прізвище, ім'я, по батькові, вік, професія й адреса хворого. Обов'язкова оцінка про місце роботи хворого. Якщо хворий надходить у несвідомому стані, то ці відомості одержують у супровідних родичів. Після огляду лікаря й установлення діагнозу виробляється оцінка, у яке відділення спрямований хворий. Якщо хворий надходить у несвідомому стані, ці відомості реєструються по документах. При термінальному стані хворих, доставлених спеціальним або попутним транспортом, медичний персонал зобов'язаний описати основні зовнішні прикмети, записати паспортні дані людей, що доставили, і довести до відома міліцію. При цьому повинна бути оцінка, хто прийняв зазначене повідомлення в міліції.

На всіх , що вступають до стаціонару заводиться історія хвороби (форма 003у) і статистична карта вибулі зі стаціонару, а його дані заносяться в алфавітну книгу для довідкової служби. В історії хвороби на титульному аркуші відзначаються: її порядковий номер, дата й час надходження, паспортні дані про хворого, ким спрямований, через скільки годин від початку захворювання надходить у стаціонар і діагноз установи, що направило. При цьому медична сестра при опитуванні хворого з'ясовує про наявність перенесених захворювань, таких як хронічний гепатит, хвороба Боткіна, СНІД і ін., і залишає маркування на титульному аркуші історії хвороби.

На титульному аркуші історії хвороби робиться запис про проведену санітарну обробку. Одночасно вклеюється в історію хвороби й перепис зданих речей і матеріальних цінностей, зданих на зберігання. Другий екземпляр "прийомної квитанції" (форма 1-73) прикріплюють до речей хворого й здають у камеру схову.

При виявленні вший, які є переносниками висипного й поворотного ендемічного тифу, медична сестра повинна прийняти належні санітарні заходи для проведення дезінсекції. У санитарно-епідеміологічну станцію (СЕС) за місцем проживання хворого направляють повідомлення про інфекційне захворювання (форма 058 у).

Тема 11. Організація роботи в чистій перев'язочній. Десмургія, перев'язочний матеріал. Типові бинтові пов'язки. Пов'язки на голову, шию, грудну клітку. Догляд за хворими, оперованими на голові, шиї, грудній клітці.

Перев'язувальна – спеціально обладнане приміщення для здійснення перев'язок, огляду ран і проведення ряду процедур у процесі лікування ран. У перев'язочній можуть виконуватись також ін'єкції, трансфузії і невеликі операції.

Перші перев'язувальні з'явилися в побудованих згідно наказу Петра II у Московському шпиталі і Петербурзькому морському шпиталі. Поділ перев'язочних на чисті і гнійні було зроблено М.. Пироговим.

В залежності від профілю відділення в чистій перев'язувальній роблять: новокаїнові блокади, діагностичні і лікувальні пункції грудної і черевної порожнини. Також здійснюють переливання крові й вливання деяких лік. Нерідко в чистих перев'язочних виконують і невеликі операції, накладення скелетного витяжіння, видалення доброякісних пухлин шкіри і підшкірної клітковини, первинну обробку невеликих ран хворих, які надійшли за ургентним порядком. Перев'язувальні в нейрохірургічних, гінекологічних, урологічних і опікових відділеннях мають відповідне їх профілю устаткування.

Співвідношення площі вікон до підлоги повинне бути у перев'язних - 1:4. Стіни й стеля перев'язних і маніпуляційних повинні бути пофарбовані олійними фарбами, що дозволяють проводити регулярну санітарну обробку цих приміщень із застосуванням антисептичних засобів.

Десмургія. Види перев'язочного матеріалу, його властивості.

Десмургія (греч. desmos зв'язок, пов'язка ergon справа) - вчення про пов'язки, їхнє правильне застосування й накладення при різних ушкодженнях і захворюваннях. Ціль накладення пов'язок - утримувати перев'язний матеріал по поверхні тіла (зміцнювальні пов'язки), якщо потрібно з тиском на підлягаючі тканини (пов'язки що тиснуть); іммобілізувати яку-небудь частину тіла (нерухомі пов'язки) або створювати можливість тяги за кінцівку, голову й т.д. (витягаючі пов'язки). Особливий вид пов'язок - пов'язки із плівкоутворювальних речовин.

Зміцнювальні пов'язки й пов'язки із плівкоутворювальних речовин застосовують у хірургії й прикордонних з нею спеціальностях, а нерухомі й витягаючі - головним чином у травматології й ортопедії. Терміном "пов'язка" позначають також ту або іншу заготівлю з перев'язного матеріалу з лікарськими речовинами або без них, що накладає на рану або на яку-небудь ділянку тіла з лікувальною або профілактичною метою. Процес накладення пов'язки називається перев'язкою.

Існує велика розмаїтість пов'язок. Класифікація пов'язок здійснюється по трьох ознаках: по виду перев'язного матеріалу, по призначенню й по способі фіксації перев'язного матеріалу.

Класифікація пов'язок по виду використовуваного матеріалу дуже проста. Виділяють наступні види пов'язок:

• пов'язки з марлі (бинтові й безбинтові),

• пов'язки із тканин,

• гіпсові пов'язки,

• шинування,

• спеціальні пов'язки (цинк-желатинова пов'язка при лікуванні трофічних виразок та ін.).

Слід зазначити, що в цей час для накладення практично всіх пов'язок використають марлеві бинти. З бинтів або марлі виготовляють компоненти для так званих безбинтових пов'язок (пращевидної, Т-подібної, косинковой).

Тканинні пов'язки застосовують лише в критичних ситуаціях при відсутності бинтів, і тоді для їхнього накладення використають наявний підручний матеріал (тканину, одяг).

Гіпсові пов'язки накладають за допомогою спеціальних гіпсових бинтів - бинтів, пересипаних гіпсом (сульфатом кальцію). При шинуванні самі шини фіксують також звичайними марлевими бинтами (рідше спеціальними ременями).

При накладенні цинк-желатинової пов'язки також використають марлеві бинти, але при бинтуванні кожний шар пов'язки просочують спеціальною підігрітою цинковою пастою.